Решение № 31002331, 26.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.13р. Справа № 43/5005/6578/2012За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Буря К.М., дов. б/н від 04.05.2012р., представник;

від відповідача: Саргісян Р.І., дов. б/н від 14.11.2012р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ про усунення перешкод у користуванні майном.

Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати ПАТ ""Укрсоцбанк" усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - звільнити приміщення поз. 12, площею 12,3 кв. м., яке розташоване на підвальному поверсі будівлі літ. А-4 по проспекту Карла Маркса, 52 у м. Дніпропетровськ, що на праві власності належить ВАТ "Центральний універмаг", шляхом демонтажу ліфтового обладнання за рахунок ПАТ "Укрсоцбанк".

Ухвалою господарського суду від 18.05.2011 року порушено провадження у справі № 25/5005/6344/2011 (суддя А.Е.Чередко).

Рішенням господарського суду від 07.02.2012 року замінено позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", замінено відповідача у справі - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2012 року залишено без змін, а апеляційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської від 07.02.2012 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2012 року справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за відсутності будь-яких правових підстав займається спірне приміщення, яке на праві власності належить позивачу, чим здійснюються перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачем належним йому майном, які підлягають усуненню шляхом звільнення приміщення відповідно до ст.ст. 16, 391 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що у спірному приміщенні знаходиться ліфтове обладнання, яке належить відповідачеві на праві власності, що виникло одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно третього та четвертого поверхів прибудови літ. А-1-4 до будівлі літ. А-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську. На час набуття відповідачем права власності на вищенаведене нерухоме майно та ліфтове обладнання, останнє вже знаходилось у спірному приміщенні та протягом тривалого часу позивач не заперечував проти його знаходження у спірному приміщенні.

Також, відповідач зазначає, що згідно технічної документації прибудови літ. А1-4 до будівлі літ. А-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську потрапити до належних відповідачу приміщень третього та четвертого поверхів прибудови літ. А1-4 можливо лише за допомогою гідравлічного ліфту, технічне обладнання якого знаходиться у спірному приміщенні, або через належну позивачеві будівлю літ. А-4, але позивач відмовився продовжувати орендні відносини з використання приміщення належної йому будівлі для доступу до приміщень відповідача.

28.08.2012 року відповідач надав клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2012 року у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському національно-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено, справу направлено до Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2013 року, у зв'язку з надходженням матеріалів справи на адресу господарського суду з висновком судової експертизи, провадження у справі поновлено.

25.04.2013 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи. Дане клопотання судом не задоволено.

В межах строків передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях оголошувались перерви з 28.08.2012 року до 31.08.2012 року, з 23.04.2013 року до 25.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 25.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухано пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27282867 від 10.09.2010р., виданого КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" є власником будівлі Центрального універмагу, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52.

Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" було реорганізовано в Товариство з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", яке є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Центральний універмаг", що підтверджується витягом зі статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", зареєстрованого державним реєстратором 13.12.2011р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.01.2012р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі - Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", який у справі діяв в особі Харківської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" було змінено тип акціонерного товариства та найменування на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк", що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", зареєстрованого державним реєстратором 14.06.2010р.

Згідно з наказом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" від 11.03.2011р. № 82 було припинено діяльність Харківської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк".

За наведених обставин та на підставі ст. 25 ГПК України, замінено позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Центральний універмаг" його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", а відповідача у справі - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".

Як вбачається з матеріалів справи, в підвальному приміщенні Центрального універмагу, а саме поз. 12, площею 12,3 кв. м., яке розташоване на підвальному поверсі будівлі літ. А-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську та на праві власності належить Товариству з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", як правонаступнику ВАТ „Центральний універмаг", розташоване ліфтове обладнання, яке належить на праві власності ПАТ «Укрсоцбанк», як правонаступнику Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк".

Так, в 2003 році товариством була проведена реконструкція універмагу, внаслідок якої була створена прибудова «Ротонда» на чотири поверхи. Дана прибудова була оснащена гідравлічним ліфтом ОТІS пасажирський МS08915D, заводський номер D2NА 1730, рік випуску 2002, вантажопідйомністю 630 кг. на 4 зупинки.

З паспорту ліфту та технічних паспортів на будівлю універмагу та «Ротонди» вбачається, що ліфтове обладнання, а саме охолоджувач, гідравлічний насос та контролер були розташовані в підвальному приміщенні поз. 12, загальною площею 12,3 кв. м. будівлі «Центральний універмаг».

24.01.2006р. між ТОВ «Промтекс-ТЦ» та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим номером 170, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 24.01.2006р.

Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень) від 24.01.2006р. № 170, Відповідач придбав нежитлові приміщення в прибудові літ. А1-4 приміщення III (третього) поверху поз. 7-9 загальною площею 293,7 кв. м. та приміщення IV (четвертого) поверху поз. 10-13 площею 293,7 кв. м., всього загальною площею 587,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 52.

Відповідно до п. п. 1.2.1. пункту 1.2. ст. 1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень) від 24.01.2006р. № 170, одночасно з набуттям Відповідачем права власності на нерухоме майно у нього виникло право власності на ліфт панорамний гідравлічний МS 08916 D на 4 (чотири) зупинки, вантажопідйомністю 630 кг., яким обладнане нерухоме майно. 24.01.2006р. продавець передав Відповідачу придбане нерухоме майно за Актом приймання-передачі майна.

27.02.2006р. Відповідач отримав в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9946051. 15.07.2008р. Відповідач отримав Свідоцтво на право власності на зазначене нерухоме майно.

Позивач не надавав відповідачу згоди на розташування вказаного ліфтового обладнання у приміщенні, яке належить йому на праві власності. На час пред'явлення позову та розгляду справи будь-які договірні відносини щодо розташування ліфтового обладнання між сторонами відсутні (доказів не надано).

Отже, відповідач займає нежитлові приміщення позивача і продовжує їх використовувати за відсутності будь-яких правових підстав, чим перешкоджає позивачу належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою демонтажу належного йому майна з території Центрального універмагу, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем (лист № 1/6-183 від 03.11.2009р., № 13.3-1/67-5622 від 17.11.2009р., № 1/6-203 від 03.12.2009р., № 03.1-01/67-6069 від 04.12.2009р.), однак відповідач відмовився демонтувати ліфтове обладнання з приміщення, що належать позивачу.

З технічного висновку, складеного начальником технічного відділу та керівником ВАТ «Центральний універмаг» 11.07.2011р. вбачається, що ліфтове обладнання відповідача знаходиться у підвальному приміщенні поз. 12 будівлі літ. А-4 «Центрального універмагу», яке відповідачем зачинено металевими дверима. Переміщення вказаного обладнання в інше приміщення, без втрати технічних властивостей та безпосереднього функціонування є можливим (а. с. 90).

Відповідно до експертного висновку, зробленого експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається, що гідравлічний пасажирський ліфт OTIS MS08915D, заводський номер D2NA1730 не є приналежністю приміщень розташованих на 3 та 4 поверхах прибудови літ. А1-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 або складовою частиною цих приміщень.

Щодо питання чи можливе переміщення ліфтового обладнання гідравлічного ліфту OTIS пасажирський MS08915D, заводський номер D2NA1730, рік випуску 2002, який знаходиться у приміщенні поз. № 12 загальною площею 12,3 кв. м., яке розташоване у підвальному поверсі будівлі літ. А-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 до інших приміщень цієї прибудови, що належать ПАТ "Укрсоцбанк", або інших приміщень прибудови літ. А1-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 експерт повідомив, що дослідження ліфтового обладнання не входить до компетенції експерта.

25.04.2013 року від відповідача надійшло клопотання про проведення додаткової експертизи, проведення якої просив доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Крім того, в заяві від 25.04.2013 року відповідач пропонував поставити експертам питання щодо можливості доступу людей до приміщень розташованих на 3 та 4 поверхах прибудови літ. А1-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 без ліфту OTIS пасажирський MS08915D, заводський номер D2NA1730, рік випуску 2002, розташований у прибудові літ.А1-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52.

З метою правильного та всебічного розгляду справи та виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року щодо достеменного з'ясування питання можливості переміщення ліфтового обладнання гідравлічного ліфту OTIS пасажирський MS08915D без втрати його цільового призначення, господарським судом було зроблено запити до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса з метою встановлення експертної установи, що має відповідних фахівців для з'ясування питання щодо можливості переміщення ліфтового обладнання гідравлічного ліфту OTIS пасажирський MS08915D, заводський номер D2NA1730, рік випуску 2002, який знаходиться у приміщенні поз. № 12 загальною площею 12,3 кв. м., яке розташоване у підвальному поверсі будівлі літ. А-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 до інших приміщень цієї прибудови, що належать ПАТ "Укрсоцбанк", або інших приміщень прибудови літ. А1-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 та можливості проведення додаткової експертизи.

Як вбачається з листів №2/1098 від 25.04.2013 року та №10/01-04/715 від 25.04.2013 року, які надійшли з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, в даних державних експертних установах відсутні фахівці з дослідження ліфтового обладнання. Господарський суд вважає, що для відповіді на додаткове питання, запропоноване відповідачем, спеціальних знань не потрібно. З урахуванням наведеного, господарський суд відмовив відповідачу в проведенні додаткової експертизи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що неодноразове направлення матеріалів справи для проведення експертних досліджень до експертних установ в яких відсутні фахівці з відповідних галузей, призведе лише до затягування провадження у справі, що суперечить чинному законодавству.

Господарський суд дійшов висновку, що внаслідок дій відповідача, позивач позбавлений права використовувати належне йому на праві власності приміщення для власних господарських потреб та не має доступу до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у відповідача правових підстав, встановлених чинним законодавством України для використання спірного приміщення, яке належить на праві власності позивачеві, чим створено перешкоди у реалізації права власності останнього на спірне приміщення, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

При цьому, суд враховує, що наявність у відповідача права власності на приміщення третього та четвертого поверхів прибудови літ. А1-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську, а також на ліфтове обладнання, що знаходиться у спірному приміщенні, за відсутності згоди позивача на його використання, або інших передбачених законодавством підстав для його використання, не свідчить про правомірність використання відповідачем спірного приміщення та не є підставою для його зайняття. Не надано відповідачем і належних доказів не можливості перенесення ліфтового обладнання зі спірного приміщення до приміщень, що належать відповідачу, або до інших приміщень будівлі літ. А1-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську, чи облаштування поряд з цією будівлею.

З огляду на обставини справи та приписи ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України не вбачає суд і підстав для застосування до вимог позивача позовної давності.

Так, всупереч вимогам ч. 3 ст. 267 ЦК України та загальним правилам ГПК України відповідачем не подано суду обґрунтованої письмової заяви про застосування позовної давності, а оголошено лише усне клопотання, що виключає застосування позовної давності судом.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, перешкоджання позивачеві у використанні ним належного йому приміщення має триваючий характер у часі, отже порушення прав позивача відбувається кожний день. Також, позивачем зареєстровано право власності на будівлю Центрального універмагу, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52 лише 10.09.2010р., тобто саме з цієї дати, згідно з ст.ст. 182, 334 ЦК України, позивач як законний власник спірного приміщення має право на пред'явлення вимог про захист свого права власності.

Таким чином, позовні вимоги позивача слід задовольнити, а судові витрати за розгляд справи віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150,м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код: 00039019) усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - звільнити на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52, код ЄДРПОУ 01558218) приміщення поз. 12, площею 12,3 кв.м., яке розташоване на підвальному поверсі будівлі літ. А-4 по проспекту Карла Маркса 52 у м. Дніпропетровську, що на праві власності належить Товариству з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг", шляхом демонтажу ліфтового обладнання за рахунок Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150,м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код: 00039019) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Центральний універмаг" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 52, код ЄДРПОУ 01558218) судові витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень) та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.04.2013р.

Суддя С.В. Мартинюк