№ 30848398, 05.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/726/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 04.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 34657128; визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 23.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34657128.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2012 року постановою Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області за № 1241 на позивача накладено штраф на суму 10200,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Вважає, що прийнята відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення штрафу у подвійному розмірі є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вищезазначена постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня її вручення правопорушнику. Зазначає, що про наявність постанови про адміністративне правопорушення дізнався лише 09.11.2012 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Крім того, вказує, що постанова інспекції відповідно до вимог законодавства повинна була пред'явлена до виконання на протязі трьох місяців, тобто до 02.10.2012 року. Всупереч вимогам КУпАП інспекція виконавчий документ пред'явила до виконання 04.10.2012 року, що є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Також зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена на виконання постанови № 1241, виданої 02.07.2011 року ВДАІ. Враховуючи відкриття виконавчого провадження без законних на те підстав, вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження також підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, надав суду заперечення, в яких зазначив, що 03.10.2012 року на примусове виконання до відділу надійшла постанова № 1241, видана 02.07.2012 року Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області про стягнення з правопорушника 20400 грн. штрафу на користь держави. Даний виконавчий документ відповідав вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому був прийнятий до виконання та відкрито виконавче провадження. Вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено, оскільки постанова № 1241 від 02.07.2012 року була пред'явлена до виконання 06.08.2012 року до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, яким було винесено відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається. Крім того, зазначає, що державним виконавцем допущено помилку, а саме зазначено стягувачем ВДАІ замість вірного Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області, яку 27.02.2013 року виправлено постановою начальника відділу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та надані сторонами докази, 02.07.2012 року постановою Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області за № 1241 ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 13 статті 96, частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн.

02.10.2012 року до відповідача від Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження (вих. № 7/10-34/14.09/03 від 14.09.2012 року) по примусовому виконанню постанови від 02.07.2012 року № 1241, а саме, стягненню з ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі в сумі 20400,00 грн.

04.10.2012 року, на підставі вищевказаних заяви та постанови, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 34657128 та зобов'язано боржника самостійно виконати в строк до семи днів (а.с. 50).

23.10.2012 року, керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у виконавчому провадженні ВП № 34657128 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми стягнення 20400,00 грн., тобто в подвійному розмірі (а.с. 51).

Як вбачається з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ній зроблено описку, а саме: в графі стягувач зазначено «ВДАІ», а необхідно «Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області».

27.02.2013 року, згідно з пунктом 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження», начальником Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бондаревим І.В., винесена постанова про виправлення помилки, а саме в постанові про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ім'я стягувача замінено з «ВДАІ» на «Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

В силу частини 1 статті 26, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами.

В силу статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Згідно з частини 1 статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується, зокрема: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Тобто, відповідно вищевказаних норм права, постанова про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню в подвійному розмірі лише після несплати боржником штрафу в добровільному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення такої постанови.

При цьому, представником відповідача не було надано суду належних доказів на підтвердження отримання боржником постанови Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області від 02.07.2012 року за № 1241.

За таких обставин, суд вважає що, державним виконавцем не було з'ясовано всіх передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови винесені з порушенням чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 04.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 34657128 та визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 23.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34657128 підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що оскаржувані постанови винесені при примусовому виконанні постанови № 1241, виданої 02.07.2011 року, при цьому відповідачем не було доведено факту існування саме постанови від 02.07.2011 року.

Посилання представника позивача на пропуск строку пред'явлення виконавчого документа суд не бере до уваги, оскільки вказаний строк було перервано у відповідності до частини другої статті 23 Закону шляхом пред'явлення постанови № 1241 від 02.07.2012 року до примусового виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 34,41 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 04.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження № 34657128.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 23.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34657128.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) 34,41 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією від 14.02.2013 № 2228552.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Баргаміна