Постановление суда № 31000346, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К-41082/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2а-1874/10/2570

за позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» (позивач) звернулось до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300/2/652 від 02 квітня 2010 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000042300/2/652 від 02 квітня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14 156,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Прилуцька ОДПІ в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку КП «Прилукитепловодопостачання» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1380/23/32863684 від 10 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300/2/652 від 02 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 431,00 грн. (14 156,00 грн. - основний платіж, 18 275,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості ремонту асфальтобетонного покриття, а також невідображенням в рядку 22 декларації з податку на прибуток за 2009 рік при виправленні помилки за попередній звітний період суми штрафу, як того вимагає пункт 17.2 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судами, витрати на ремонт асфальтобетонного покриття обумовлені проведенням позивачем постійних робіт на мережах тепловодопостачання у другому та третьому кварталах 2008 року на замовлення підприємств та установ міста, що узгоджується з метою та предметом діяльності КП «Прилукитепловодопостачання», визначених в Статуті.

Фактичне проведення вказаних робіт підтверджується дослідженими судовими інстанціями нарядами завдання та ордерами на проведення земляних робіт на території м. Прилуки, довідками про вартість виконаних робіт за листопада 2008 року, а також не поставлено під сумнів податковим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат в охоплений перевіркою період вартості ремонту асфальтобетонного покриття.

При цьому, слід зазначити, що суди правомірно відхилили посилання податкового органу на необхідність відображення вказаних витрат в податковому обліку позивача з урахуванням вимог підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки, визначальною ознакою віднесення витрат на ремонт асфальтобетонного покриття до складу валових витрат в даному випадку є їх понесення у зв'язку із здійсненням господарської діяльності позивачем, а саме - наданням послуг з теплопостачання споживачам.

Крім того, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт невідображення позивачем при виправленні помилки за дев'ять місяців 2009 року в рядку 22 декларації з податку на прибуток за 2009 рік суми штрафу у відповідності з приписами пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181-III, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042300/2/652 від 02 квітня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 275,00 грн. є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.