Постановление суда № 31339972, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ К/9991/18087/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-13010/99

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКО» (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2009 № 0000282306/0 та рішення Державної податкової адміністрації України від 08.10.2009 № 10116/6/25-0115.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2010 провадження у справі було закрито в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 08.10.2009 № 10116/6/25-0115 у зв'язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

Постановою названого суду від 20.04.2010 у решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом положень пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 04.03.2009 № 122/23-06-16291077 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2009 № 0000282306/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 118 951,50 грн. (у тому числі 79301 грн. за основним платежем та 39650,50 грн. за штрафними санкціями).

Одним з мотивів для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про безпідставне нарахування позивачем амортизації на вартість придбаного заводу по виробництву продуктів геродієтичного харчування та дитячого харчування, розташованого по вул. Леніна, 1 у с. Чорногородка Макарівського району Київської області, та земельної ділянки площею 6,00 га (на якій розташований завод).

При цьому ДПІ зазначає, що відсутність об'єктивних умов для експлуатації заводу з метою отримання прибутку до часу його приведення його у працездатний стан для фактичного використання виключає можливість амортизації вартості цих основних фондів.

З тих самих причин податкова інспекція не визнала право позивача на включення до валових витрат Товариства витрат на проведення ремонтних робіт зазначеного заводу, кваліфікувавши ці витрати як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав правову позицію податкового органу по справі, зазначивши, що у перевіреному періоді спірні об'єкти основних фондів не використовувалися у виробничій або іншій економічній діяльності Товариства, а відтак є невиробничими фондами, які не підлягають амортизації.

Втім апеляційний суд цілком обґрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Визначення терміну амортизація основних фондів і нематеріальних активів наведено у підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

В силу вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 цієї ж статті Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

За змістом підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 названого Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Наведеною нормою Закону до кваліфікуючих ознак основних фондів не віднесено їх фактичне використання у господарській діяльності та отримання платником доходу безпосередньо від такого використання. Визначальною характеристикою основних фондів є, зокрема, їх призначення для використання у господарській діяльності, тобто наявність об'єктивної перспективи отримати дохід від експлуатації об'єкта, у тому числі і в подальшому.

Поняття господарської діяльності, визначене у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», охоплює у тому числі і підготовку до фактичного здійснення такої діяльності; наведений висновок підтверджується і складом валових витрат, які згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону включають також і витрати у зв'язку з підготовкою виробництва.

У розглядуваному випадку намір Товариства використовувати придбаний завод у рамках своєї основної діяльності (якою є виробництво пластикових вікон) підтверджується фактом проведення ремонтних робіт з переоблаштування придбаного приміщення на виробничу базу по виготовленню вікон (що підтверджується наявними у справі первинними документами), а також фактичним впровадженням зазначеної виробничої бази в експлуатацію за актом від 09.04.2009.

Наведені обставини було цілком обґрунтовано розцінено апеляційним судом як доказ призначення спірних основних фондів для використання у господарській діяльності Товариства.

З тих самих причин та з огляду на підпункт 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 названого Закону відсутні підстави для виключення з валових витрат позивача сум витрат, пов'язаних з ремонтом спірних основних фондів у межах, встановлених підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Товариства, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки висновки апеляційного суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-13010/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н. Є. Маринчак Є.А. Усенко