Постановление суда № 30834310, 09.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 35281/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2010 року Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради звернулось до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області, яким просило визнати неправомірними дії державного виконавця, які виразились у винесенні постанови від 07.10.2010 року серії ВП № 20387484 про накладення на Управління штрафу у розмірі 340 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала мотивована тим, що позивач просить визнати дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області неправомірними, які виявились у винесенні постанови про накладення штрафу від 07.10.2010 року за невиконання рішення суду по виконавчому листу, виданому Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області. Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» скарги у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при визначенні предметної підсудності даної справи суд повинен був керуватись нормами ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, а не ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дана норма Кодексу, а саме ч. 2 ст. 18, відповідно до якої адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади, їх посадова чи службова особа підсудні окружним адміністративним судам, набрала чинності пізніше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на день подання позовної заяви) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на день подання позовної заяви, встановлено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Скарги по виконанню інших судових рішень подаються за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Постанови державного виконавця про накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Отже, на думку колегії суддів, накладення штрафу не можна вважати дією, що вчиняється саме на виконання судового рішення згідно виконавчого документа, оскільки прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про накладення штрафу є виконавчими документами.

З огляду на викладене, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

При цьому ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, враховуючи, що відповідач у справі належить до складу визначених зазначеною вище нормою осіб, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо непідсудності справи окружному адміністративному суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального справа, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року про повернення позовної заяви у справі № 2а-7497/10/2270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький