Постановление суда № 30929753, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 квітня 2013 року Справа №5011-1/49-2012-76/361-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши матеріали касаційної скарги Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"на рішення від господарського суду міста Києва 29.10.2012та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 14.02.2013у справі господарського суду№ 5011-1/49-2012-76/361-2012 міста Києваза позовомМіського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Подана Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що перебіг процесуального строку розпочинається саме з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням, що оскаржується, тобто перебіг цього строку не залежить від інших обставин (тривалості поштового обігу кореспонденції, розісланої судом сторонам, необхідності часу на усунення допущених процесуальних недоліків при оформленні касаційної скарги тощо).

Предметом касаційного оскарження у даній справі є рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013, строк на оскарження яких у суді касаційної інстанції закінчився 06.03.2013.

Згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційну скаргу надіслано заявником до Київського апеляційного господарського суду 29.03.2013, тобто вже після закінчення строку, встановленого для її подання. При цьому до касаційної скарги заявником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових актів.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи причини пропуску встановленого процесуального строку для звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що повний текст постанови Київського апеляційного господарського суду по даній справі отримав лише 26.02.2013. Також скаржник зазначає, що пропуск вказаного процесуального строку спричинений складністю спору у даній справі та відшукуванням коштів для оплати судового збору.

Втім, такі доводи заявника не можна визнати переконливими.

Так, з відмітки суду на звороті останньої сторінки постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 вбачається, що вказану постанову надіслано учасникам судового процесу 21.02.2013.

За твердженням скаржника, зазначену постанову ним було отримано 26.02.2013, тобто на дванадцятий день з дня її прийняття. Наведене свідчить про те, що у заявника було 9 днів з дня отримання оскаржуваної постанови для підготовки та подання до суду касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження. Проте така скарга була складена заявником та подана до суду лише 29.03.2013, тобто більш як через місяць після отримання заявником оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Крім того, заявник касаційної скарги був присутнім у судовому засіданні 14.02.2013 під час оголошення постанови Київським апеляційним господарським судом, а отже, був обізнаний про прийняте судове рішення та відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, зняти їх копії і звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про отримання копії прийнятої у справі постанови, у разі якщо він її не отримав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте заявником не надано жодних доказів щодо наявності поважних причин пропуску процесуального строку, зокрема, доказів відсутності коштів на його рахунках у період з 14.02.2013 по 06.03.2013.

Також статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак скаржник у період з 14.02.2013 по 06.03.2013 не скористався правом заявити клопотання про відстрочку (розстрочку) сплати судового збору або про звільнення від його сплати.

Наведеним спростовуються посилання скаржника в обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку на неможливість вчасного подання касаційної скарги у зв'язку з відшукуванням коштів для сплати судового збору.

Вказані обставини свідчать про те, що можливість подання скарги на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 в межах строку на касаційне оскарження залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" строку на касаційне оскарження у зв'язку з недоведенням поважності причин пропуску такого строку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст. 86, п.п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі № 5011-1/49-2012-76/361-2012.

2. Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі № 5011-1/49-2012-76/361-2012 повернути скаржнику.

3. Повернути Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр-кт. К. Маркса, 37, ідентифікаційний код 32082770) судовий збір у розмірі 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп., сплачений за платіжним дорученням №244 від 28.03.2013.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Кролевець О.А.

Саранюк В.І.