№ 31003043, 25.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1972/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНСТСТРОЙТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0002112250 та від 10.12.2012 року №0002122250, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНСТСТРОЙТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0002112250 та від 10.12.2012 року №0002122250.

В судовому засіданні 25.04.2013 року судом було прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні згідно положень ч.3 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України з огляду на те, що представником позивача було подане клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.27), а представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.25), але він не з’явився в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ від 07.11.2012 року №2621 (а.с.36) та направлення посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 19.11.2012 року по 23.11.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЕВІКТА» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №7236/22-5 від 23.11.2012 року (а.с.40-45), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 105000,00 грн., заниження податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 100000,00 грн., у зв’язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 10.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002122250 (а.с.10) про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 105000,00 грн., штрафним санкціям на суму 52500,00 грн., №0002112250 (а.с.9) про нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 100000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50000,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента ТОВ «ІНВЕСТСТРОЙТОРГ» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми валових витрат та податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ, отримання від постачальника податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми валових витрат та податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов’язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об’єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з’ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

У відповідності до положень ч.1 ст.71 КАС України представником позивача в підтвердження товарності таких операцій з продажу товарів не надано жодного доказу, який би підтверджував факт передачі товарів, їх оплати, в тому числі ПДВ, їхнє переміщення від постачальника до отримувача, в тому числі автомобільним транспортом, оприбуткування цих товарів у бухгалтерському обліку позивача та подальше їх використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Натомість представник відповідача в підтвердження правомірності висновку податкового органу про безтоварність вказаних операцій наданий Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕВІКТА» за серпень 2012 року ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 29.10.2012 року №2988/22-100/33682400 (а.с.46-49), яким встановлено, що контрагент позивача ТОВ «ЕВІКТА» тривалий час не знаходиться за місцем своєї реєстрації, на цьому підприємстві рахується лише одна особа – директор, у підприємства відсутні основні засоби та транспорт, що унеможливлює виконання ним взятих на себе зобов’язань за якими надавались податкові вигоди за серпень 2012 року.

Оскільки позивачем не надано доказів фактичного виконання його контрагентом ТОВ «ЕВІКТА» своїх зобов’язань за договором поставки товарів, сплачені на його користь кошти в оплату вартості цих товарів, в тому числі й ПДВ, згідно положень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України не надавало право позивачу на віднесення цих сум до складу валових витрат позивача та до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не є ґрунтовними, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНСТСТРОЙТОРГ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0002112250 та від 10.12.2012 року №0002122250 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.