№ 30976281, 25.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1227/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представників позивача - Бабкова В.Д., Крулькевич Л.Л. (за довіреностями);

представника відповідача - Кочури Ю.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 0000382250 та №0000392250 нечинними.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період квітень-липень 2011 року та ТОВ «Латифа» за період вересень 2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 381/22-5/32432905 від 25.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109202 грн. та п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94958 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000382250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94958 грн. - за основним платежем та на 7792 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000392250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109202 грн.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за результатом господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та правомірно віднесено спірні суми до валових витрат підприємства та до складу податкового кредиту, а висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених постачальниками позивача з їх контрагентами, не можуть бути підставою для висновків про нікчемність правочинів, укладених з позивачем, оскільки у судовому порядку, як стверджує позивач, господарські договори недійсними не визнавались, надання послуг за господарськими договорами підтверджується первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт), оформленими належним чином відповідно до вимог. Також, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України; п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, прийняті на підставі цього акту перевірки, є незаконними.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.172-179), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в ході проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» правомірно зроблені висновки про заниження підприємством податку на прибуток у розмірі 109202 грн., та заниження податку на додану вартість у розмірі 94958 грн. Таким чином, відповідач вважає що винесені податкові повідомлення рішення за порушення вимог податкового законодавства є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представники позивача у судовому засіданні 22.04.2013 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2013 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (ТОВ «Кріал») зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 31.03.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.30-31).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та у період, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований, зокрема, як платник податку на додану вартість та платник податку на прибуток, що підтверджується п.2.4.1 акту перевірки та не заперечувалось сторонами (т.1 а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.12.2012 року № 000016/3694 та від 25.12.2012 року № 000015/3693, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (т.1 а.с.170-171), головними державними податковими ревізор-інспекторами відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Курманенко Ю.В. та Любкевичем С.Б., згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.12.2012 року №3191, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (т.1 а.с.169), проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період квітень-липень 2011 року та ТОВ «Латифа» за період вересень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт № 381/22-5/32432905 від 25.01.2013 року (т.1 а.с.8-20), яким встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109202 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 73362 грн., 3 квартал 2011 року - 109202 грн.; п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94958 грн., у тому числі по періодам звітності: квітень 2011 року - 15920 грн., травень 2011 року - 41559 грн., червень 2011 року - 6314 грн., липень 2011 року - 21780 грн., вересень 2011 року - 9385 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000382250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94958 грн. - за основним платежем та на 7792 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000392250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109202 грн. (т.1 а.с.6-7).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109202 грн. та п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94958 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки позивача, доходячи висновку про порушення позивачем вказаних вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 та п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, відповідачем використано надані посадовими особами ТОВ «Кріал» наступні первинні документи бухгалтерської та податкової звітності: договори, укладені з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа»; акти, податкові накладні, отримані від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа»; платіжні доручення, підтверджуючі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа»; регістри бухгалтерського обліку - журнали ордери по рахунку 631, сформовані по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа»; податкові декларації за спірний період з додатками до них, а також документи отримані відповідачем від іншої ДПІ - акт Ленінської міжрайонної ДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року» (т.1 а.с.159-167) та матеріали кримінальної справи №41/11/8074.

Так, в п.3.1.4.1 «Податок на прибуток» акту перевірки відповідачем зазначено, що

згідно документів, наданих до перевірки встановлено, що ТОВ «Кріал» мало взаємовідносини з ТОВ «Латифа» на загальну суму 56310 грн.. Відповідно до матеріалів кримінальної справи №41/11/8074: «…..Слідчим відділом податкової міліції ДПА в Луганській області проводиться досудове слідство у кримінальній справі №41/11/8074 у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України…..Крім того, органом дізнання встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 використали в схемі незаконного формування податкового кредиту й податкового зобов'язання підконтрольного їм підприємства ТОВ «Латифа», реквізити й банківські рахунки підконтрольних підприємств, зокрема ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», шляхом документального оформлення проведення фінансово-господарських операцій без мети одержання економічного ефекту від підприємницької діяльності, з метою надання послуг легальним платникам податків по незаконній мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ, а також по незаконному завищенню валових витрат по податку на прибуток підприємств шляхом проведення безтоварних операцій. В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Латифа» формувало податковий кредит з ПДВ, з метою мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ легальним платникам податків, в тому числі, ТОВ «Кріал».

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що згідно документів, наданих до перевірки встановлено, що ТОВ «Кріал» мало взаємовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Відповідно до акту Ленінської МДПІ у м. Луганську №803/23-35554567 від 11.11.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року визначено, що …За результатами проведених заходів встановлено, що підприємство за податковою адресою: м. Луганськ, вул.50 років Утворення СРСР, 24, кв. 12 не знаходиться. ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську на адресу управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську направлено відповідну довідку (№9567 від 25.08.2011 року) для внесення відповідних змін до інформаційних ресурсів ДПС та повідомлення держреєстратора. В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим….».

Враховуючи викладене, в акті вказується про те, що правочини нібито укладені між ТОВ «Кріал» та підприємством постачальником не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В п.3.1.4.2 «Податок на додану вартість» акту перевірки відповідачем зазначено, що в результаті проведеної перевірки ТОВ «Кріал» по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкти господарювання могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів. Посилаючись на положення законодавства, наведеного в цій частині акту, відповідач вказує, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію, та зазначає, що перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» на адресу позивача, у зв'язку з чим вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» з ТОВ «Кріал».

Суд погоджується з вказаними висновками відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами позивача, і як наслідок, щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 16740 грн. за спірний період за господарськими операціями із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Латифа», в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на вказану суму, та відповідно погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 109202 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Латифа» (Виконавець) укладено договір №0255 (т.1 а.с.48-51), згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується провести, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з обстеження підприємств, розробки і коректування розділів, аналітичних та графічних матеріалів тощо. (п.1.1 Договору). Найменування, об'єм і вид робіт по розробці науково-технічної продукції оговорюються у додаткових угодах до даного договору по кожному з об'єктів, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору). Строки виконання робіт вказуються по кожній із робіт у додаткових угодах до даного договору, які підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною договору (п.3.2 Договору). Виконавець зобов'язаний надати Замовнику до підписання даного договору ліцензії на право виконання робіт у разі, якщо ці роботи підлягають ліцензуванню у відповідності з діючим законодавством (п.4.1.3 Договору). При завершенні робіт по договору Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданою до нього науково-технічною документацією на паперовому та електронному носіях (п.5.1.2 Договору).

08.06.2011 року, 27.07.2011 року, 09.08.2011 року та 15.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Латифа» (Виконавець) укладено додаткові угоди: №0255/1/8/06/11, №0255/1/27/07/11, №0255/1/9/08/11, №0255/1/15/08/11 до договору №0255 від 08.06.2011 року (т.1 а.с.60-63). Предметом даних додаткових угод є зобов'язання виконавця за завданням замовника відкоректувати та передати на паперовому та електронному носіях, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи по коректуванню науково-технічної продукції (документації):

- розділи №№12,13 постійного технологічного регламенту цеха №2, станції очистки баластних вод та вантажної ділянки №1 ПАТ «Синтез Ойл» (додаткова угода №0255/1/8/06/11);

- розробка розділів №№1..5 звіту про проведену ідентифікацію потенційно небезпечного об'єкту ПАТ «Лукойл-Одеський НПЗ» (додаткова угода №0255/1/27/07/11);

- розробка розділів №№1..10 паспорта потенційно небезпечного об'єкту - прирейкової бази Аккаржа ПАТ «ОКЗ» (додаткова угода №0255/1/9/08/11);

- заходи по захисту населення від можливих аварійних ситуацій природного та техногенного характеру розділу ІТМ ГЗ у складі генерального плану с.Протопопівка Біляївського району Одеської області (додаткова угода №0255/1/15/08/11).

У якості доказів на підтвердження виконання вищезазначеного договору та додаткових угод до нього, позивачем надано до суду копії: актів приймання робіт за вересень 2011 року (т.1 а.с.52,54,56,59) та податкових накладних за вересень 2011 року, отриманих від ТОВ «Латифа» (т.1 а.с.53, 55, 57-58)

Крім того, 02.08.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (Виконавець) укладено договір №ЛК-81 (т.1 а.с.64-67), згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується провести, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу з обстеженню підприємств і розробки розділів: повідомлення і паспортів потенційно небезпечних об'єктів; повідомлень і декларацій безпеки об'єктів підвищеної небезпеки; планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій; технічних завдань і робочих проектів системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій і повідомлення людей у разі їх виникнення; технологічних регламентів; та іншої науково-технічної документації з пожарної безпеки, техногенної безпеки і охорони праці (п.1.1 Договору). Строки виконання робіт вказуються по кожній із робіт у додаткових угодах до даного договору, які підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною договору (п.3.2 Договору). Виконавець зобов'язаний надати Замовнику до підписання даного договору ліцензії на право виконання робіт у разі, якщо ці роботи підлягають ліцензуванню у відповідності з діючим законодавством (п.4.1.3 Договору). При завершенні робіт по договору Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданою до нього науково-технічною документацією на паперовому та електронному носіях (п.5.1.2 Договору).

У грудні 2010 року, лютому - липні 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (Виконавець) укладено додаткові угоди Договору №ЛК-81 від 02.08.2010 року, а саме: №ЛК-1/5/07/11, №ЛК-2/8/06/11, №ЛК-1/8/06/11, №ЛК-1/21/07/11, №ЛК-1/12/07/11, №ЛК-1/6/07/11, №ЛК-1/20/04/11, №ЛК-1/5/05/11, №ЛК-1/18/05/11, №ЛК-2/5/05/11, №ЛК-1/11/05/11, №ЛК-2/20/05/11, №ЛК-1/20/05/11, №ЛК-1/14/06/11, №ЛК-2/25/02/11, №ЛК-3/25/02/11, №ЛК-1/25/02/11, №ЛК-2/22/12/10, №ЛК-1/30/03/11, №ЛК-1/21/03/11, №ЛК-1/1/12/10, №ЛК-2/1/12/10, №ЛК-1/22/12/10 (т.1 а.с.102-107, 109-125).

У якості доказів на підтвердження виконання вищезазначеного договору та додаткових угод до нього, позивачем надано до суду копії: актів приймання робіт за квітень, травень, червень, липень 2011 року та податкових накладних за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (т.1 а.с.71-76, 79-100, 126-133, 136-145, 209-237, т.2 а.с.7-35) та платіжних доручень щодо перерахування грошових коштів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за вказаними додатковими угодами до договору №ЛК-81 від 02.08.2010 року (т.1 а.с.238-260, т.2 а.с.1-6).

Також, згідно матеріалів справи, 01.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) укладено договір №ЛК-127 (т.1 а.с.68-70), згідно якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати по завданню Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботу по закупці обладнання, технічному обслуговуванню, демонтажу і монтажу систем автоматизованого дистанційного контролю параметрів зберігання нафтопродуктів «Садко» і систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій і сповіщення людей у разі їх виникнення (п.1.1 Договору). По кожній із робіт складається додаткова угода до договору, яка є невід'ємною частиною, в якій визначається об'єм робіт, строки їх виконання і вартість (п.1.2 Договору). Роботи вважаються виконаними після підписання Сторонами акта приймання-передачі робіт (п.1.3 Договору). Строки та вартість робіт визначаються по домовленості між Сторонами вказаними у додаткових угодах до договору по кожній із робіт (п.3.1 Договору).

Разом з цим, 01.04.2011 року та 18.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) укладено додаткові договори №ЛК-1/01/04/11 та №ЛК-1/18/07/11 до Договору №ЛК-127 від 01.04.2011 року (т.1 а.с.101, 108).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та додаткових угод до нього позивачем надано до суду копії: актів приймання робіт за червень, липень 2011 року (т.1 а.с.78, 135) та податкових накладних за червень та липень 2011 року, отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (а.с.77, 134).

Суми податку на додану вартість за вказаними угодами із контрагентами згідно податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту за спірний період (т.2 а.с.36-116) та суми валових витрат за вказаними угодами за спірний період позивач відніс згідно актів приймання робіт до податкових декларацій з податку на прибуток за 2 та 3 квартали 2011 року.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум до складу валових витрат регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Як вже зазначено судом, позивачем на підтвердження отримання послуг (робіт) за укладеними із ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договорами, та відповідно на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період та спірних сум до валових витрат, були надані до суду копії податкових накладних та актів приймання робіт.

При дослідженні в судовому засіданні наданих позивачем актів приймання робіт, встановлено, що в зазначених документах в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" не міститься вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій - конкретних видів робіт та їх перелік, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік конкретних наданих робіт, їх об'єм, яким чином визначено вартість конкретно визначених робіт, не можливо визначити одиницю виміру таких робіт для розрахунку їх вартості, і, як результат, виявити зв'язок цих робіт з господарською діяльністю позивача. Види, наданих згідно з актами приймання робіт, носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг та додаткових угод до них стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких робіт.

Тобто, фактично акти приймання робіт не містять обов'язковий реквізит первинного документа: "зміст та обсяг господарської операції", а тому вони не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій.

Інші, первинні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документи на підтвердження здійснення операції з контрагентами ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», позивачем не надано, та в матеріалах справи не містяться.

Водночас, суд не приймає до уваги надані з боку позивача технологічний регламент Ренійського НПК ПАТ «Ексімнафтопродукт» від 2011 року, який розроблений директором ТВ «Кріал» (т.2 а.с.117-119) та план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій контейнерного терміналу ТОВ «Бруклін-Київ порт» від 2011 року (т.2 а.с.120-122), як докази отримання позивачем від його контрагентів робіт за вищевказаними договорами, оскільки з вказаних документів жодним чином не вбачається, що до розроблення цих документів має відношення ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

При цьому, суд також звертає увагу на те, що згідно умов договорів позивача із його контрагентами визначено, що при завершенні робіт по договору Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з доданою до нього науково-технічною документацією на паперовому та електронному носіях, проте позивачем під час розгляду справи таких доказів надано не було, як і не було їх надано під час проведення перевірки. Разом з цим, позивачем не було надано ні до перевірки, ні до суду відповідні завдання ТОВ «Кріал» на адреси його контрагентів щодо переліку робіт, які мають бути проведенні, що визначено умовами договорів позивача із його контрагентами.

Суд також зазначає, що позовна заява не містить опису фактичного виконання господарських зобов'язань за укладеними з контрагентами договорами, у зв'язку з чим судом з'ясовувалося у повноважених представників позивача питання щодо фактичності й достовірності здійснення господарських операцій. Водночас, в межах предмету доказування по справі, представники позивача не надали зрозумілих та аргументованих пояснень стосовно господарської мети, комерційної необхідності та економічної доцільності витрат на зазначені послуги, з урахуванням специфіки діяльності підприємства, яке в свою чергу займається таким видом діяльності як інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Щодо посилань позивача на належність наданих послуг до господарської діяльності позивача, суд зазначає, що доказів про використання цих робіт та їх результатів безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності до суду не надано, а тому вказані посилання ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Таким чином, аналізуючи письмові докази, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у ціни придбаних послуг та віднесення спірних сум до витрат підприємства, судом встановлено, що акти наданих послуг не містять усіх необхідних реквізитів, а лише назву робіт та їх вартість, а інших документів, де зазначено інформацію про проведені заходи щодо надання вищевказаних послуг (суть виконаних робіт) не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені ТОВ «Кріал» витрати на роботи, пов'язані з їх подальшим використанням у господарській діяльності.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та для отримання можливості віднести суми до валових витрат платник податків повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності та акти виконаних робіт (отриманих послуг).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача актів приймання робіт та податкових накладних, виписаних ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання робіт і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства.

Отже, наявність вказаних актів, податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до наданих позивачем документів, - актів приймання робіт, податкових накладних як до доказів фактичного отримання позивачем робіт від його контрагентів та використання їх у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність у справі належного документального підтвердження фактичного одержання позивачем робіт згідно укладених із ТОВ «Латифа» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договорів та додаткових угод до них та на недоведеність отримання зазначених робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за спірний період у розмірі 94958 грн., та про безпідставність віднесення до валових витрат суми у загальному розмірі 109202 грн., у зв'язку із чим погоджується із висновком відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 94958 грн., та заниження податку на прибуток підприємств у сумі 109202 грн., а тому, на думку суду донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання і накладення штрафних санкцій відповідає вимогам ст.54, ст.57 ПК України на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, посилання в акті перевірки на нікчемність правочинів суд не приймає до уваги за відсутності належного документального підтвердження відповідними засобами доказування завідомо умисної мети та факту спрямованості договорів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч.1 ст.228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Між тим, такі посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, у даному випадку, не спростовують недоведений в ході розгляду справи факт виконання контрагентами ТОВ «Кріал» робіт, обставини чого відповідно до розподілу обов'язку доказування покладено на позивача, і за цих обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 94958 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7792 грн. та по податку на прибуток у розмірі 109202 грн.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,103,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 0000382250 та №0000392250 нечинними - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25 квітня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-інноваційне консалтингове підприємство «Кріал» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 0000382250 та №0000392250 нечинними - відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2013 року.