Решение № 31348821, 20.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2013р. Справа № 905/1672/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів», м.Артемівськ, ЄДРПОУ 25093764

про: стягнення 116 296,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Калитвянська С.О. - за дов. № 355-13 «Д» від 22.01.2013р., Пожидаєва В.В. - за дов. № 353-13 «Д» від 22.01.2013р.

від відповідача: Сапетко Н.Г. - за дов. № 03 від 10.01.2013р.

В С Т А Н ОВ И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» про стягнення 116 296,92 грн. за договором № 15 від 15.09.2010р., з яких:

- борг за активну електричну енергію за грудень 2012р. у розмірі 115 056,23 грн.;

- 3 % річних за період 01.01.2013р. по 31.01.2013р. у розмірі 206,78 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за активну та реактивну електроенергію, спожиту у листопаді та грудні 2012 року;

- пеня за період 01.01.2013р. по 31.01.2013р. у розмірі 1 133,91 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за активну та реактивну електроенергію, спожиту у листопаді та грудні 2012 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст. 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 528, 530, 625 Цивільного кодексу України, Правилами користування електричною енергією.

На підтвердження позовних вимог надано суду у копіях: договір про постачання електричної енергії № 15 від 01.09.2010р. з додатком № 5, акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад та грудень 2012 року, рахунки на оплату електроенергії, виписки банківських установ про рух коштів, розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства.

Розгляд справи неодноразово відкладався та продовжувався на 15 днів за клопотанням позивача відповідно до ст.ст. 77, 69 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулось 20.05.2013р. позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, до канцелярії суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки, як доказ погашення відповідачем заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2012р.

Відповідач до канцелярії надав лист № 147 від 14.05.2013р., у якому повідомив про сплату 29.04.2013р суми заборгованості за договором № 15 від 15.09.2010р., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень № 2 від 29.04.2013р. на суму 3871,45 грн. та №4 від 29.04.2013р. на суму 115056,23 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд виходить з наступного.

До приведення статутних документів у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства» позивач мав назву Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», про що свідчить копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та виписки з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Як вбачається, 01.09.2010р.р. між позивачем, як енергопостачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 15 (а.с.9), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п.2.3.4 - п.2.3.5 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків», № 6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» та додатку № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

У пункті 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Згідно п. 3 Додатку 5 «Порядок розрахунків» до Договору, споживач здійснює попередню оплату за електричну енергію на підставі виставлених постачальником рахунків. За підсумком розрахункового періоду енергопостачальник виписує споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію, що діяли на кінець розрахункового періоду та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних оформленого між постачальником та споживачем «Акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)» з урахуванням сум та призначення платежу, що надійшли від споживача (п.5 додатку № 5). Остаточний розрахунок здійснюється споживачем на підставі виставленого енергопостачальником рахунка у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку (п.10 додатку № 5).

У пункті 9.5 договору сторони встановили строк його дії - до 31.12.2010р. та визначили, що цей договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення дії договору або про перегляд його умов.

Договір разом з додатком № 5 підписаний обома сторонами без заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв без заперечень за актами приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) у листопаді 2012 року активну електроенергію вартістю 236 587,94 грн. та реактивну електроенергію вартістю 2 792,71 грн., у грудні 2012 року - активну електроенергію вартістю 148 676,39 грн. та реактивну електроенергію вартістю 1 192,09 грн. (а.с.20,23)

Також, позивач надавав, а відповідач отримував відповідні рахунки для здійснення остаточних розрахунків, у тому числі за спожиту у листопаді 2012 року активну електроенергію на суму 0 грн. отримано 03.12.2012р. та за реактивну електроенергію на суму 2 792,71 грн. отримано 03.12.2012р. (а.с.18,19); за спожиту у грудні 2012 року активну електроенергію на суму 115 056,23 грн. отримано 02.01.2013р. та за реактивну на суму 1 192,09 грн. отримано 02.01.2013р. (а.с.21,22)

Матеріали справи свідчать, що відповідачем перераховано позивачу всього 236 651,78 грн. за активну електроенергію за листопад 2012 року, у т.ч. 14.11.2012р. - 50 000 грн., 16.11.2012р. - 40 000 грн., 21.11.2012р. - 90 000 грн., 22.11.2012р. - 51 210,71 грн., 03.12.2012р. - 5 441,07 грн. Рахунок за реактивну електроенергію за листопад 2012 року та рахунки за грудень 2012 року по активній та реактивній електроенергії - не оплачено. Відповідачем таких обставин не спростовано.

З цих підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом у якому просив стягнути з відповідача суму основного боргу за активну електроенергію за грудень 2012 року у розмірі 115 056,23 грн., а також пеню за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. у розмірі 1 033,91 грн. та 3% річних у розмірі 206,78 грн. за той же період.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу за спожиту активну електроенергію за грудень 2012 року у розмірі 115 056,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 29.04.2013р. та відповідною випискою банку про рух коштів від 29.04.2013р. (а.с. 67, 70).

Пунктом 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, оскільки відповідачем оплачено основний борг у розмірі 115 056,23 грн. у повному обсязі, то провадження у цій частині слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1 033,91 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2012р. порушено провадження у справі № 5006/5/25б/2012 про банкрутство Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.52).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, який є офіційним і загальнодоступним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України згідно Закону України від 22 грудня 2005 року N 3262-IV «Про доступ до судових рішень», ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. по справі про банкрутство № 5006/5/35б/2012 введено процедуру санації боржника - Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів».

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» (в редакції станом на момент порушення провадження про банкрутство) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону (абз.2 ч.6 ст.12 Закону).

Тобто, з 21.05.2012р. (порушення провадження про банкрутство) по 27.02.2013р. (введення процедури санації боржника) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим боржнику не можуть нараховуватись пеня, штраф за порушення грошових зобов'язань згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Такої позиції дотримується Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 12.03.2013р. у справі № 29/5005/16170/2011 (№ 3-71гс12).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. у розмірі 1 033,91 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 206,78 грн. за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, 3% річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію на них не розповсюджується.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.11.2010р. по справі № 4/720 (№ 3-11гс10).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 206,78 грн., з яких по рахунку за реактивну електроенергію листопада 2012 року за період з 01.01.2013 по 31.01.2013р. на суму 6,43 грн., по рахунку за активну електроенергію грудня 2012 року за період з 01.01.2013 по 31.01.2013р. на суму 198,59 грн., по рахунку за реактивну електроенергію грудня 2012 року за період з 11.01.13р. по 31.01.13р. на суму 1,76 грн. суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у обсязі, визначеному позивачем.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на оплату ним сум пені та 3 % річних згідно платіжного доручення № 2 від 29.04.2013р. на суму 3 871,45 грн. (а.с.66), оскільки відповідачем у призначенні платежу за вказаним платіжним дорученням зазначено про оплату рахунку на пеню - 3226,21 грн. та 3% річних - 645,24 грн. за період січень 2013р., який не є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» про стягнення 116 296,92 грн., з яких: борг за активну електричну енергію за грудень 2012р. у розмірі 115 056,23 грн., 3 % річних у розмірі 206,78 грн., пеня у розмірі 1 133,91 грн. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» боргу за активну електричну енергію за грудень 2012р. у розмірі 115 056,23 грн. за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» (84536, м. Артемівськ, смт. Красна Гора, вул. Першотравнева, ЄДРПОУ 25093764) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, м. Горлівка, пр.-т Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) 3 % річних у розмірі 206,78 грн. та 2 305,32 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2013.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.

1 - у справу, 1 - позивачу, 1 - відповідачу

(062) 381-91-20