№ 31127934, 29.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 квітня 2013 р. Справа № 802/1588/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Юрцева В.С.

представників відповідача: Лисюк А.О., Лукашика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім"

до: Вінницької митниці Державної митної служби України

про: скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Вінницяпобутхім» (ПАТ «Вінницяпобутхім», товариство, позивач) до Вінницької митниці Державної митної служби України (Вінницька митниця, митний орган, відповідач) про скасування рішень про коригування митної вартості товару №401000003/000017/1 від 27.02.2013 р. та № 401000003/2013/000021/1 від 7.03.2013р.

На обґрунтування позову зазначено, що при ввезенні товару на митну територію України товариством надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, проте вони не були враховані митним органом. Вказано, що всупереч вимогам закону митницею не було застосовано послідовно всі методи визначення митної вартості товарів. Крім того, самі рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не всі графи заповнені. А тому, вважає рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позовні підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовної заяві, просив позов задоволити.

Представники відповідача проти позову заперечили, зазначивши, що митним органом правомірно та обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, оскільки на вимогу митного органу позивачем не надано додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару. Відтак, на думку відповідача, оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 лютого 2013 року між ТОВ «Союз-Полімер Флекс» та ПАТ «Вінницяпобутхім» укладено договір поставки №222-ф, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити -товар (вироби із плівки), а покупець прийняти і оплатити товар. Кількість та ціна товару визначена в Специфікації.

Так, на виконання умов вказаного договору та відповідно до специфікації позивачем отримано плівку полімерну поліетиленову:

- РО25/РО30 білий для ПМЗ, РО40/РО40 білий для ПМЗ, РО40/РО60 білий для ПМЗ, РО30/РО100 білий для ПМЗ, РО50/РО100 білий для ПМЗ - загальною вартістю -8795000 руб.

- РО30/РО100 білий для ПМЗ, РО50/РО100 білий для ПМЗ - загальною вартістю - 2348767,70 руб.

З метою проведення митного оформлення товару товариством до Вінницької митниці подана ВМД № 401090000/2013/003344 на вантаж: «плівка полімерна поліетиленова непориста, нешарувата, неармована, РО/РО біла 0,030/0, 100*780 ш.550 (Ушастий нянь 6 кг) з питомою вагою 0,968, завтовшки 0,124-0, 128 мм, поліолефінова (багатошарова), соеструзійна, прозора, з внутрішнім друкованим малюнком в рулонах, завширки 780 мм - 169,750 тис. відтисків, 213 рулонів. Плівка намотана на паперову шпулю, вага плівки 8785,90 кг (без шпулі), вага із шпу див. доп.»

Митну вартість отриманого у постачальника товару товариство за вказаною ВМД визначило із застосуванням основного методу - за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються.

Однак, Вінницькою митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 401/000003/2013/000017/1 від 27.02.13р., яким визначено митну вартість товару за ціною резервного методу.

Джерелом інформації яким скористався відповідач при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості стала митна декларація № 401090000/2013/000015 від 2.01.2013 р.

Також, в межах виконання умов зазначеного вище договору поставки позивачем на митну територію України ввозився товар - плівка полімерна поліетиленова: РО40/РО40 білий для ПМЗ, РО40/РО60 білий для ПМЗ - загальною вартістю 2348767,70 руб.

Для проведення митного оформлення цього товару товариством оформлено ВМД №40109000/2013/004032 на вантаж: «плівка полімерна поліетиленова непориста, нешарувата, неармована, РО/РО біла 0,040/0, 0.040*730 ш.380 (Ушастий нянь 2,4 кг) з питомою вагою 0,979, завтовшки 0,76-0,80 мм, поліолефінова (багатошарова), соекструзійна, прозора, з внутрішнім друкованим малюнком в рулонах, завширки 730 мм - 455,290 тис. відтисків, 241 рулон. Плівка намотана на паперову шпулю, вага плівки 9515,90 кг (без шпулі), вага із шпу див. доп.». Митна вартість зазначеного товару також визначена з урахуванням основаного методу - за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються.

Однак відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 7.03.2013р. № 401000003/2013/000021/1, яким визначено митну вартість відповідно до резервного методу. Джерелом інформації, яким скористався відповідач при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості стала ВМД №401090000/2012/019462 від 19.10.2012р.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, подані до митного оформлення товару позивачем, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із

виконанням умов договору (угоди, контракту);

4. виписку з бухгалтерської документації;

5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7. копію митної декларації країни відправлення;

8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені

спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових

організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до частини 1 статті 54 МК України здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Так, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості документів відповідачем виявлено, що задекларована у ВМД 401090000/2013/003344 митна вартість товару значно нижча, ніж була при попередніх оформленнях аналогічного товару.

В зв'язку з чим, інспектором, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для визначення митної вартості, а саме:

- страхові документи а також документи що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів, якщо таке здійснювалося;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- прайс-листи фірми-виробника товару;

- інші документи - за власним бажанням.

Позивачем на зазначену вимогу митного органу надано: лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №799 від 26.02.2013 р.; прайс-лист №00236 від 01.01.2013р. від продавця товару (не від виробника товару); розрахунок ціни (калькуляцію) №000000054 та №000000055 від 18.02.2012р., лист фірми відправника б/н від 18.02.2013р. щодо особливих умов продажу продукції та інші документи, що не стосуються підтвердження митної вартості: паспорти якості №23354 від 17.02.2013 та №23360 від 18.02.2013р., а також контракт №222-ф від 10.02.2013р., який вже був наданий митному органу при подачі даної МД до митного оформлення.

Декларантом також зазначено, що інші документи ним надаватися не будуть.

Після надання додаткових документів 27 лютого 2013 року до відділу митних платежів направлено запит №19/141 з метою вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості задекларованого товару.

В результаті розгляду запиту та комплекту документів, що були надісланні разом із запитом виявлено, що у листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №799 від 26.02.2013 р. заступник директора центру визначає вартість товару на основі цінової інформації, отриманої від представництва компанії виробника даної продукції ТОВ "Союз-Полимер ФЛЕКС", і це при тому, що відповідно до даних, заявлених декларантом в гр.31 вищезазначеної МД, виробником продукції є інша особа, а саме ПП ОСОБА_4

Крім того, даний лист носить консультаційний характер, і фактично позивач пропонує митному органу керуватися при прийнятті рішення про правильність визначення митної вартості інформацією, яку не можливо перевірити.

Зазначене суперечить положенням пункту 1 частини 5 статті 54 МК України, згідно з якою митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Також митним органом вимагався прайс-лист фірми виробника товару, а декларантом надано прайс-лист фірми продавця, яка не є виробником.

Щодо рішення №401000003/2013/000021/1 від 7.03.13 р., то підставою для його прийняття стало наступне.

06.03.2013 на МП «Вінниця-Центральний» до митного оформлення надано МД з довідковим номером (гр.7) - 773, якій було присвоєно номер 401090000/2013/004032 від 06.03.2013 р. В ході контролю за правильністю визначення митної вартості з'ясовано, що задекларована митна вартість товару значно нижча, ніж була при попередніх оформленнях аналогічного товару.

У зв'язку з цим інспектором митного поста "Вінниця - Центральний" направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, які передбачені ст.53 МКУ, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- інші документи - за власним бажанням.

7.03.2013 декларантом надано наступні документи : контракт №222-Ф від 10.02.2013 р., специфікацію №1 від 10.02.2013 р., специфікацію №1-3 до договору №222-Ф від 26.02.2013 р., договір №1 від 10.02.2009 р., додаткову угоду №1 від 12.02.2009 р., додаткову угоду №2 від 10.01.2013 р., паспорт якості №23392 від 20.02.2013 р., паспорт якості №23416 від 23.02.2013 р., лист відправника б/н від 27.02.2013 р., калькуляцію собівартості №000000142 від 27.02.2013 р., калькуляцію собівартості №000000143 від 27.02.2013 р., прайс-лист №00236 від 01.01.2013 р., лист укрпромзовнішекспертиза №876 від 04.03.2013 р., експертний висновок №0011 від 01.03.2013 р., СТ №RU UA 3026001430 від 01.03.2013 р., рахунок-фактуру №Р00000221 від 28.02.2013 р., іноземну декларацію №10504080/010313/0000978 від 01.03.2013 р., платіжне доручення №62 від 28.01.2013 р., лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №799 від 26.02.2013 р.; прайс-лист №00236 від 01.01.2013р. від продавця товару (не від виробника товару); розрахунок ціни (калькуляцію) №000000054 та №000000055 від 18.02.2012р., лист фірми відправника б/н від 18.02.2013р. щодо особливих умов продажу продукції та інші документи, що не стосуються підтвердження митної вартості: паспорти якості №23354 від 17.02.2013 та №23360 від 18.02.2013р., а також контракт №222-ф від 10.02.2013р., який вже був наданий митному органу при подачі даної МД до митного оформлення. Зазначено, що інші документи надаватись не будуть.

Відповідно до п.4.7 наказу Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 р. «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» 27.02.13 до відділу митних платежів направлено запит №19/171 для вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості задекларованого товару.

В результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №799 від 26.02.2013 р., директор центру визначає вартість товару на основі цінової інформації отриманої від представництва компанії виробника даної продукції ТОВ «Союз-Полимер ФЛЕКС», і це при тому, що відповідно до даних, заявлених декларантом в гр.31 вищезазначеної МД, виробником продукції є інша особа, а саме ПП ОСОБА_4

В експертному висновку Вінницької ТПП №0011 від 01.03.2013 р. експертом вартість підтверджується, але на інших умовах поставки - СІР, а задекларовано DAP.

Також митним органом вимагалися виписка з бухгалтерської документації та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця - їх надано не було. Натомість надано платіжне доручення №62 від 28.01.2013р. - розрахунки між ВАТ «Союз-полимер флекс» та ПП ОСОБА_4, в якому зазначена сума (2546000 рос. руб) значно більша ніж задекларована відповідно до рахунку-фактури №Р00000221 від 28.02.2013р. (2390968 рос. руб).

Митним органом вимагався прайс-лист фірми виробника товару, а декларантом надано прайс-лист фірми продавця, яка не є виробником, отже декларантом не було надано прайс-листа фірми виробника товару.

При цьому, слід враховувати, що на той час у митного органу вже була наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме, виявлена невідповідність даних в частині заявленої митної вартості та вартості операцій з подібними товарами які продано на експорт в Україну у максимально наближений період.

З декларантом було проведено процедуру консультації відповідно до пункту 5 статті 55 МК України з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. В результаті консультації було встановлено, що митну вартість не може бути визначено за 2-5 методами визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта необхідної інформації, отже її потрібно визначати відповідно до положень статті 64 МК України, при цьому джерелом числового значення митної вартості стала МД №401090000/2012/019462 від 19.10.2012 р.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів приймається якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, відповідно до вимог частини 6 статті 54 та частини 1 статті 55 Митного кодексу України відповідачем й прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000017/1 від 27 лютого 2013 року та № 401000003/2013/000021/1 від 07.03.2013 р.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 50 МК України встановлює, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Статтею 52 МК України у передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як зазначено в 33 графі рішень, митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог статті 58 МК України, в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи містять розбіжності та неточності.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК України.

Митна вартість товару не могла бути визначена за другорядними методами відповідно вимог статті 59 Митного кодексу України та статті 60 даного кодексу по причині відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації про якість та репутацію на ринку. Так, відповідно до статті 59 Митного кодексу України під ідентичними товарами розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими як: - фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країни виробництва; виробника; під подібними (аналогічними), згідно із статтею 60 МКУ, розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Визначити митну вартість відповідно до вимог статті 62 МКУ та статті 63 МКУ неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Послідовно використавши усі попередні методи, працівники відділу митних платежів дійшли до висновку про те, що митна вартість оцінюваного товару має бути визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

В зв'язку з вищевказаними обставинами, після проведення процедури консультації між митним органом та декларантом, рішення про визначення митної вартості винесені за резервним 6-м методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом числового значення митної вартості стали митні декларації № 401000003/2013/000017/1 та № 401000003/2013/000021/1 відповідно.

В даних спірних правовідносинах у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. Враховуючи наведене Вінницька митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів відповідач діяв відповідно до вимог статті 53 МКУ. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач додаткових документів щодо підтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі не надав без належних та достатніх обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів.

У зв'язку з ненаданням позивачем у повному обсязі додаткових документів у митниці не було можливості прийняти митну вартість, визначену позивачем, отже при здійсненні митної оцінки був застосований метод оцінки № 6 (резервний) згідно статті 64 Митного кодексу України.

Крім того, практика Вищого адміністративного суду України свідчить про те, що ненадання декларантом додаткових документів є підставою для самостійного визначення митним органом митної вартості товару з урахуванням наявних у нього відомостей (постанова ВАСУ по справі № К/9991/74213/11 від 14.02.2012 р., постанова ВАСУ по справі № К/9991/23931/11 від 21.02.2012 р., постанова ВАСУ № К/9991/13255/11 від 21.07.2011 р.).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийняття заявленої декларантом ціни товару.

Відповідно до частин 5, 6 статті 55 МКУ, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Як вбачається із записів в ДМВ, між декларантом та Вінницькою митницею проведено консультації, в ході яких встановлено, що у митного органу наявна інформація про вартість товарів, яка є більшою, ніж задекларована.

Оскаржувані рішення про коригування заявленої митної вартості товарів відповідають вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу щодо їх змісту, та, зокрема, в графі 33 містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не могло бути визнано та наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Зокрема, вказано, що «у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме виявлена невідповідність даних в частині заявлення митної вартості та вартості операції з ідентичними товарами, які продано на експорт в Україну..». Також в рішеннях зазначається, яка саме інформація наявна у митного органу, тобто декларації №401090000/2013/000015 від 02.01.2013 року та № 401090000/2012/0019462 від 19.10.2012 року.

Також в рішеннях зазначений вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, чим дотримано пункт 3 частини 2 статті 55 МК України.

В оскаржуваних рішеннях також міститься обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, чим дотримано пункт 4 частини 2 статті 55 МК України, зокрема в гр. 30 рішень наведені розрахунки відкорегованої митної вартості товарів, а в гр. 33 вказані підстави коригування, які вже наводилися вище, та джерело числового значення митної вартості.

Таким чином, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що у графі 33 оскаржуваних рішень відсутні пояснення щодо зроблених коригувань, не зазначені докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, суд у відповідності до статті 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що оскаржувані рішення є правомірними, позивачем не наведено ґрунтовних аргументів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна