№ 30848536, 26.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/925/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Крук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфтсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 06.03.2013 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 грудня 2012 року №0006282320, №0006292320, №0006302320. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно, в порушення вимог чинного податкового законодавства, зменшено суму від'ємного значення суми ПДВ позивача та донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток. Позивач наполягає на тому, що здійснені між ним та контрагентами ТОВ «Ін-Буд-Київ» та ТОВ «Компанія «Лугань» господарські операції є реальними, підтверджені всіма необхідними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, первинними бухгалтерськими документами, зокрема наявні податкові накладні, які відповідно до Податкового кодексу є єдиною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому посадові особи ДПІ, стверджуючи в акті про нікчемність правочинів, не могли керуватися лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, їх позиція не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновки не підкріплені жодним доказом і носять характер суб'єктивних припущень та фактично базуються на посиланні на акти перевірок інших державних органів. Посилання відповідача в акті перевірки на ч. 1 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ст. 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватись лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового Кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0006282320, №0006292320, №0006302320 від 27.12.2012 р. винесені ДПІ у м. Чернігові незаконними та таким, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006282320, №0006292320, №0006302320 від 27.12.2012 р. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що під час проведення перевірок ТОВ «Ін-Буд-Київ» та ТОВ «Компанія «Лугань» було встановлено відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Зазначене свідчить про відсутність реальних господарських операцій між сторонами, та договори між контрагентами не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Підставою для включення до складу витрат підприємства податкового кредиту сум ПДВ є реальність понесення таких витрат та реальна сплата сум ПДВ в зв'язку із здійсненням реальних господарських операцій. Наведене свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та про правомірність податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Чернігові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ліфтсервіс" щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за січень 2011 року операцій з ТОВ «Ін-Буд-Київ» за травень, червень 2011 року операцій з ТОВ «Компанія «Лугань» .

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2012 р. №2622/22/3 1691539.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Ліфтсервіс» занижено суму податку на прибутоку загальній сумі 42259,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 17561,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 24698,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на 3258,00 грн.

п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 95062,00 грн. в т.ч. за січень 2011 року в сумі 14700,00 грн., за травень 2011 року в сумі 43859,00 грн., за червень 2011 року на суму 36503,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0006282320 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 42260,00 грн., з них 1,00 грн. - штрафних санкцій.

№ 0006292320 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 95062,00 грн., в тому числі штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

№ 0006302320 від 27.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3258,00 грн.

В ході проведення перевірки ДПІ в м. Чернігові ДПС було встановлено, що між ТОВ «Ліфтсервіс», як замовником та ТОВ «Компанія Лугань», як виконавцем було укладено договір № РТ-01 від 18.04.2011 року (а.с. 56). Згідно умов цього договору виконавець повинен у встановлений договором строк виконати такелажні роботи по переміщенню ліфтового обладнання на об'єкті монтажу, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Воскресенська, 7 (будинок № 3), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити обумовлену ціну.

Також, між позивачем, як замовником та ТОВ «Компанія Лугань», як виконавцем, було укладено договір № РТ-02 від 18.04.2011 року (а.с. 57) про виконання такелажних робіт по переміщенню ліфтового обладнання на об'єкті монтажу ліфту, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Воскресенська, 7 (будинок № 1).

Перевіркою також встановлено, що між ТОВ «Ліфтсервіс», як покупцем та ТОВ «Компанія Лугань», як постачальником було укладено договір № 1-05М від 11.05.2011 року постачання товару.

Оприбуткування товару ТОВ «Ліфтсервіс», отриманого від ТОВ «Компанія Лугань» було здійснено відповідно до видаткових накладних № 30 від 13.05.2011 року, № 42 від 27.05.2011 року, № 43 від 27.05.2011 року, № 46 від 30.05.2011 року, № 65 від 15.06.2011 року, № 74 від 24.06.2011 року, № 70 від 21.06.2011 року, № 91 від 12.07.2011 року (а.с. 60-67). Виконання такелажних робіт ТОВ «Компанія Лугань» на об'єктах за адресою м. Київ, вул.. Воскресенська, 7 (будинок № 1, 3) підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №45 від 30.05.2011 року, № 44 від 30.05.2011 року (а.с. 68,69).

На виконання умов договору ТОВ «Компанія Лугань» було виписано позивачу податкові накладні № 30 від 13.05.201 1 р. на суму 28224,00 грн., в тому числі ПДВ 4704,00 грн.; № 42 від 27.05.2011 р. на суму 17090,22 грн., в тому числі ПДВ 2848,37 грн.; № 43 від 27.05.2011 р. на суму 17649,60 грн., в тому числі ПДВ 2941,60 грн.; № 44 від 30.05.2011 р. на суму 36400,00 грн., в тому числі ПДВ 6066,67 грн.; № 45 від 30.05.2011 р. на суму 88200,00 грн., в тому числі ПДВ 14700,00 грн.; № 46 від 30.05.2011 р. на суму 75590,54 грн., в тому числі ПДВ 12598,42 грн.; № 65 від 15.06.2011 р. на суму 23460,05 грн., в тому числі ПДВ 3910,01 грн.; № 70 від 21.06.2011 р. на суму 44767,50 грн., в тому числі ПДВ 7461,25 грн.; № 74 від 24.06.2011 р. на суму 57549,18 грн., в тому числі ПДВ 9591,53 грн.; № 78 від 29.06.2011 р. на суму 93240,00 грн., в тому числі ПДВ 15540,00 грн. (а.с. 166-175 ).

В ході проведеної перевірки ДПІ в м. Чернігові також було встановлено, що між позивачем, як замовником та ТОВ «Ін-Буд-Київ», як виконавцем було укладено договір № ТР-01 від 04.01.2011 року (а.с. 59), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у встановлений договором строк виконати такелажні роботи по переміщенню ліфтового обладнання на об'єкті монтажу ліфта, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 7 (будинок №1), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити, обумовлену договором ціну.

Виконання зазначеного договору сторонами підтверджується атом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2011 року (а.с. 70).

На виконання умов цього договору ТОВ «Ін-Буд-Київ» було виписано позивачу податкову накладну № 13 від від 31.01.2011 р. на суму 88200,00 грн., в тому числі ПДВ 14700,00 грн. (а.с. 176).

Оплату виконаних робіт та отриманого товару від ТОВ «Компанія Лугань» було здійснено ТОВ «Ліфтсервіс» згідно платіжних доручень № 144 від 14.06.2011 р. на суму 21000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3500,00 грн.; № 152 від 15.06.2011 р. на суму 40000,00грн., в тому числі ПДВ - 6666,67 грн.; № 153 від 15.06.2011 р. на суму 27200,00 грн., в тому числі ПДВ - 4533,33 грн.; № 134 від 09.06.2011 р. на суму 36400,00 грн., в тому числі ПДВ - 6066,67,00 грн.; № 121 від 29.05.2011 р. на суму 28224,00 грн., в тому числі ПДВ - 4704,00 грн.; № 124 від 31.05.2011 р. на суму 17090,22 грн., в тому числі ПДВ - 2848,37 грн.; № 133 від 09.06.2011 р. на суму 17649,60 грн., в тому числі ПДВ - 2941,60 грн.; № 142 від 13.06.2011 р. на суму 48000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8000,00 грн.; № 143 від 14.06.2011 р. на суму 27590,54 грн., в тому числі ПДВ - 4598,42 грн.; № 241 від 19.07.2011 р. на суму 23460,05 грн., в тому числі ПДВ - 3910,01 грн.; № 221 від 07.07.2011 р. на суму 44767,50 грн., в тому числі ПДВ - 7461,25 грн.; № 224 від 10.07.2011 р. на суму 57549,18 грн., в тому числі ПДВ - 9591,53 грн.; № 188 від 28.06.2011 р. на суму 93240,00 грн., в тому числі ПДВ - 15540,00 грн. (а.с. 153-165).

Оплату виконаних ТОВ «Ін-Буд-Київ» було здійснено позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 30 від 07.02.2011 р. на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; № 54 від 13.03.2011 р. на суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн.; № 64 від 29.03.201 І р. на суму 33200,00 грн., в тому числі ПДВ - 5533,33 грн. (а.с. 150-152).

Про використання ТОВ «Ліфтсервіс» отриманих послуг та товару у власній господарській діяльності свідчать надані в судове засідання представником позивача копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за лютий 2011 року, за травень 2011 року, копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в № 1, 2, 3 за лютий 2011 року, № 1-45, 1-38, 4, 1-39 за травень 2011 року, № 1, 2, 3, 5 за липень 2011 року, б/н за липень 2011 року, № 1,2,3, 4 за серпень 2011 року, № 2,3,5 за вересень 2011 року, № 1,2 за жовтень 2011 року, № 2,3 за листопад 2011 року, № 2,3,8 за грудень 2011 року (а.с. 71-147). Зазначені документи свідчать про те, що позивачем, як підрядником було здійснено будівельні роботи на користь третіх осіб з використанням робіт та товарів, отриманих від ТОВ «Компанія Лугань» та ТОВ «Ін-Буд-Київ». Також ТОВ «Ліфтсервіс» було поставлено до ПрАТ «Отіс» пульти управління та пости ліфтові згідно накладної № О-014 від 30.05.2011 року (а.с. 148). Зазначений товар було зібрано із комплектуючих, придбаних позивачем у контрагентів, що підтверджує акт списання комплектуючих запчастин від 30.05.2011 року (а.с. 149).

Згідно ст.. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення витрат за договором поставки до витрат підприємства та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Ліфтсервіс» та ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «Компанія Лугань».

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв до набрання законної сили Податковим кодексом України, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності . ДПІ в м. Чернігові ДПС не надано суду доказів того, що TOB «Ліфтсервіс» не було використано у власній господарській діяльності отримані товари, поставка таких товарів до позивача підтверджена всіма необхідними первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на оплату такелажних робіт та товарів згідно договорів № РТ-01 та № РТ-02 від 18.04.2С11 р., договору №1-05М від 11.05.2011 року та договору № ТР-01 від 04.01.201 І року позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі та п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення витрат та заниження податку на прибуток є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В акті перевірки ДПІ в м. Чернігові зазначено, що податковим органом було отримано акт перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Києва № 751/23-08/36925136 від 06.04.2011 року «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Ін-Буд-Київ» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року» та акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 23.11.2011 року № 1508/23-2/37100935 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Лугань» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за травень-червень 2011 року», згідно яких встановлено, що контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням та у них відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про відсутність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище підприємствами.

Суд вважає, що висновки ДПІ в м. Чернігові про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентами, зроблені на підставі висновків актів ДПІ в Шевченківському районі та Печерському районі м. Києва є безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ в м. Чернігові при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та його контрагентами - ТОВ «Ін-Буд-Київ» та ТОВ «Компанія Лугань» спричинили реальні юридичні наслідки для ТОВ «Ліфтсервіс», в судовому засіданні встановлено факт оплати поставленого позивачу товару, що підтверджує використання отриманих такелажних робіт та товарів позивачем у власній господарській діяльності. На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ «Ліфтсервіс» отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові ДПС неправомірно зменшила розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та збільшила грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Ліфтсервіс», а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006282320, № 0006292320, № 0006302320 від 27.12.2012 року підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0006282320, № 0006292320, № 0006302320 від 27.12.2012 року.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Кашпур