Решение № 30804546, 17.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.13р. Справа № 904/1460/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", (м. Дніпродзержинськ)

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", (м. Дніпродзержинськ)

про стягнення 198 570 439,57 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Кісілевич Є.Є. - представник (дов. № 001/12-11 від 15.05.12р.)

від відповідача: Миткалик Є.В. - юрисконсульт (дов. № 00.01.0092 від 08.08.12р.)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі-відповідач) про стягнення 130 108 549,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання № 11/12 від 30.09.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що на даний момент заборгованість у сумі 3 492 085,18 грн. їхнім підприємством погашена, тому в частині цієї суми судове провадження підлягає припиненню. Також, відповідач вказує на те, що підприємство має тяжкий фінансово-економічний стан, відтак сплатити одразу всю суму боргу на користь позивача немає можливості та переведення вказаних коштів з рахунків відповідача на підприємстві складеться катастрофічна ситуація і підприємство буде позбавлене можливості належним чином підготувати опалювальну систему міста до нового опалювального сезону, а також своєчасно сплачувати заробітну платню працівникам і тому відповідач вважає, що суд має право зменшити розмір пені та штрафних санкцій на 50%. Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення до 19.10.13р.

Публічне акціонерне товариство Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" надіслало до суду заяву № 749/07 від 02.04.13р., в якій уточняє та збільшує позовні вимоги, оскільки станом на 30.03.13р. основний борг збільшився за грудень 2012 року, січень - лютий 2013р., у зв'язку зі зміною основного боргу, позивачем здійснено перерахунок 3% річних. Таким чином, основний борг складає у сумі 139 600 466,73 грн., пеня у сумі 15 494 617,61 грн., 3% річних у сумі 3 082 563,97 грн., штраф у сумі 9 691 030,18 грн. та інфляція у сумі 964 036,46 грн., що разом складає у сумі 168 832 714,95 грн.

17.04.13р. в судовому засіданні від представника позивача подана до суду заява № 850/07 про збільшення та уточнення позовних вимог, яка мотивована ти, що від дати складання позову до дати винесення рішення сплинув строк, стан розрахунків між підприємствами змінився і сума позову збільшилась, позивач вважає за необхідне збільшити та уточнити позовні вимоги. Таким чином, загальна сума позову складає у сумі 198 570 439,57 грн., згідно наданого розрахунку.

Сума позову складається з наступних сум: 162 994 259,48 грн. - основний борг, 16 412 522,83 грн. - пеня, 964 036,46 грн. - інфляційні втрати, 3 265 738,53 грн. - 3% річних, 14 933 882,27 грн. - 7% штрафу.

Відповідачем 17.04.13р. надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких вказує, що нарахована позивачем пеня на загальну суму 15 494 617,61 грн. в частині нарахованій за період з 20.11.2011р. по 15.01.2012р. не підлягає стягненню, оскільки щодо цих сум спливла позовна давність передбачена для стягнення пені, тому відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні пені за період з 20.11.11р. по 15.01.12р. у сумі 216 183,73 грн. і штрафу нарахованого за жовтень 2011 - січень 2012 років у сумі 4 334 517,61 грн. Крім того, відповідачем заявлена вимога щодо відстрочення виконання судового рішення до 17.11.13р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 05.03.13р. на 19.03.13р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.03.13р. по 03.04.13р. та з 03.04.13р. по 17.04.13р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", як постачальник, та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", як покупець, був укладений договір поставки № 11/12 теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання (надалі - договір поставки).

За змістом вказаного договору поставки, постачальник взяв на себе зобов'язання постачати покупцю на межі балансового розмежування теплову енергію у вигляді гарячої води в заявлених обсягах, а покупець зобов'язується оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Також за цим договором, постачальник зобов'язується виробити та передати покупцю на межі балансового розмежування підживлювальну воду для підживлення системи теплопостачання, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість, на умовах цього договору.

Крім того, у випадках визначених договором, постачальник зобов'язується передати покупцю на межі балансового розмежування технічну воду для підживлення системи теплопостачання, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити її вартість, на умовах цього договору.

Позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" договірні зобов'язання були виконані належним чином, в повному обсязі, відповідно до вимог договору, про що між постачальником та покупцем були складені та підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких додаються до позовної заяви.

Згідно п. 3.1. договору поставки, розрахунки за виконані постачальником поставки, та поставлену ним підживлювальну і технічну воду проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених цін (тарифів).

Відповідно до п. 3.7. договору поставки, покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника авансовий платіж у розмірі 30% (відсотків) передбаченому цим договором за п'ять днів до начала здійснення поставки теплової енергії. Решта 70% (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки теплової енергії сплачується покупцем протягом місяця поставки.

Пунктом 3.8. договору поставки встановлено, що покупець зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за передану йому теплову енергію та підживлювальну воду та технічну на підставі акту приймання-передачі теплової енергії, до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки не виконує, а саме: станом на 17.04.2013 року відповідачем погашено з простроченням основний борг за жовтень 2011 року в сумі 7 399 047,60 грн., за листопад 2011 року в сумі 19 798 282,63 грн., за грудень 2011 в сумі 20 769 659,47 грн. та за січень 2012 року в сумі 26 148 047,84 грн.

Не сплаченим залишився основний борг за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання за лютий - грудень 2012 року та за січень-грудень 2013 року. Докази наявності боргу додаються до позовної заяви.

Таким чином основний борг станом 17.04.2013р. складає у загальному розмірі 162 994 259,48 грн. Уточнений розрахунок суми основного боргу знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем зазначено, що заборгованість за договором підтверджується відповідачем у повному обсязі. Жодного разу останній не ухилявся від підписання акту звірки розрахунків, але невідомо з яких причин не здійснює сплату за надані послуги.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання у сумі 162 994 259,48 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб'єктів господарювання № 11/12 від 30.09.11р. на загальну суму 162 994 259,48 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову спростував частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 162 994 259,48 грн.

Пунктом 3.9. договору поставки передбачено, що у разі прострочення оплати вартості теплової енергії, в тому числі і вартості підживлювальної та технічної води, Покупець сплачує Постачальнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При цьому нарахування пені за даним пунктом не припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та здійснюється Постачальником за весь час прострочення Покупцем виконання грошового зобов'язання і до повного погашення ним заборгованості.

Пунктом 3.10. договору поставки передбачено, що у разі прострочення сплати вартості теплової енергії, в тому числі і вартості підживлювальної та технічної води, понад тридцять календарних днів, Покупець сплачує постачальнику, окрім суми заборгованості, додатково штраф в розмірі 7% від простроченої суми.

На підставі п. 3.9. та п. 3.10. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 20.11.2011 року по 15.04.2013 року у сумі 16 412 522,83 грн. та штраф за період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року у сумі 14 933 882,27 грн., згідно наданого уточненого розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи.

У судовому засіданні відповідачем було подані доповнення до відзиву, в яких зазначено, що нараховані позивачем пеня за період з 20.11.2011 року по 15.01.2012 року та штраф за жовтень 2011 - січень 2012 років у сумі 4 334 517,61 грн., не підлягають стягненню, оскільки до цих сум спливла позовна давність.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 216 183,73 грн. за період з 20.11.2011р. по 15.01.2012р. та штрафу за жовтень 2011 - січень 2012 років в сумі 4 334 517,61 грн., тобто в цих частинах в задоволенні пені і штрафу належить відмовити.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені та 7% штрафу відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені за період з 16.01.2012р. по 15.04.2013р. у сумі 16 196 339,10 грн. та 7% штрафу за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року у сумі 10 659 364,66 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 21.11.2011р. по 15.04.2013р. 3% річних у сумі 3 265 738,53 грн. та інфляційні втрати у сумі 964 036,46 грн., згідно наданого уточненого розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних за період з 21.11.2011р. по 15.04.2013р. у сумі 3 265 738,53 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних за період з 21.11.2011р. по 15.04.2013р. у сумі 3 265 738,53 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань, розрахованих від суми основного боргу з застосуванням індексів інфляції з грудня 2011 року по квітень 2013 року, у сумі 964 036,46 грн. не підлягають задоволенню, оскільки значення індексу інфляції за наведений період, розраховане шляхом перемножування між собою помісячних індексів інфляції, що складають відповідний період, є меншим одиниці.

Відповідачем також заявлена вимога щодо відстрочення виконання судового рішення до 17.11.2013 року, у зв'язку з тяжкий фінансово-економічним становищем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення, оскільки відповідач не навів підстав, які б свідчили про наявність обставин для надання відстрочки виконання рішення, не надав до суду доказів про тяжкий фінансово-економічний стан підприємства, а також на підставі заперечень позивача щодо задоволення виконання відстрочки рішення.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 256, 258, 267, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; р/р 26009060011288 у КБ "Приватбанк" в м. Дніпродзержинську, МФО 305965, код ЄДРПОУ 03342573) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2; р/р 260035155230 у відділенні ПАТ АБ "Укргазбанк" м. Дніпродзержинська, МФО 320478, код ЄДРПОУ 00130820) - 162 994 259 (сто шістдесят два мільйона дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 16 196 339 (шістнадцять мільйонів сто дев'яносто шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 10 коп. пені, 10 659 364 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 66 коп. 7% штрафу, 3 265 738 (три мільйона двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 53 коп. 3% річних, 66 929 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін Повне рішення складено 22.04.13р.