Постановление суда № 31000343, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2013 р. м. Київ К-39174/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р.

у справі №2а-2745/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Люмир»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Люмир» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.11.2009 р. №000261540/0, від 28.12.2009 р. №000261540/1, від 02.03.2010 р. №000261540/2 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 17,00 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахувань сплати ПДВ, відображених у податковій декларації за березень 2009 р., квітень 2009 р., травень 2009 р., червень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., про що складено акт від 10.11.2009 р. №2122/15-414/33814753, яким встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які виразилися у заниженні податку на додану вартість у розмірі 683 355,00 грн. та завищенні від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 170 683,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2009 р. №000261540, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 944 323,30 грн., у тому числі 683 355,00 грн. за основним платежем та 260 968,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 р. №000261540/1 та від 02.03.2010 р. №000261540/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій було встановлення порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме - непідтвердженість належними первинними документами виявлених під час перевірки фактів порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Натомість, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися із таким застосуванням судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, зважаючи на наступне.

За змістом ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу та наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, та зважаючи на приписи ч.2, ч.4 ст.227 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №2а-2745/10/2070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.