№ 30848498, 17.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/656/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0665, Військової частини А1048 про визнання дій та наказу в частині протиправними, зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0665 (далі - ВЧ А 0665), військової частини А1048 (далі - ВЧ А1048), в якому просить суд:

- визнати дії командира військової частини А1048 щодо притягнення його до матеріальної відповідальності на суму 7001, 40грн. незаконними;

- визнати незаконним наказ командира військової частини А1048 №246 від 30.11.2012 в частині утримання з вихідної допомоги при звільненні з його грошового забезпечення за 63 доби, які були використані, після надходження копії наказу Командувача Сухопутних військ про звільнення в частину в сумі 7001,40грн., також в частині виключення його зі списків частини з 30.11.2012 року;

- зобов'язати командира військової частини А0665 внести зміни до наказу командира військової частини А1048 № 246 від 30.11.2012 року щодо притягнення його до матеріальної відповідальності на суму 7001,40 грн. та дату виключення його зі списків частини з 30.11.2012 року на 09.12.2012 року;

- зобов'язати командира військової частини А1048 виплатити незаконно утримані з вихідної допомоги грошові кошти на загальну суму 7001,40грн.;

- зобов'язати командира військової частини А1048 виплатити грошову компенсацію за невикористану другу частину чергової відпустки за 2012 рік терміном 8 (вісім) діб, на суму 889,07грн.;

- зобов'язати командира військової частини А1048 виплатити грошове забезпечення за період його фактичного виконання обов'язків за посадою з 01.12. по 09.12.2012 року;

- зобов'язати командира військової частини А1048 виплатити грошову компенсацію за проїзні документи на проїзд від ст. Київ до ст. Одеса, на загальну суму 608,11грн.;

- зобов'язати командира військової частиниА1048 видати йому довідку про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття та постановки на облік до Козелецького центру занятості;

- стягнути з військової частини А1048 на його користь компенсацію втрати грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів його виплати та виплати одноразової грошової допомоги за період з 10.12. 2012 року по день подачі адміністративної позовної заяви;

- стягнути з військової частини А1048 на мою користь витрати за надання правової допомоги на суму 3000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу командира військової частини А1048 з його вихідної допомоги було утримано грошове забезпечення за 63 доби в сумі 7001,40грн., що є порушенням вимог статті 129 Кодексу Законів про працю України. Також його безпідставно було притягнуто до матеріальної відповідальності, оскільки розслідування з цього питання не проводилось, рішення про притягнення до повної матеріальної відповідальності було прийнято командиром частини без з'ясування обставин нанесення шкоді держави. Про надання другої черги відпустки за 2012 рік терміном 8 діб з 01 по 08 грудня 2012 року рапорт не писав. Доповідь про здачу посади не надавав. Перебуваючи в другій частин відпустці за 2012 рік відповідно до наказу командира частини №246 від 30.11.2012 року, позивач знаходився на службі, виконуючи свої обов'язки за посадою. Позивачу не була виплачена компенсація за невикористану другу частину чергової відпустки за 2012 рік терміном 8 (вісім) діб, на суму 889,07грн., грошове забезпечення за період з 01.12. 2012 по 09.12.2012 року, а також не видано речове майно на суму загальну суму 5322, 65 грн. Крім того, проїзні документи не були прийняти до оплати в залізничній касі ст. Київ, оскільки відповідачем перевізний документ Б-10 №404142 оформлений з порушенням Правил перевезень військових пасажирів, у зв'язку з чим позивач придбав білети на проїзд від ст. Київ до ст. Одеса за власний рахунок на загальну суму 608,11грн. Позивач неодноразово звертався до командування військової частини А1048 з проханням про видачу довідки про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття, але вказана довідка йому не була видана, внаслідок чого він не має можливості зареєструватися в Козелецькому центру зайнятості та отримати статус безробітного. За таких обставин, позивач був змушений звернутися за кваліфікованою юридичною консультацією, на що було витрачено 3000грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне. Позивача до матеріальної відповідальності притягнуто не було. Сума в розмірі 7001,40грн. утримана з позивача та повернуто державі, як безпідставно виплачені. Позивачем до того ж власноруч було складено та подано рапорт на ім'я командира військової частини А1048 про звільнення його з лав Збройних Сил України у зв'язку із закінченням терміну контракту. Позивач виконував свої функціональні обов'язки, залучався до проведення занять в термін до 22.09.2012 року, документальним підтвердженням даного факту є копія зведеного розкладу занять у підрозділах військової частини. Таким чином ствердження позивача про те, що в період з 01.12.2012 по 08.12.2012 року він фактично перебував на службі є безпідставно викладено та жодними документами не підкріплено. Позивачу на момент звільнення його з лав Збройних Сил України було відомо про підстави звільнення та в подальшому не підписання контракту між військовослужбовцем та Міністерством Оборони України. Щодо невиплаченої позивачу компенсації за дні невикористаної відпустки, то на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися відомості про те, що йому нараховано та підготовлено до виплати кошти скореговані з урахування податку з доходу з фізичних осіб та єдиного внеску. Але з невідомих причин позивачем на даний момент кошти не отримано та відсутні будь - які намагання для їх отримання. Факт того, що військові перевізні документи не було використано за призначенням, а сума коштів витрачено не підтверджено жодним з наданих додатків. Надані позивачем копії проїзних документів було отримано з різних кас навіть з різних місць на різну зазначену суму, за різними номерами білетів та з різними серіями. Крім того, позивач не доводить жодними доказами, що ВІІД Ф-1 серії Б-10 №404142 у військових касах та військовій комендатурі при Київській залізниці було пред'явлено та внесено якісь відмітки про порядок звернення та відмову у наданні послуг з боку чергового військової комендатури при Київській залізниці.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд встановлено.

Позивач проходив військову службу на посаді викладача циклової комісії повітрянодесантної підготовки військової частини А1048 та звільнений у запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «а» частини 6 (з в'язку із закінченням контакту) згідно наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 375 від 30.07.2012 року, який отримано військовою частиною А0665 - 28.08.2012 року та зареєстровано за вх.№105, про що свідчить відбиток штампу(а.с.63).

Контракт на проходження позивачем військової служби з Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України був укладений 15.10.2007 року терміном дії на 5 (п'ять ) років, тобто до 18.10.2012 року (а.с.8).

Згідно наказу командира військової частини А1048 № 246 від 30.11.2012 року, позивача на підставі наказу № 375 від 30.07.2007 року було звільнено з військової служби та зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 30.11.2012 року позивача вважати таким, що здав справи та посаду, з 30.11.2012 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направити для постановки на військовий облік до Белградського РВК Одеської області. Утримати грошове забезпечення за 63 доби, що були використані після отримання наказу про звільнення в розмірі 7001, 40 грн. Виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 08 календарних днів за фактичне проходження служби з 01.01.2012 року по 31.11.2012 року згідно наказу МО України №260 від 11.06.2008 року в сумі 889,07грн. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 23338грн. Видати ВПД Ф-1 (військово-перевізний документ) для проїзду військовослужбовця та членів сім'ї від ст. Київ до ст. Одеса. (а.с.56).

Наказ № 246 від 30.11.2012 року зареєстрований в Журналі наказів, якій ведеться згідно номенклатури справ книг, що заводяться в діловодстві стройової частини військової частини А1048 на 2012 рік(а.с.138).

Що стосується вимоги позивача про визнання дій командира військової частини А1048 щодо притягнення його до матеріальної відповідальності на суму 7001 (сім тисяч одна) грн. 40 коп. незаконними, то суд зазначає наступне.

Відповідно з пункту 2 частини 1 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Верховною Радою України від 23 червня 1995 року за №243/95-ВР, до матеріальної відповідальності військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, винні у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків мають бути притягнуті до матеріальної відповідальності за нанесення державі прямої дійсної шкоди, заподіяної розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Але в даному розумінні законодавець дає роз'яснення, що втрата або пошкодження майна призвело до надлишкових виплат через його відсутність.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено ті обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги та не надано жодних доказів на їх підтвердження, тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про визнання незаконним наказ командира військової частини А1048 №246 від 30.11.2012 в частині утримання з вихідної допомоги при звільненні з його грошового забезпечення за 63 доби, які були використані, після надходження копії наказу Командувача Сухопутних військ про звільнення в частину в сумі 7001,40 грн., а також в частині виключення його зі списків частини з 30.11.2012 року та зобов'язання командира військової частини А1048 виплатити незаконно утримані з вихідної допомоги грошові кошти на загальну суму 7001,40 грн., суд зазначає таке.

Факт утримання вихідної допомоги при звільненні в сумі 7001,40 грн. підтверджується довідкою про доходи від 03.01.013 року (а.с.78).

Відповідач як на підставу утримання з вихідної допомоги при звільненні позивача вказаної суми посилається на те, що сума в розмірі 7001,40 грн. була зайво виплачена, оскільки згідно пункту 37.1 та 37.1.1 наказу Міністра оборони №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким особам» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року № 638/15329 (далі-Наказ № 260), у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються, особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

Також зазначає, що згідно статті 127 Кодексу Законів про працю України (далі-КЗпП) відрахування із заробітної плати можуть проводитись для повернення сум, зайво виплачених.

При цьому суд звертає увагу на те, що до даних правовідносин пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено спеціальному законі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що статтею 127 КЗпП чітко визначено перелік згідно якого можуть проводитись відрахування із заробітної плати, в тому числі зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, про що уповноважений орган видає наказ.

Як встановлено судом, наказ про відрахування зайво виплачених коштів відповідачем виданий не був.

Крім того, згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору

Отже, тільки при виявлені лічильних помилок уповноважений орган має право здійснювати відрахування із заробітної плати зайво виплачених коштів.

Як вбачається з довідки про доходи (а.с.78) з позивача утримана вихідна допомога.

Відповідно до вимог статті 129 КЗпП не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

Вказані заборони щодо відрахування з вихідної допомоги військовослужбовців визначені наказом Міністра оборони України № 590 від 12.11.2010 року, вказівками Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/9/87 від 17.02.2007, №248/9/649 від 31.03.2008 року.

Враховуючи вищенаведені нормативно-правові акти та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що наказ командира військової частини А1048 №246 від 30.11.2012 в частині утримання з позивача грошового забезпечення за 63 доби в сумі 7001,40 грн. є неправомірним, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про зобов'язання командира військової частини А1048 виплатити на користь позивача 7001,40 грн. також підлягають задоволенню оскільки є похідними.

Разом з тим, позовні вимоги про скасування наказу № 246 від 30.11.2012 року в частині виключення позивача зі списків частини з 30.11.2012 року, є необґрунтованими, оскільки згідно Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХІV, право видавати накази про виключення із списків надано командиру.

Оскільки після закінчення контракту - 18.10.2012 року позивач вирішував питання щодо продовження дії контракту, що підтверджується його заявою та листами кадрового центру Сухопутних військ ЗСУ від 26.10.2012 року (а.с.151-155), то виключення його зі списків 30.11.2012 року не порушує його права, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання командира військової частини А0665 внести зміни в наказ командира військової частини А1048 № 246 від 30.11.2012 року про виключення його зі списків частини з 30.11.2012 року на 09.12.2012 року, то зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може підлягати задоволенню лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача. Вимоги позову, що суперечать такому правилу, задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права.

Оскільки позивачу не продовжено дію контракту на проходження служби, то правових підстав для внесення змін до наказу № 246 від 30.11.2012 року з дати 30.11.2012 року на 09.12.2012 року не має, тому в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання командира військової частини А1048 виплатити грошову компенсацію за невикористану другу частину чергової відпустки за 2012 рік термом 8 (вісім) діб, на суму 889,07грн. та зобов'язання командира військової частини А1048 виплатити грошове забезпечення за період його фактичного виконання обов'язків за посадою з 01.12. по 09.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Позивач виконував свої функціональні обов'язки, залучався до проведення занять в термін до 22.09.2012 року, документальним підтвердженням даного факту є копія зведеного розкладу занять у підрозділах військової частини (а.с.69-72). Інших документально оформлених відомостей, які б підтверджували перебування на службі та виконання капітаном ОСОБА_1 службових обов'язків командування частини позивачем суду не надано.

Посилання позивача як на підтвердження проходження служби на довідку від 08.12.2012 року (а.с.129) про те, що він станом на 08.12.2012 року має 70 стрибків з парашутом, судом до уваги не приймається, оскільки вказані обставини не підтверджують виконання службових обов'язків саме в період з 01.12.2012 року по 08.12.2012 року. Крім того, переліком обов'язків, затверджених наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 17.05.2006 року № 205 (а.с.141), такі обов'язки не визначено.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання командира військової частини А1048 виплатити грошову компенсацію за проїзні документи на проїзд від ст. Київ до ст. Одеса, на загальну суму 608,11 грн., то суд вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.6 наказу Міністерства транспорту України від 5 липня 1999 року №346 «Про затвердження Правил перевезень військових пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом України» (далі-Наказ № 346), кожен ВПД і його корінець слід підписати і завірити гербовою печаткою з умовним найменуванням військової частини чи найменуванням установи (організації) з чітким відтиском.

Як вбачається з матеріалів справи, військовий перевізний документ Б-10 № 404142 оформлений за відсутністю підпису посадової особи частини, що є порушенням Наказу №346 (а.с.14).

Згідно пункту 3.7. ВПД форми 1 та 2, що не мають указаних даних, а також з нечітким відтиском печатки, виправленнями тексту і поправками, не завіреними підписом та печаткою відповідного органу, вважаються недійсними.

За таких обставин вказані проїзні документи не були прийняти до оплати в залізничній касі та позивач був змушений придбати білети на проїзд за власний рахунок, що підтверджується проїзними документами № 155703, 544333, 928083 на загальну суму 608,11грн.(а.с.15).

Суд не приймає посилання представника військової частини А1048 на довідку від 11.03.2013 року № 92 (а.с.157), оскільки інформація, викладена в довідці не спростовує фактичні обставини справи.

Вимога позивача про зобов'язання командира військової частиниА1048 видати йому довідку про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття та постановки на облік до Козелецького центру зайнятості є безпідставною, оскільки 26.02.2013 року за № 200/7с позивачу вказана довідка видана, що також не заперечувалось позивачем(а.с.137).

Вимога про зобов'язання військову частину А1048 виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 889,07 грн. задоволенню також не підлягає, оскільки згідно платіжної відомості (а.с.76) сума з урахуванням сплати єдиного внеску та податку доходів фізичних осіб складає-736,06грн, яка позивачем отримана, що також ним не заперечувалось.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з військової частини А1048 на його користь компенсацію втрати грошового забезпечення у зв'язку з порушенням термінів його виплати та виплати одноразової грошової допомоги за період з 10.12.2012 року по день подачі адміністративної позовної заяви, то позивачем жодними доказами не доведено обставини, на яких ґрунтується ця вимога.

Разом з тим, суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач відмовився в отриманні коштів при звільненні, що підтверджується актом відмови в отриманні грошового забезпечення від 30.11.2012 року (а.с.65).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вини відповідача в порушенні термінів виплати грошового забезпечення немає, а тому відсутні підстави для задоволення даної вимоги.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини пункту 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги від 29.01.2013 щодо виконання функцій представника в адміністративному процесі та надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів позивача в адміністративній справі за його позовом до Військової частини А0665, Військової частини А1048 (а.с.21). Згідно акту виконаних робіт, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, останнім при підготовці до участі у справі було витрачено 30 годин та загальна вартість робіт адвоката складає 3000 грн. (а.с.120). Вказані послуги були сплачені позивачем адвокату, про що свідчать квитанції до прибуткового ордера № 1 від 31.01.2013 року (а.с.20)

Разом з цим суд зазначає, що Законом України від 20.12.2011, №4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон №4191-VI) було встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Так, відповідно до статті 2 Закону №4191-VI, у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлена, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі, зокрема, з 01 січня 2013 року - 1147,00 грн.

Таким чином, як вбачається з акту виконаних робіт та журналів судових засідань адвокат ОСОБА_2 надавав правову допомогу позивачу при підготовці справи до судового розгляду та в судових засіданнях по справі 825/656/13-а в Чернігівському окружному адміністративному суді протягом 30 год. 00 хв., але з урахуванням того, що позов задоволено частково сума складає - 286,75 грн., ( 1147 грн.*2,5%*30:3).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Визнати неправомірним наказ командира Військової частини А1048 в частині утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 за 63 доби 7001 (сім тисяч одна) грн. 40 коп.

Зобов'язати командира Військової частини А1048 виплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7001 (сім тисяч одна) грн. 40 коп.

Зобов'язати командира Військової частини А1048 виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за проїзні документи в сумі 608 (шістсот вісім) грн. 11 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в розмірі 266,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСоломко І.І.