№ 30879334, 18.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 квітня 2013 року Справа № 814/1451/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятості в Миколаївській області,

доОСОБА_1,

простягнення коштів в сумі 863,80 грн., В С Т А Н О В И В:

Вознесенський міжрайонний центр зайнятості (надалі -позивач, Вознесенський МРЦЗ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі -відповідач, ОСОБА_1) 863,80 грн. безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 у грудні 2009 року і січні 2010 року отримувала допомогу по безробіттю незаконно, оскільки в цей період вона здійснювала підприємницьку діяльність.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав. Заперечення відповідача проти адміністративного позову до суду не надходили.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

23 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Вознесенського МРЦЗ про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (ар. с. 7). У заяві відповідач вказав, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Як визначено у пункті 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, до якої він додає відповідні документи.

Наказом від 15.12.2009 року № НТ091215 позивач надав ОСОБА_1 статус безробітньої з призначенням з 12.12.2009 р. допомоги по безробіттю (ар. с 8).

Фактично ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в період з 23.11.2009 р. по 26.01.2010 р. (день зняття з обліку відповідно до наказу позивача від 26.01.2010 р. № НТ100126, ар. с. 10). За цей період відповідач отримав 863,80 грн., що підтверджується довідкою позивача від 19.03.2013 р. №406 (ар. с. 13).

28.03.2012 року позивач дізнався про те, що 26.10.2001 р. ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, і ця реєстрація була припинена лише 04.05.2011 р. за власним рішенням відповідачки. Ці дані підтверджуються наданою позивачем Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 11-12).

Відповідно до підпункту "б"пункту 3 статті 1 Закону України від 01.03.1991 № 803-ХІІ "Про зайнятість населення"підприємці належать до зайнятого населення. Підпунктом "є"пункту 1 статті 4 цього ж Закону встановлено, що держава гарантує виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Оскільки ОСОБА_1 отримала статус безробітного незаконно, виплачена їй сума допомоги по безробіттю підлягає поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вознесенського місьрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 20907848) суму безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 863,80 (вісімсот шістдесят три) гривні 80 копійок на розрахунковий рахунок № 37171001000515 в ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов