Решение № 31183446, 14.05.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.13р. Справа № 904/2105/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 4 895 грн. 48 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Циганок Р.О. - представник за дов. від 01.01.2013 б/н.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрибушн Сістем" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 469 грн. 37 коп. - основного боргу, 331 грн. 02 коп. - пені, 28 грн. 89 коп. - інфляційних втрат, 66 грн. 20 коп. - 3% річних та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті" про стягнення заборгованості у розмірі 100 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань згідно договору поставки № Я 12-127 від 01.01.2012 в частині повної оплати за поставлений товар та відповідачем-2 зобов'язань згідно договору поруки № 01/01-12/2 від 01.01.2012.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2013 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 01.04.2013. Ухвалою суду від 01.04.2013 розгляд справи відкладено до 22.04.2013.

12.04.2013 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він частково визнає позовні вимоги, а саме у розмірі 3 674 грн. 31 коп. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 795 грн. 06 коп. просить відмовити, оскільки на підставі партнерського погодження від 01.09.2012 до договору поставки № Я12-127 від 01.01.2012 відповідчем-1 у період з 01.10.2012 по 31.12.2012 були надані послуги з передпродажної підготовки отриманих товарів , вигода за що склала 795 грн. 06 коп.

16.04.2013 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому він просить розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою від 22.04.2013 розгляд справи було відкладено до 13.05.2013.

Відповідач-2 явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення цінного листа (арк. с. 1, том 4).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІНК ДІСТРІБУШН СІСТЕМ» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, покупець) був укладений договір поставки № Я12-127 (далі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 01.01.2012. Відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується, на умовах даного договору. Поставити (передати) у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих партій товару, на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного договору (п. 3.1. договору).

Пунктом 4.9. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання сторонами накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець проводить оплату за отримані від постачальника, згідно видаткових накладних, товари безготівковим розрахунком, після 21 банківських днів, з моменту переходу до покупця права власності на товар.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 75 021 грн. 43 коп. що підтверджується накладними, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач-1 частково сплатив вартість поставленого товару, а саме у сумі 65 019 грн. 19 коп. та частково повернув товар на суму 5 532 грн. 87 коп.

Отже сума несплаченого відповідачем-1 товару складає 4 469 грн. 37 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 визнав заборгованість за поставлений товар у розмірі 3 674 грн. 31 коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення у розмірі 795 грн. 06 коп. відповідач-1 просить відмовити, оскільки на підставі партнерського погодження від 01.09.2012 до договору поставки №Я12-127 від 01.01.2012 відповідчем-1 у період з 01.10.2012 по 31.12.2012 були надані послуги з передпродажної підготовки отриманих товарів , вигода за що склала 795 грн. 06 коп.

З копії партнерської угоди від 01.09.2012, доданої відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву вбачається, що остання була укладена між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрибушн систем». Відповідно до п.5 вищезазначеної партнерської угоди замовник зобов'язується здійснити оплату бонусу у період з 01.09.2012 по 31.12.2012, яка складає 6% від відвантаженого товару з урахуванням повернення продукції згідно договору поставки № В-12-Е-128 від 01.01.2012.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що партнерська угода від 01.09.2012, на яку посилається відповідач-1, не має відношення до спірних відносин, оскільки: укладена між іншими сторонами, ніж спірний договір та має посилання на договір поставки № В-12-Е-128 від 01.01.2012, який не є предметом розгляду по даній справі.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1 щодо стягнення заборгованості у розмірі 715 грн. 06 коп.

Отже, сума основної заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 4 469 грн. 37 коп.

01.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрибушн Сістем» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Сіті» далі - відповідач -2, поручитель) був укладений договір поруки № 01/01-12/2 (далі - договір поруки). Відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язався солідарно з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - боржник) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору поставки № Я 12-127 від 01.01.2012 року, укладеного між кредитором і боржником.

Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями з оплати вартості товарів, поставлених боржнику відповідно до основного договору в сумі вартості поставлених товарів, але не більше 100 грн. 00 коп.

Поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати вартості товару поставленого за основним договором (основного боргу). Порука в будь-якому випадку не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків, тощо (п. 1.3. договору поруки).

Відповідно до п. 2.1.1 у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, визначеного відповідно до п.1.2 договору, понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену п.1.2 цього договору.

До матеріалів справи залучена вимога позивача до відповідача -2 про сплату частини боргу у розмірі 100 грн. Дана вимога отримана відповідачем -08.01.2013. (арк. с. 195, том 3). Доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача - 2 перед позивачем становить 100 грн. 00 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 4 469 грн. 37 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки відповідач- 1 не виконав свої зобов'язання, встановленні договором поставки від 01.01.2012 № Я 12-127 перед позивачем, у відповідача-2 виник обов'язок сплатити позивачу суму боргу у розмірі 100 грн. відповідно до договору поруки № 01/01-12/2 від 01.01.2012. Вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 369 грн. 37 коп., в урахуванням стягнутої з відповідача-2 суми основного боргу у розмірі 100 грн.

За несвоєчасне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань по оплаті товару, позивач нарахував відповідачу-1 пеню у розмірі 331 грн. 02 коп.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1. договору за порушення термінів оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 331 грн. 02 коп.

Також за порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 66 грн. 20 коп. та інфляційні втрати у розмірі 28 грн. 89 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з травня 2012 по грудень 2012 не було враховано, що у червні, липні, серпні та листопаді мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

При помноженні за вказаний індексів інфляції сукупний індекс інфляції становить 99,40%.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 66 грн. 20 коп., заявленої позивачем.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача- 1 у розмірі 1 675 грн. 20 коп. та відповідача- 2 у розмірі 35 грн. 15 коп., пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрибушн Сістем» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 82-Г, код ЄДРПОУ 37150703) заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 369 грн. 37 коп. (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять грн. 37 коп.), пеню у розмірі 331 грн. 02 коп. (триста тридцять одна грн. 02 коп.), 3% річних у розмірі 66 грн. 20 коп. (шістдесят шість грн. 20 коп.) та 1 675 грн. 20 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять грн. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Сіті» (49000, м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 12, код ЄДРПОУ 33184131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрибушн Сістем» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 82-Г, код ЄДРПОУ 37150703) заборгованість за поставлений товар у розмірі 100 грн. 00 коп. (сто грн. 00 коп.) та 35 грн. 15 коп. (тридцять п'ять грн. 15 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко

Повне рішення складено 15.05.13р.