№ 30829366, 17.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7092/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розатекст» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2012 року №0001402301, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 18.07.2012 року по 31.07.2012 року відповідачем (далі ДПІ) була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог формування податкового кредиту за квітень-травень 2011 року по операціях з ПП «Сталвіс». За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1144/22-0/35829981 від 21.08.2012 року, яким було встановлено порушення ТОВ п.1 ст.203, п.1 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 309528 грн. (в тому числі за квітень 2011 року на суму 119903 грн., за травень 2011 року на суму 189625 грн.). На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301, яким ТОВ збільшено грошове зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 309529 грн., в тому числі за основним платежем 309528 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.. Позивач вважає неправомірними викладені в акті перевірки висновки ДПІ щодо наявності порушень, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач вважає, що вказана перевірка була проведена з грубим порушенням встановленого порядку та за відсутності у ДПІ повноважень на проведення такої перевірки. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ стосовно проведення перевірки та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та заяві про зміну позовних вимог (т.1 а.с. 2-14, т.2 а.с. 13-15).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.2 а.с. 6-9) пояснивши при цьому, що здійснюючи перевірку та приймаючи спірне рішення, ДПІ діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представник просив суд відмовити ТОВ у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах права.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.1 а.с.27-28, 31, 32).

В період з 18.07.2012 року по 31.07.2012 року ДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ з питань дотримання вимог формування податкового кредиту за квітень-травень 2011 року по операціях з ПП «Сталвіс».

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1144/22-0/35829981 від 21.08.2012 року, яким було встановлено порушення ТОВ п.1 ст.203, п.1 ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 309528 грн. (в тому числі за квітень 2011 року на суму 119903 грн., за травень 2011 року на суму 189625 грн.). (т.1 а.с.18-25).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем було включено за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року у податковий кредит ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Сталвіс» на загальну суму 309528 грн.. Разом з тим, в ході проведення перевірки вказаного підприємства було встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по укладеній угоді та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, а тому ТОВ не мало права відносити ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому переіоді.

На підставі цього акту перевірки №№1144/22-0/35829981 від 21.08.2012 року, ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301, яким ТОВ збільшено грошове зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 309529 грн., в тому числі за основним платежем 309528 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. (т.1 а.с. 26).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що з метою здійснення господарської діяльності 01.03.2011 року ТОВ уклало з ПП «Сталвіс» договір №15/03/11 купівлі-продажу товарів та здійснювало розрахунки за ці товари, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме вказаним договором, видатковими та податковими накладними, у зв’язку з чим ТОВ правомірно віднесло ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту (т.1 а.с. 88-89, 90-220).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи (в тому числі з акту спірної перевірки) вбачається, що основним видом діяльності ТОВ є оптова та роздрібна торгівля одягом, посередництво в торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям та шкіряними виробами, оптова торгівля хутряними виробами та доповненням до одягу (т.1 а.с.29-30).

З акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська №1318/233/37005711 від 04.08.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Сталвіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року» вбачається, що останнє відсутнє за місцем реєстрації, не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов’язань по укладеним угодам, основних фондів, кількість працюючих складає 0 осіб, і в ході цієї перевірки встановлено відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання господарських зобов’язань (т.2 а.с. 21-41).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4. цієї статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ, та наявності зв’язку таких витрат з господарською діяльністю платника.

В ході розгляду справи, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, позивачем не було надано жодного доказу того, що договір купівлі-продажу товарів (одягу) з ПП «Сталвіс» укладався ТОВ з метою здійснення ним господарської діяльності, а отримані від вказаного контрагента товари (одяг) якимсь чином використовувалися ТОВ у власній господарській діяльності.

Не було надано також суду позивачем належних доказів отримання ним товарів за договором купівлі-продажу №15/03/11 від 01.03.2011 року між ТОВ та ПП «Сталвіс», обліку цих товарів та їх використання у господарської діяльності ТОВ (в тому їх реалізації), перевезення цих товарів від ПП «Сталвіс», яке зареєстроване у м.Дніпропетровськ.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПІ про відсутність у ТОВ права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з ПП «Сталвіс», оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи (видаткові та податкові накладні , в яких взагалі відсутні прізвища осіб, які їх підписали), на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій та їх зв’язку з основною діяльністю ТОВ, і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем надано суду не було.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №0001402301, яким ТОВ збільшено грошове зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 309529 грн., в тому числі за основним платежем 309528 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування цього спірного рішення не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ПП «Сталвіс» правомірно і вони не визнані недійсними, суд до уваги не приймає, оскільки на думку суду вказані документи можуть бути прийняті до уваги за умови складання цих документів у встановленому поряду та підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом і їх зв’язку з господарською діяльністю ТОВ, що позивачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи доведено не було.

Також позивачем не було надано суду будь-якого обґрунтування неправомірності дій ДПІ щодо проведення перевірки, і в ході розгляду справи судом не було встановлено порушень ДПІ вимог законодавства підчас перевірки, у зв’язку з чим також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розатекст» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2012 року №0001402301, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

17 квітня 2013 року.