Решение № 31108549, 30.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2013р. Справа № 905/1886/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

про стягнення 3 449, 77 грн.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» м. Свердловськ

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Шевелев В.Г. - за довіреністю

Від відповідача: Ляшко Д.В. - за довіреністю

Від третьої особи: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк, про стягнення 3 449, 77 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- відвантаження ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 23.10.2012р. у вагоні № 67152256 за накладною № 53894150 на адресу позивача антрациту сорту АМ, на підставі договору № ДУК - 01/10-42р/4521від 07.09.2010р.;

- виявлення недостачі товару у вагоні № 67152256 на станції Маріуполь - Сортувальний, що зафіксовано у комерційному акті серії БН № 699958/474 від 25.10.2012р.;

- ст.ст. 11, 15, 16, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України (далі - ГК);

- ст.ст. 12, 23, 26 Закону «Про залізничний транспорт»;

- ст.ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут).

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на ст. 31 Статуту.

Суд залучив до участі у справі ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору про що виніс ухвалу у справі від 02.04.2013р.

Третя особа надала суду рахунок, передбачений ст. 115 Статуту та пояснила суду, що вугілля у вагон було завантажено згідно маси вказаній у накладній.

Позивач, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зменшив ціну позову до суми 2 800, 14 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (вантажовідправник) 23.10.2012 р. відвантажило на адресу позивача в 3-х вагонах, в т.ч. і у вагоні № 67152256 за накладною № 53894150 антрацит сорту АМ, фракція 13 - 25 мм, у вологому стані, навалом, навантажений нижче рівня бортів, вантаж ущільнений та маркований вапном.

На станції призначення Маріуполь - Сортувальний працівники залізниці за участю представника вантажоодержувача здійснили огляд вагону № 67152256 та завантаженого у нього вантаж і здійснили зважування цього вагону з вантажем. При цьому було встановлено таке: фактична вага брутто 87 150 кг, тара з бруса - 22 000 кг, нетто - 65 150 кг, що менше ніж це зазначено у накладній на 3 850 кг; навантаження в вагоні нижче рівня бортів на 700мм, не розрівняне, маркування відсутнє; люка і двері в вагоні справні та закриті, вагон в технічному відношенні справний; об'єм кузова вагона 76 м куб. Все встановлене зафіксовано у комерційному акті БН № 699958/474 від 25.10.2012р.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в ч.1 ст.314 ГК України.

Статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідач не подав суду доказів того, що винним у нестачі вантажу є інші особи, аніж залізниця. Тому суд дійшов висновку, що винним у нестачі вантажу є саме перевізник, тобто, відповідач.

Зважаючи на викладене, суд вимоги позивача задовольняє.

Крім того, спосіб реалізації дій судді щодо витребування доказів за п.4 ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), визначений ст.38 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд витребує документи лише за клопотанням сторін у певних випадках - таких клопотань від сторін не надходило. Така позиція суду відповідає принципу змагальності сторін, закладеного п.4 ч.3 ст.129 Конституції України.

На підставі ст.ст. 20, 173-175, 193, 224, 225, 306-308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 52, 110, 113 - 115, 129, 130 та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Стягнути з державного підприємства "Донецька залізниця" (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 2600901517249 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, р/р 26002962487612 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851, ЄДРПОУ 00191129) - 2 800 грн. 14 коп. вартості збитків та 1 720 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

Суддя М.І. Забарющий

В судовому засіданні 30.04.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2013р.

Надруковано 2 прим.

ТО-1

у справу -1