№ 30848587, 26.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/513/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Грант» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

05.02.2013 року до суду звернулося Приватне підприємство «Грант» (далі-позивач) до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (далі-відповідач), в якому просить суд скасувати постанову Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області № 0227 про накладення стягнення від 17.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем в ході планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів позивачем, здійснено відбір продукції для проведення лабораторних випробувань та складений акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0270 від 02.08.2012 року. За результатами перевірки, 25.09.2012 року позивачу видано припис № 18 та 19 в якому зазначено, що відібрані під час перевірки зразки палива А-92 Євро вид ІІ клас Д та паливо дизельне підвищеної якості ЕН 590 не відповідають вимогам ДТУ 4839:2007 та 4840:2007, зобов'язали припинити відпуск вказаного пального в Чернігівській області та прибути з поясненнями до відповідача. Відповідачу надано пояснення, що позивач торгує не тільки пальним Мозирського МПЗ, а й пальним вітчизняних заводів, які випускають своє пальне згідно ДСТУ 4063-2001 та ДСТУ 3868-99 та підтверджують це відповідними сертифікатами. Також позивач зазначив, що згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 року «Про затвердження національних стандартів, національного класифікатора України, затвердження змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту» на території України до 01.07.2013 року продовжено дію ДСТУ 4063-2001 та ДСТУ 3868-99. Тобто, всі зразки відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 для бензину А-92 та ДСТУ 3868-99 для ДТ. В порушення вимог статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача застосований штраф за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів у розмірі 29357,20 грн. Однак позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, оскільки виготовленням продукції не займається, а продукція, яка реалізується відповідає національним стандартам.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що суб'єкт владних повноважень діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Грант» зареєстровано як юридична особа 16.08.1999 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.70).

Відповідачем була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на АЗС ПП «Грант», що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, 151км-800м а/ш Київ-Харків - Довжанський, за результатами якої складено акт перевірки № 0270 від 02.08.2012 року (а.с.6).

Суд зауважує, що в акті перевірки в розділі «порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» посадовими особами відповідача здійснено запис слідуючого змісту: «на фасаді АЗС не розміщено вивіску із зазначенням суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу. На видному місці не розміщено інформацію про режим роботи. АЗС не укомплектовано зразковими мірниками місткістю 20 л для палива», що є порушенням пункту 7 та 20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 та статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, відповідно до пункту 6 Паспорту якості № 7076 від 23.08.2012 року встановлено, що в реалізації знаходиться паливо дизельне підвищеної якості і марки Е виду ІІ, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод виробник ВАТ «Мозирський НПЗ», що не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007за масовою часткою сірки (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 50 мг/кг, а фактично 120 мг/кг). Відповідно до пункту 6 Паспорту якості № 7075 від 23.08.2012 року встановлено, що в реалізації знаходиться бензин автомобільний підвищеної якості, марки А-92 Євро виду ІІ, клас D, що не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 за об'ємною часткою ароматичних вуглеводів (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 35%, а фактично 38,9%) та об'ємною часткою бензолу (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 1,0%, а фактично 2,2%) (а.с.36-37), що є порушенням пункту 14 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіркою встановлено реалізацію товарів (надання послуг та виконання робіт), якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та які реалізовувались без порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, що підтверджується Додатком 6 до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (а.с.8).

Відповідно до рішення про відбір зразків продукції від 30.07.2012 року № 19-р (а.с.35) посадовими особами відповідача здійснено відбір продукції А-95 Євро, А-92 Євро, А-76 та ДП в кількості 3 зразків, яка буде проводитися у ТОВ «Випробувальний центр палива мастильних матеріалів», про що складено акт відбору № 0022 від 02.08.2012 року(а.с.98).

25.09.2012 року відповідачем винесено припис № 18, яким припинено відпуск та реалізацію на території Чернігівської області А-92 Євро вид ІІ клас D, що не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 за показниками: об'ємна частка ароматичних вуглеводів (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 35%, а фактично 38,9%) та об'ємною часткою бензолу (згідно вимог нормативних документів на продукцію не більше 1,0%, а фактично 2,2%), паспорт якості № 7075 від 23.08.2012 року акредитованої лабораторії Випробувального центру Паливно-мастильних матеріалів м. Київ, вул. Суворова, 1; провести зачистку резервуарів на АЗС де реалізовувався бензин А-92 Євро вид II клас D дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь (а.с.49) та припис № 19, яким припинено відпуск та реалізацію на території Чернігівської області паливо дизельне підвищеної якості (ЕН 590 сорт F, вид II, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь, яке згідно проведених акредитованою лабораторією Випробувального центру Паливно-мастильних матеріалів м. Київ, вул. Суворова, 1, паспорт якості № 7076 від 23.08.2012 року, не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови» за показником вмістом сірки (при нормі на більше 50 мг/кг - фактично 120 мг/кг); провести зачистку резервуарів на АЗС, де реалізовувалось паливо дизельне підвищеної якості (ЕН 590 сорт F вид II, дата виготовлення 02.02.2012 року, завод-виробник «Мозирський НПЗ» р. Білорусь (а.с.50).

Листом № 116 від 09.08.2012 року позивач повідомив відповідача, що підприємством вжиті заходи, а саме: забезпечено АЗС мірником 20 літрів та розміщено на фасаді АЗС вивіску із зазначенням суб'єкта господарювання і власника, також розміщено інформацію про режим роботи; підприємство дотримується вимог статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 7 та 20 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 (а.с.109).

17.10.2012 року відповідачем винесена постанова № 0227 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано штраф у розмірі 29357,20 грн. за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів(а.с.53).

Не погоджуючись із даною постановою про накладення штрафу, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023, захист прав споживачів здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим, визначаться «Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 07.03.2012 року № 310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 року за № 743/21056 (далі - Порядок), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 1.4 Порядку, органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 2.3 Порядку, посадові особи, які проводять перевірку, залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання та завдання на перевірку перевіряють і аналізують стан дотримання вимог законодавства під час придбання, замовлення або використання споживачами продукції, яка реалізується на території України.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.7 Порядку, за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. У разі коли перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість якої не відповідає вимогам нормативно-правових актів чи документів або/та яка реалізовувалася з порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, в обов'язковому порядку заповнюється відповідний додаток до акта перевірки, у якому проставляються номер і дата складання акта. До акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та які реалізовувались без порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, що підтверджується Додатком 6 до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0270 від 02.08.2012 року.

Тобто, порушень вимог законодавства під час проведення перевірки станом на 02.08.2012 року відповідачем не встановлено.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Відповідно до статті 17 Закону № 877, для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника може призначатися експертиза (випробування).

Основні вимоги до відбору у суб'єктів господарювання - підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг, зразків або проб товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення дослідження (експертизи) у відповідних лабораторіях та інших установах визначаються «Порядком відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994, № 215 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 4 Порядку відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості форма акта відбору зразків (проб) товарів затверджується Мінекономрозвитку. В акті зазначається кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, об'ємом), для якого виду досліджень вони відібрані та за якими показниками проводитиметься їх дослідження, а також робиться запис про заборону реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки (крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 5 цього Порядку), до отримання результатів дослідження.

Проте, як вбачається із акту відбору зразків продукції № 0022 від 02.08.2012 року, в порушення пункту 4 Порядку відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, кількістю відібраної продукції (одиниці виміру), не зазначено кількість відібраних зразків товарів (за масою, мірою, об'ємом) та для якого саме дослідження вони відібрані.

Вимоги щодо контролювання якості нафтопродуктів на автозаправних станціях регламентовано Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 (далі-Інструкція).

Відповідно до розділу 1 Інструкції, сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує зокрема, що продукція відповідає установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Як встановлено в судовому засіданні, на паливо дизельне Євро сорт С вид ІІ та бензин А-92, яке реалізовувалося на об'єкті, що перевірявся, є сертифікати відповідності терміном дії до 30.11.2012 року та 22.03.2015 року (а.с.12-13), а також паспорти якості № 428, 386 (а.с.14-15), відповідно до яких паливо відповідає національним стандартам.

Посилання представника відповідача на сертифікати відповідності, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.105-108) як на підтвердження реалізації позивачем продукції, якість яких не відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів), судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що саме ці сертифікати досліджувались під час проведення перевірки.

Акт перевірки та акт відбору зразків також не містить такої інформації.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 року «Про затвердження національних стандартів, національного класифікатора України, затвердження змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту» та наказу від 20.07.2012 року № 843 «Про внесення зміни до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12.12.2007 року № 357» на території України до 01.07.2013 року продовжено дію ДСТУ 4063-2001 та ДСТУ 3868-99.

Крім того, позивач зауважує про порушення посадовими особами відповідача процедури відбору зразків.

Суд зауважує, що відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, контрольна проба - це частина сукупної проби, яка використовується для проведення випробувань; арбітражна проба - це частина сукупної проби, яка зберігається на випадок арбітражних випробувань; сукупна проба - проба, складена з декількох точкових проб, відібраних у відповідному порядку і змішаних у вказаному в ДСТУ 4488 співвідношенні; точкова проба - проба, відібрана в один прийом. Вона характеризує якість нафти та/або нафтопродукту на певному заданому рівні в резервуарі чи транспортному засобі, а також якість нафтопродукту в одному тарному місці (бочці, бідоні, бутлі).

Відповідно до п. 4.2.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

Згідно із п. 4.2.4 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту під час приймання або відвантажування поділяють на три частини: одну частину випробовують, а дві інші - зберігають опломбованими як арбітражні.

Пунктом 4.2.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів передбачено, що для відбирання проби нафтопродукту з роздавального крана працюючої паливо-роздавальної колонки (далі - ПРК), оливороздавальної колонки (далі - ОРК) оператор АЗС задає необхідну дозу і відпускає її до підготовленої чистої металевої ємності, з якої потім здійснюють розливання в скляну тару.

Відібрану пробу поділяють на три рівні частини, розливають у сухі чисті скляні пляшки, герметично закупорюють пробками, не розчинними в нафтопродукті. На етикетці проби, відібраної з роздавального крана колонки, зазначають реквізити АЗС, назву, марку та вид (у залежності від масової частки сірки) нафтопродукту, номер нормативного документа на нафтопродукт, номер роздавальної колонки, дату і час відбирання проби, прізвище, ім'я та по батькові працівників(а) АЗС, представника органу контролю (підрозділу) і, за необхідності, - інших посадових осіб, які брали участь у відбиранні проби.

Одна частина проби разом з актом відбирання проби надсилається для лабораторних випробувань, а дві інші з другим примірником акта, у разі суперечностей, - зберігаються на АЗС як арбітражні протягом 45 діб. При отриманні паспорта якості, що підтверджує відповідність нафтопродукту вимогам нормативного документа, проба, що зберігається на АЗС, вилучається раніше завершення терміну, визначеного ДСТУ 4488.

Відповідно 4.2.8 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів проби запаковують у чистий сухий скляний посуд. Пляшки заповнюють не більше ніж на 90 % місткості і герметично закупорюють пробками або гвинтовими кришками, які не розчинні в нафті або нафтопродуктах. Горловину закупореної проби, призначеної для зберігання як арбітражна проба або для транспортування до сторонньої випробувальної лабораторії, обгортають поліетиленовою плівкою, обв'язують шпагатом, кінці якого протягують в отвір етикетки (форма етикетки має відповідати вимогам ДСТУ 4488). Кінці шпагату пломбують або опечатують. Допускається кінці шпагату приклеювати до пляшки етикеткою.

Представниками відповідача не надано суду жодних доказів, які б підтверджували проведення відбору проб нафтопродуктів у відповідності до вимог нормативно-правових актів.

Із листа від 20.08.2012 року № 02-04/1021 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області також не вбачається, яким чином проводився відбір зразків та які саме сертифікати та паспорта направлялись для дослідження(а.с.103).

Посилання представника відповідача на акти приймання зразка на випробування №7066-1078 від 21.08.2012 року як на правомірність прийнятого рішення, які завірені посадовими особами відповідача, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані документі не є тотожними(а.с.29.104).

В той же час, відповідно до п. 4.2.9 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів порушення вимог ДСТУ 4488, допущені під час оформлення проб, фіксуються лабораторією в журналі реєстрації проб за формою N 3-НК (додаток 3). Результати випробування таких проб не можуть використовуватись для оформлення паспортів якості на партію нафти або нафтопродуктів та не мають арбітражної сили, про що попереджається замовник випробувань.

Далі суд зауважує, що відповідно до розділу 3 Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів у разі виникнення суперечностей в оцінюванні якості нафтопродуктів нейтральною лабораторією, з метою визначення відповідності показників якості нафти та/або нафтопродуктів вимогам нормативних документів, здійснюються арбітражні випробування або вимірювання, в порушення чого відповідачем зроблено не було.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищезазначених норм Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається відмінність даних позицій щодо відповідальності: за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів - у розмірі 50 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги; і за такі ж порушення - виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів, але вже стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі 300 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

Суд зауважує, що відповідачем в постанові про накладення штрафу № 0227 чітко не конкретизовано, за яке саме порушення до позивача застосована штрафна санкція, чи за виготовлення продукції чи за реалізацію що є порушенням пункту 3.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Також відповідачем не надано суду доказів, а саме на підставі яких бухгалтерських документів складений розрахунок від 17.10.2012 року (а.с.115) та яким чином встановлена вартість продукції, з якої нарахована штрафна санкція.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи порушення посадових осіб відповідача при відборі зразків пального, з врахуванням того, що відповідачем не надано жодного доказу правомірності оскаржуваної постанови, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Грант" до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування постанови, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області № 0227 про накладення стягнення від 17.10.2012 року

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСоломко І.І.