Постановление суда № 3110385, 13.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-34553/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

13 травня 2008 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Костенка М.І.

секретар судового засідання                Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.05.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 06.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006р.

у справі                    № 18/275/06-АП

за позовом               ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»  

до                               Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про                             скасування податкового повідомлення-рішення № 0000371311/0 від 12.05.2006р.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2006 № 0000371311/0.

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.10.2006, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 у справі № 18/275/06-АП, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р.

За результатами перевірки складено акт №6/08-01/00191230 від 27.04.2006 року.

Згідно акту перевірки, перевіркою правильності визначення суми плати за землю встановлено заниження земельного податку за 2004 рік у розмірі 3164,44грн. за 2005 рік - у розмірі 3164,44грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000371311/0 від 12.05.2006 року, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», за порушення ст. 9 Закону України «Про плату за землю» донараховано податкове зобов'язання зі сплати на землю в розмірі 6328,88грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3164,44грн.

В порядку апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.1995 року між позивачем та Новоконстянтинівською сільською радою було укладено договір на право тимчасового користування землею, згідно якого, Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,71 гектарів, в т.ч.: ріллі, сіножаті, пасовища.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Згідно ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як свідчать матеріали справи, зокрема: лист від 15.03.2004 року № 67 та висновки від 04.08.2004 року № 1001 від 29.03.2004 року Приазовського районного відділу земельних ресурсів Запорізької області, спірна земельна ділянка визначається як поліпшені пасовища.

Згідно статистичної звітності форми № 6-зем в перевіряємий період (01.01.2004р.-31.12.2005р.) спірна земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохранного та історико-культурного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період (01.01.2004р.-31.12.2005р.) відносно спірної земельної ділянки не виносилося будь-яких рішень щодо зміни її цільового призначення.

Крім того, Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 87 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» для розміщення бази відпочинку «Надія» на узбережжі Азовського моря. Надано земельну ділянку площею 1,8569 га пасовищ із земель запасу Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району в довгострокову оренду на 25 років Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» для розміщення бази відпочинку «Надія» на узбережжі Азовського моря. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в двомісячний термін перерахувати кошти на відшкодування вартості втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 14478грн. у зв'язку з вилученням сільськогосподарських угідь для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, у встановленому порядку.

14478грн. на відшкодування вартості втрат сільськогосподарського виробництва сплачені позивачем 26.05.2006 року.

Отже, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України тільки після затвердження розпорядженням обласної державної адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її позивачу для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, у встановленому законом порядку, земельна ділянка буде відноситься до земель рекреаційного призначення.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що на момент укладення договору на право тимчасового користування землею, та станом на 01.01.2004р.-31.12.2005р. (перевіряємий період) земельна ділянка за своїм правовим статусом відносилася до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати на землю в розмірі 6328, 88грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3164,44грн.

Доводи відповідача щодо того, що надана позивачу земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а як база відпочинку, у зв'язку з чим податок з ЦІЄЇ земельної ділянки повинен сплачуватися як з земель рекреаційного призначення безпідставні, оскільки відповідно до ст.22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення відносяться не тільки ті землі, які виділені для виробництва сільськогосподарської продукції, а і ті, які призначенні для такої мети.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Запорізької області від 06.07.2006р. та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № 18/275/06-АП – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 06.07.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № 18/275/06-АП – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І. Брайко Г.К. ГолубєваО.В. КарасьМ.І.Костенко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                         А.О.Патюк