Решение № 30902449, 25.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 915/290/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро»

19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 3

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

55100, АДРЕСА_1

АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості в сумі 37 519,21 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 20.02.2013 року звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар в сумі 31 151,40 грн., пеню за весь час прострочення грошового зобов'язання в розмірі 1749,92 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 350,15 грн., 0,1% за кожний день користування товарним кредитом від вартості переданого, але неоплаченого товару в розмірі 4267,74 грн., також сплачені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3700,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки 33Р 2012 № 022-МО від 26.03.2012 р.; видаткової накладної № 204013 від 02.04.12 р.; товаро - транспортної накладної № РТУ157 від 02.04.12 р.; підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12 р. по 19.12.12 р.; копій банківських виписок про часткову оплату; претензії № 14 від 18.01.2013 р.; копії договору про надання юридичних послуг та ведення справи в господарському суді від 15.01.13 р. № 15; копії акту виконаних робіт № 1 від 14.02.2013 р. по договору про надання юридичних послуг на ведення справи в господарському суді Миколаївської області; копії рахунку на оплату послуг адвоката № 15 від 12.02.13 р.; норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині повної оплати за отриманий товар в обумовлений строк.

Позивач в судове засідання 25.04.13 р. не з'явився, але 12.04.13 р. направляв до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував, свого представника в судове засідання двічі з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні судової ухвали.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

25.04.2013 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

26 березня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки ЗЗР 2012 № 022-МО, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцеві засоби захисту рослин (далі - товар), а відповідач, як покупець, зобов'язався приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Поставка товару здійснюється постачальником згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі постачальника. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації та видаткових накладних. Кожна специфікація підписується сторонами, додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації, яка виступає додатком до договору, сторони дійшли згоди щодо кількості поставки товару - трофі (500 л) на загальну суму 44502,00 грн. та порядку і строків розрахунків. Так, покупець виконує оплату товару у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в терміни зазначені в специфікації до цього договору. Остаточний розрахунок за весь поставлений по цьому договору товар покупець зобов'язаний здійснити не пізніше як до 30 вересня 2012 року.

За умовами п. 5.3 договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю в момент підписання накладних на товар, відповідно до кількості місць, зазначених у транспортному документі та/або накладній на товар.

Пунктом 10.1 сторони домовились, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач за видатковою накладною № 204013 від 02.04.12 р. поставив та передав, а відповідач прийняв товар - трофі 500 л на загальну суму 44 502,00 грн. Накладна підписана обома сторонами та має печатки обох контрагентів.

Товаро-транспортна накладна № РТУ157, оформлена сторонами 02.04.2012 р. підтверджує факт вантажно-розвантажувальних робіт при відпустку товару - трофі (500 л.).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач 29.03.12 р. сплатив позивачу 30 % попередньої оплати у розмірі 13 350,60 грн. Остаточна сума в розмірі 31 151,40 грн. залишилась відповідачем не сплаченою, що й змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про здійснення остаточної оплати позивачу до 30 вересня 2012 року.

Наданий же позивачем акт звірки тільки підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 31 151,40 грн.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

Пунктами 7.2, 7.4 та 7.5 договору сторони передбачили, що у разі прострочення строків оплати товару відповідно до н. 4.1, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодекс) України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3 % річних від простроченої (неоплаченої) суми. Продавець має право, а покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках, специфікаціях до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі продавець нараховує покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з покупцем, за період, від дня. коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,1 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведених норм та обставин, позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення 3 % річних розмірі 350,15 грн. та пеню в сумі 1749,92 грн. за період з 01.10.2012 р. по 14.02.2013 р.; крім цього з відповідача підлягає стягненню сума 0,1% за користування товарним кредитом в сумі 4267,74 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 15.01.2013 р. позивач, як замовник, уклав з адвокатом ОСОБА_2, як виконавцем, договір № 15 «про надання правової допомоги та ведення справи в господарському суді», згідно з предметом якого, виконавець зобов'язався надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язався виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця пов'язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Акт прийому-передачі виконання робіт № 1 від 14.02.2013 р. свідчить про фактичне надання послуг.

Копія платіжного доручення № 607 від 25.02.13 р. свідчить про оплату позивачем адвокату ОСОБА_2 послуг в розмірі 3 700,00 грн. за договором про надання правової допомоги та веденні справи в господарському суді.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За правилами абз. 7 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро» (19100, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 33143734) - 31 151,40 грн. основного боргу, 1749,92 грн. пені, 350,15 грн. - 3% річних, 4267,74 грн. - 0,1% за користування товарним кредитом, 3 700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 25 квітня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова