Решение № 3083389, 10.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.09 Справа№ 5/840-8/49

Господарський суд Львівської області у складі: судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали справи за позовом: Державної податкової інспекції у Миколаївському районі, м.Миколаїв Львівської області

до відповідача-1: Підприємства Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, с. Заклад,

до відповідача-2: Малого приватного підприємства „Лепрікон”, м.Вінниця

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Яцук Г.М. –нач.юрвідділу

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

Відповідно до ст.20 ГПК України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки..

Суть спору: Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась у суд із позовною заявою до Підприємства Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, с.Заклад та Малого приватного підприємства „Лепрікон”, м.Вінниця про визнання недійсним договору № 3/01 від 21.02.2002 р., укладеного між Підприємством Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та Малим приватним підприємством „Лепрікон”.

Ухвалою суду від 03.04.2003 року було порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.01.2003 року. Ухвалою від 06.05.2003 суд зупинив провадження у справі, оскільки при розгляді справи по суті судом було встановлено, що за одним ідентифікаційним кодом існує (або існувало) у м. Вінниці три різні підприємства: ПП „Лепрікон”, МГТП „Лепрікон”, ПМП „Лепрікон” та направив матеріали справи у прокуратуру Вінницької області для проведення розслідування. Прокуратура Вінницької області листом № 04/1-539 вих-08 від 13.12.2008 повідомила суд про те, що матеріали справи № 5/840-8/49 втрачені. Ухвалою від 14.01.2009 р. суд поновив провадження у справі та зобов’язав позивача надати копію позовної заяви з доданими до неї документами та довідку з ЄДР про включення відповідача до Єдиного державного реєстру.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись, закрема, на те, що відповідач-2 (МПП „Лепрікон”) укладаючи спірний договір діяв з метою, яка (мета) була спрямована на здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності та ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, представник позивача в якості доказів, що підтверджують наявність умислу відповідача-2, посилається на лист від 22.07.2002 року № 7428/23-1-14 Державної податкової інспекції у м. Вінниці, в якому вказано, що по ПМП „Лепрікон” (ідент. податковий № ПДВ 248993489112) провести зустрічну перевірку неможливо, оскільки дана юридична особа ліквідована на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 19.12.2001 року у справі № 695/5-342. Згідно з матеріалами, переданими ДПІ у м.Вінниці (лист від 07.11.2002 року №2499/19-001) ПМП „Лепрікон” видано свідоцтво № 01819810 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.01.1998 року з присвоєнням індивідуального податкового № 24899340228. Проте згідно з договором № 3/01 від 21.02.2002 р. та податковою накладною від 29.03.2002 р. № 48 індивідуальний податковий номер МПП „Лепрікон” - 248993489112, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ - 7548210, що суперечить вказаним матеріалам. Згідно з даними обліку ДПІ у м.Вінниці, підприємство МПП „Лепрікон” (код ЗКПО 24899347) не звітувало упродовж 2000-2002 років.

Представник відповідача-1 (Підприємство Миколаївська виправна колонія № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області) проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві по справі (вих.№ 510 від 03.04.2003 р.), посилаючись, зокрема, на те, що при укладенні спірного договору не вчинено порушень чинного законодавства, відповідач-1 не мав інформації щодо банкрутства МПП „Лепрікон”, тому дана угода була укладена внаслідок обману зі сторони відповідача -2, внаслідок чого відповідати за неправомірне укладення угоди повинен відповідач-2 у справі.

Відповідач-2 (МПП „Лепрікон”) вимоги ухвал суду не виконав, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, уповноваженого представника в судові засідання не направив, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до наданої суду копії ухвали Господарського суду Вінницької області № 695/5-342 від 19.12.2001 р. ПМП “Лепрікон” (код 24899347) ліквідовано.

Відповідно до ст.ст. 43, 33, 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності письмових пояснень Відповідача-2 щодо заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Миколаївською МДПІ під час проведення перевірки відповідача-1 - Підприємства Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (акт від 25.06.2002 року № 230-82/134) встановлено, що 21.02.2002 року між відповідачем-2 (МПП „Лепрікон”) та відповідачем -1 (Підприємство Миколаївська виправна колонія №50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області) укладено договір № 3/01, предметом якого є купівля-продаж продукції.

Згідно з п.4.1 договору № 3/01 від 21.02.2002 р. оплата поставленої продукції за договором проводиться на підставі накладних.

Виконання договору № 3/01 від 21.02.2002р. підтверджується податковою накладною № 48 від 29.03.2002 р. на суму 29 708, 05 грн., у тому числі податок на додану вартість 4951 грн. 44 коп.

Відповідно до листів від 22.07.2002 р. № 7428/23-1-14, від 08.12.2008 № 12072/7/29 Державної податкової інспекції у м.Вінниці встановлено, що МПП „Лепрікон” (ідент. податковий № ПДВ 248993489112) ліквідовано на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 19.12.2001 року у справі № 695/5-342 у зв’язку з його банкрутством. Згідно з даними обліку ДПІ у м.Вінниці підприємство МПП „Лепрікон” (код ЗКПО 24899347) не звітувало упродовж 2000-2002 років. Останню дату подання звітів визначити неможливо у зв’язку з відсутністю бази за попередні роки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2008 р. по МПП „Лепрікон” (код ЗКПО 24899347) записів про державну реєстрацію не знайдено.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно з п.п. 4.10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року при розгляді справи необхідно застосовувати норми ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

Відповідно до ст.ст. 41, 42 ЦК УРСР, угодами визнаються дії громадян організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно зі ст.49 ЦК УРСР угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб’єктами оподаткування податків випливає з обов’язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріпленому в статті 67 Конституції України, Законах України про оподаткування та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, виключно якими встановлюється система оподаткування (статті 85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (стаття 106 Конституції України) та обов’язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (статті 116 Конституції України).

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.

Зазначена норма поширюється на угоди, укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто ті, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу.

Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови №3 від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Умисел фізичної особи може бути доведено рішенням суду, або доказами про вчинення нею дій, скерованих на досягнення мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства. Стаття 49 ЦК УРСР підставою для визнання угоди недійсною визначає діяльність суперечну інтересам держави та суспільства за наявністю умислу у однієї, або обох сторін угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 упродовж 2000-2002 років звітність про фінансово-господарську діяльність до ДПІ у м. Вінниці не подавав, за місцем юридичної адреси не знаходиться, податок на прибуток та податок на додану вартість не нараховував та до бюджету не сплачував. При цьому матеріали справи свідчать, що відповідач-2 саме в цей період здійснював фінансово-господарську діяльність, зокрема спірний договір 3/01 був укладений 21.02.2002 року після ліквідації відповідача-2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, про визнання недійсним договору від 21.02.2002 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 підлягають задоволенню. При цьому суд вважає, що матеріалами справи достатньо підтверджено умисел відповідача-2.

Щодо застосування правових наслідків визнання угоди недійсною, відповідно до ст.49 ЦК УРСР, то суд вважає, що підстави для застосування наслідків відсутні в зв’язку з втратою чинності на момент прийняття рішення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. На час ухвалення рішень у справі суди не мали правових підстав для застосування санкцій, установлених цією нормою. 1 січня 2004 року згідно з пунктами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України набрав чинності та втратив чинність ЦК УРСР. У ЦК України не передбачені такі публічно-правові санкції за укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 ЦК УРСР, а саме стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за цією угодою. За змістом статті 228 ЦК України наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція. Із частини другої статті 5 ЦК України випливає, що цей Кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Таким чином, не підлягають застосуванню судом при вирішенні спору публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на час виконання угоди, але не були передбачені ЦК України на день ухвалення рішення про притягнення до відповідальності.

Не підлягають також застосуванню санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, передбачені Господарським кодексом України (далі - ГК), що містить норми, які за предметом регулювання й установленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР. Згідно з частиною першою статті 207 ГК, який набрав чинності 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині. За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу. Однак відповідно до пункту 5 розділу IX „Прикінцеві положення” ГК наведені положення цього Кодексу застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності, вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, а за порушення, вчинені до набрання ними чинності, - лише в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за ці порушення.

Відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 19.12.2001 року у справі № 695/5-342 затверджено ліквідаційний баланс МПП „Лепрікон” (код ЗКПО 24899347), ліквідовано МПП „Лепрікон” та припинено провадження у справі. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2008 р. по МПП „Лепрікон” (код ЗКПО 24899347) записів про державну реєстрацію не знайдено.

У відповідності до ст. ЗЗ Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців”, юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відповідно до п.6 ст. 80 ГПК України неправоздатна юридична особа не може бути суб’єктом цивільно-правової правоздатності та провадження у справі відносно неї припиняється.

Судові витрати необхідно покласти відповідно до ст.49 ГПК України на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, п.6 ст. 80, 82, 84, 85, 116-118 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір № 3/01 від 21.02.2002, укладений між Підприємством Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та Малим приватним підприємством „Лепрікон”.

3. Стягнути з Підприємства Миколаївської виправної колонії № 50 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (81613, Львівська

область, Миколаївський район, с.Заклад; р/р 26001301470474 у відділенні ПІБ м.Миколаєва,

МФО 325451, код ЄДРПОУ № 08680483):

- в дохід Державного бюджету 42,50 грн. - державного мита;

- на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 59,00 грн. - оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі стосовно Малого приватного підприємства „Лепрікон” припинити.

Суддя