№ 30846814, 12.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 квітня 2013 р. Справа № 802/979/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Костенко О.А.

представника відповідача: Лабунець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Аквасервіс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Аквасервіс" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень достовірності нарахування приватним підприємством "Аквасервіс" (далі - ПП "Аквасервіс") сум податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Бімар" (далі ТОВ - "Бімар") за жовтень 2011 року, а саме їх заниження, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначила, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ "Бімар" є безпідставними та такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами наданими до податкового обліку. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на правомірність прийнятих рішень, просила відмовити в його задоволенні. Окремо зазначила, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспорті накладні, а тому неможливо відслідкувати яким чином відбувалось транспортування товару від ТОВ "Бімар" до позивача, що свідчить про безтоварність таких операцій. Крім того податковим органом було встановлено на підставі бази даних ДПА України АІС розбіжностей між сумою податкового кредиту задекларованого ПП "Аквасервіс" та сумою задекларованою ТОВ "Бімар". Також про безтоварність операцій між ПП "Аквасервіс" та ТОВ "Бімар" свідчить встановлений факт відсутності вказаного контрагента за місцем його знаходження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на підставі наказу Вінницької ОДПІ № 282 від 28.01.2013 року працівниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Аквасервіс" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом ТОВ "Бімар" за жовтень 2011 року.

Результати перевірки оформлено актом № 286/22/32976538 від 28.01.2013 року (а.с. 24-30), згідно якого встановлено порушення вимог:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011 року в сумі 1579 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 158 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042206 від 19.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 2369 грн., в тому числі за основним платежем на 1579 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 790 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000052206 від 19.02.2013 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 158 грн. Дані податкові повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що між ПП "Аквасервіс" та ТОВ "Бімар" був укладений договір куплі-продажу № 39 від 30.09.2011 року згідно якого ТОВ "Бімар" (продавець) зобов'язується передати товар у власність ПП "Аквасервіс" (покупцю), а останній зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього суму визначену цим договором (а.с. 47-48).

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, про те, що необхідною умовою для віднесення до складу податкового кредиту суми податку сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг є підтвердження їх належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 201. 1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.6., 201.8 си. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки на виконання зазначеного вище договору позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема: податкова накладна, рахунок фактура, видаткова накладна, платіжне доручення (а.с. 49-52).

При цьому будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в акті перевірки не міститься.

Таким чином позиція відповідача з приводу того, що господарська операція по придбанню товарів між ПП "Аквасервіс" та ТОВ "Бімар" є безтоварною, у зв'язку з тим, що до податкового обліку не надано товарно-транспортні накладні не приймається судом до уваги, оскільки відсутність у позивача товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням податкового законодавства та не може слугувати підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості придбаного товару. Крім того товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача в цій частині суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені вимоги також визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. року № 88.

Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (договір, видаткова та податкова накладні, рахунок фактура, платіжне доручення) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по придбанню товарів ПП "Аквасервіс" в свого контрагента.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість твердження перевіряючого інспектора щодо безтоварності господарської операції з придбання товарів в ТОВ "Бімар" та як наслідок неправомірність включення вказаних витрат до податкового кредиту.

Не знайшли також свого підтвердження в ході судового розгляду посилання відповідача у акті перевірки на безтоварність операцій між ПП "Аквасервіс" та ТОВ "Бімар" в зв'язку з встановленням на підставі бази даних ДПА України АІС розбіжностей між сумою податкового кредиту задекларованого ПП "Аквасервіс" та сумою задекларованою ТОВ "Бімар", а також факту відсутністю останнього за місцем його знаходження.

Так, факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватися податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд також звертає увагу, що ТОВ "Бімар" на момент здійснення господарських операцій з позивачем знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення вказаної господарської операції не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Тобто на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній мав необхідний обсяг правосуб'єктності для здійснення таких операцій.

Таким чином суд вважає запис відповідача про те що ТОВ "Бімар" відсутній за місцем його знаходження припущенням податкової інспекції, а не достовірно встановленим фактом. Крім того, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено здійснення позивачем перевірки законності/не законності господарської діяльності свого контрагента, а також законності/не законності його реєстрації у відповідних органах.

Крім того, ПП "Аквасервіс" вже оскаржувалось прийняте податковою інспекцією Вінницької області податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки за той самий період з аналогічного питання. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року по справі № 2а/0270/5764/12, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, позов ПП "Аквасервіс" задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення як протиправне (а.с. 53-66).

З урахуванням викладеного, висновки, що знайшли відображення у акті перевірки № 286/22/32976538 від 28.01.2013 року є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. З наведених вище обставин та документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів, що спростовує твердження податкового органу про безтоварність господарської операції щодо придбання товарів у ТОВ "Бімар". Окрім того, надані документи мають всі необхідні реквізити первинного документи, обов'язковість яких передбачена чинним законодавством.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № № 0000042206, 0000052206 від 19.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Аквасервіс" судові витрати в сумі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович