Постановление суда № 31135148, 13.05.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"13" травня 2013 р. Справа № 915/767/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

розглянувши заяву - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок",

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11,

про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 915/767/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок",

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11,

до відповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миколаївська обласна спілка споживчих товариств,

54001, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 49,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кооперативне підприємство "Центральний ринок", 54029, м. Миколаїв, пр. Леніна, 25,

про визнання незаконним та скасування рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" (далі - позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 325 від 29.03.2013.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі виступає Миколаївська обласна спілка споживчих товариств.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі виступає Кооперативне підприємство "Центральний ринок".

Ухвалою від 24.04.2013 судом у даній справі було вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції вчиняти дії пов'язані з державною реєстрацією права власності відносно такого нерухомого майна:

- нежитлового об'єкту, що складається з 8-ми основних споруд: за літ. К загальною площею 258,8 кв.м., літ. Н загальною площею 273,0 кв. м., літ. А-2 загальною площею 8643,2 кв.м., літ. З загальною площею 262,8 кв.м., літ. М загальною площею 269,3 кв.м., літ. Г загальною площею 34,1 кв.м., літ Р загальною площею 137,6 кв.м., літ. Я критий навіс-павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місць, службові будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25;

- нежитлової будівлі за літ. У-2 загальною площею 4867,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 25/12.

Згідно з п. 6.2 Рішення № 16 зборів суддів господарського суду Миколаївської області від 27.12.2012 здійснено автоматичний розподіл даної справи для розгляду заяви, поданої в порядку ст. ст. 67, 68 ГПК України, у загальному порядку із застосуванням системи автоматизованого розподілу на підставі ст. 2-1 ГПК України між суддями відповідної спеціалізації.

Відповідно до порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою ст. 2-1 ГПК України, для розгляду даної справи визначено суддю Гриньову-Новицьку Т.В.

Позивач звернувся до суду із заявою від 30.04.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитловий об'єкт, що складається з 8-ми основних будівель: за літ. К загальною площею 258,8 кв.м., за літ. Н загальною площею 273,0 кв. м., за літ. А-2 загальною площею 8643,2 кв.м., за літ. З загальною площею 262,8 кв.м., за літ. М загальною площею 269,3 кв.м., за літ. Г загальною площею 34,1 кв.м., за літ Р загальною площею 137,6 кв.м., за літ. Я критий навіс-павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місця, службові будівлі та споруди, що знаходяться по пр. Леніна, 25 в м. Миколаєві;

- нежитлову будівлю за літ. У-2 загальною площею 4867,8 кв.м., що знаходиться по пр. Леніна, 25 у м. Миколаєві.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Так, позивач посилається на те, що незважаючи на існування ухвали суду від 24.04.2013 про забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо права власності на нерухоме майно, Реєстраційною службою було вчинено дії по перереєстрації права власності на нерухоме майно за КП "Центральний ринок". Позивач також зазначає, що КП "Центральний ринок" може у будь-який час відчужити майно на користь третіх осіб. Отже, для запобігання порушення прав власності позивача та забезпечення найбільш ефективного їх відновлення, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з приписами ст. 67 ГПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою (п.п. 1, 2, 3, 5, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Як вбачається із поданої заяви позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно, питання про оформлення права власності на яке вирішено в оскаржуваному рішенні. При цьому в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про вчинення дій по оформленню права власності на зазначене майно під час розгляду даного спору та існуючої заборони на вчинення таких дій. Викладене дає підстави вважати, що нерухоме майно, щодо якого йдеться в оскаржуваному рішенні, може бути відчужене на користь третіх осіб до вирішення даного спору по суті, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими, оскільки такий захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та запобігти в майбутньому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів як учасників судового процесу, так і осіб, що не є учасниками даного судового процесу (засновників ТОВ "Миколаївський центральний ринок" та КП "Центральний ринок"), а також забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; невжиття таких заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву позивача, враховуючи обставини справи та користуючись правом, наданим йому ст. 66 ГПК України, суд вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Прийняти справу № 915/767/13 до свого провадження.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" від 30.04.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 915/767/13, - задовольнити.

3. В забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11; ідентифікаційний код 38291852) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 04056612) про визнання незаконним та скасування рішення, накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитловий об'єкт, що складається з 8-ми основних будівель: за літ. К загальною площею 258,8 кв.м., за літ. Н загальною площею 273,0 кв. м., за літ. А-2 загальною площею 8643,2 кв.м., за літ. З загальною площею 262,8 кв.м., за літ. М загальною площею 269,3 кв.м., за літ. Г загальною площею 34,1 кв.м., за літ Р загальною площею 137,6 кв.м., за літ. Я критий навіс-павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місця, службові будівлі та споруди, що знаходяться по пр. Леніна, 25 в м. Миколаєві;

- нежитлову будівлю за літ. У-2 загальною площею 4867,8 кв.м., що знаходиться по пр. Леніна, 25 у м. Миколаєві.

4. Ухвала є обов'язковою для виконання та набирає законної сили з 13.05.2013.

5. Дана ухвала дійсна для пред'явлення державному виконавцю на протязі одного року.

6. Ухвалу надіслати учасникам судового процесу.

Суддя Т.В. Гриньова-Новицька