Постановление суда № 31054650, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/78048/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Захід"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

по справі №2а-7166/09/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Захід" (надалі - ВАТ "Свемон-Захід")

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Львівської області (надалі - ДПІ у Личаківському районі Львівської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2009 року №40002022320/0/22643/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.03.2010р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011р., у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ВАТ "Свемон-Захід" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Личаківському районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку Львівської філії ВАТ "Свемон-Захід" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт №382/23-2/25554573 від 16.09.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело заниження податку на додану вартість в сумі 64885,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2009р. №40002022320/0/22643/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанції зазначили, що позивач жодними доказами не довів того, що підприємство, виконуючи спірні договори, вимушене було працювати за цінами нижчими за собівартість.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів передчасними з огляду на нижченаведене.

Так, перевіркою встановлено, що ЛФ ВАТ "Свемон захід" за період, що перевіряється, здійснювало будівництво ліній електрозв'язку за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі товари (послуги), нижчими за собівартість товарів (послуг).

Вирішуючи даний правовий спір, ні суд першої інстанції, ані колегія суддів апеляційного суду не звернули уваги на те, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості робіт.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Зважаючи, що суди попередніх інстанції викладені вище обставини не досліджували, а також не зобов'язали ДПІ надати докази на обґрунтованість свої доводів і не витребували необхідних доказів з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування всіх обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України №258/11 від 07.11.2011р.

Частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Захід" -задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ А.М. Лосєв