№ 30848472, 05.02.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/90/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» до відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області Гнучого Олександра Миколайовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (далі - позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач), старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області Гнучого О.М. (далі - державний виконавець), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - третя особа), в якому просить суд скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 35312222 від 06.12.2012 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач про існування виконавчого провадження дізнався лише 27.11.2012 року, що позбавило його можливості на самостійне виконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем. Крім того, на момент винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій рішення суду позивачем було частково виконано. Таким чином, у державного виконавця не було правових підстав для винесення вищевказаних постанов. Отже, на думку позивача, такі постанови є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач та державний виконавець в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності. Надіслали заперечення, в яких зазначили, що позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства України. Також зазначили, що у відділі державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Чернігівської області № 5028/1/12 від 13.11.2012 року про стягнення боргу в сумі 102168,00 грн. із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» на користь Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2012 року позивачу надано строк - до 28.11.2012 року для самостійного виконання рішення суду та в пункті 3 резолютивної частини попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий строк буде розпочато примусове виконання із стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. У зв'язку з несвоєчасним отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, строк для самостійного виконання продовжено до 04.12.2012 року. Проте боржником згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» не було надано документального підтвердження повного виконання рішення, тому державним виконавцем було розпочато примусове виконання цього рішення. Постанова останнім отримана, але рішення суду у встановлений строк не виконано. За таких обставин, за невиконання рішення суду у визначений державним виконавцем строк, відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 20.11.2012 року на виконання до відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області надійшов наказ господарського суду Чернігівської області № 5028/1/12 від 13.11.2012 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» на користь Центру соціально-психологічної реабілітації дітей боргу в сумі 102168,00 грн. (а.с.10).

На підставі наказу та заяви стягувача 22.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду - до 28.11.2012 року.

У зв'язку з тим, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем лише 27.11.2012 року, про що свідчить відмітка про її отримання на звороті постанови (а.с.10), то відповідно до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 28.11.2012 року винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій із зазначенням строку виконання рішення до 04.12.2012 року (а.с.40).

Тобто, останнім днем виконання рішення вважається 04.12.2012 року.

Як стверджує державний виконавець, станом на 05.12.2012 року боржником документального підтвердження виконання рішення не надано, тому 06.12.2012 року винесені постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 10216,80 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50,88 грн. ВП № 35312222 (а.с.37,38).

Вказані постанови позивач вважає протиправними, оскільки винесені, на його думку, з порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами в редакції від 21.05.2012 року, до юрисдикції адміністративних судів поширюються справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

При цьому, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, судові накази.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Приписами статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Державний виконавець про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій виносить відповідну постанову.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до пунктів 3.7.1 та 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Отже, аналізуючи вищевказані норми, суд вважає, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, зокрема, стягувати виконавчий збір у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, а якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При цьому постанова про стягнення виконавчого збору виноситься на наступний день після завершення строку.

Крім того, згідно частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем мають бути підтверджені витрати, які здійснені на організацію та проведення виконавчих дій під час примусового виконання рішення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду в частині сплати боргу в сумі 52168,00 грн. позивачем виконано-28.11.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 137 від 28.11.2012 року (а.с.12).

У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках позивача, решта суми в розмірі 50000,00 грн. перерахована - 07.12.2012 року, що також підтверджується платіжним дорученням № 149 від 07.12.2012 року(а.с.12).

Відсутність коштів на рахунку станом на 28.11.2012 року позивач підтверджує копією виписки банку(а.с.63).

Вказані обставини позбавляли можливості позивача виконати рішення суду в повному обсязі до 04.12.2012 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивачем рішення суду частково виконано до початку примусового виконання, а саме до 04.12.2012 року, а тому постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від загальної суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом винесена державним виконавцем з порушенням вимог пункту 3.7.2 Інструкції.

Також, як вбачається з матеріалів справи, постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.7.1 Інструкції, а саме строк для самостійного виконання рішення встановлено до 04.12.2012 року, а постанова винесена -06.12.2012 року.

Крім того, державним виконавцем не надано суду аргументів, які б свідчили про обгрунтованість винесення постанови про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а саме документального підтвердження таких витрат.

Посилання відповідача та державного виконавця як на підставу правомірності постанови про стягнення виконавчого збору на те, що позивачем до 05.12.2012 року не надано документального підтвердження виконання рішення у зв'язку з чим розпочато примусове виконання і стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню, є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не доведено жодними доказами, проте часткове виконання позивачем рішення у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідно до частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 35312222 від 06.12.2012 року винесені необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень, без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача, а тому дані постанови підлягають скасуванню.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» до відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області Гнучого Олександра Миколайовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, про скасування постанов, - задовольнити повністю.

Скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції у Чернігівській області про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 35312222 від 06.12.2012 року

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддяпідпис Соломко І.І.

З оригіналом згідно

Постанова суду від 01.02.2013 року не набрала законної сили.

Суддя Соломко І.І.