№ 30797866, 17.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5005/3943/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної фінансової інспекції в Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід23.01.2013р.у справі№5005/3943/2011Господарського судуДніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"до1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспортутретя особаДержавна фінансова інспекція в Дніпропетровській областіза участювійськового прокурора Криворізького гарнізонупростягнення збитківза участю представників

- прокурора:Коркішко В.М. (посвідчення № 000729), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) просило стягнути з 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (далі - відповідач) 17922,83 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до результатів ревізії КРУ в Дніпропетровській області фінансово-господарської діяльності позивача, відповідачем в актах виконаних підрядних робіт за договором на розшивку 15 км старопридатної рейко-шпальної решітки з дерев'яними шпалами було завищено адміністративні витрати та кошторисний прибуток і порушено правила визначення вартості будівництва, чим завдано збитків у заявленому у позові розмірі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2012р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М., судді Верхогляд Т.А., Тищик І.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - третя особа) просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.06.2009р. між сторонами укладено договір підряду, за умовами якого позивач доручив, а відповідач виконав підрядні роботи по розшивці 15 км рейко-шпальної решітки з дерев'яними шпалами на ланкорозбиральній базі Колійної машинної станції №80 для укладення на головних та станційних коліях, що підтверджується актами форми КБ-2в і КБ3 та актами приймання виконаних робіт. Вартість усіх робіт сторонами у договорі визначена у 67087,05 грн., і вказану суму позивач виплатив відповідачу на виконання умов зазначеного договору.

Також судами встановлено, що 27.09.2010р. третьою особою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, оформлену актом №05-21/73, якою визначено завищення вартості виконаних підрядних робіт відповідачем внаслідок невірного розрахунку адміністративних витрат та суми прибутку, чим порушено вимоги п.п. 3.2.12.1 та п.4.3 "Правил визначення вартості будівництва" (БН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. №174 (із змінами і доповненнями) та п.1.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. в частині внесення недостовірних даних до Актів приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в.

Крім того, судами встановлено, що за результатами ревізії третя особа направила позивачу вимогу, у відповідності до якої запропонувала йому звернутися до суду з позовом про стягнення заподіяних збитків.

Завищення вартості підрядних робіт на 17922, 83 грн. позивач вважав збитками і звернувся у суд з даним позовом.

Висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, як і висновки третьої особи, ґрунтуються на тому, що у ході узгодження тендерної документації та процедури проведення тендерних торгів, а внаслідок цього і в самому договорі (зокрема, у додатках) відбулося неправильне застосування при визначенні вартості будівництва за державні кошти усереднених показників кошторисного прибутку в розмірі 7,76 грн./люд.год., зазначені у п.п.1,5 Додатка 12 до ДНБ Д.1.1-1.2000 показники можуть застосовуватися тільки при визначенні вартості будівництва та реконструкції об'єктів залізниці та промислових підприємств і об'єктів виробничого призначення, а не ремонту.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що збитки не підлягають відшкодуванню, оскільки відсутня як вина відповідача у завищенні вартості підрядних робіт, так і його протиправна поведінка.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів частини першої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та визначено, що особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно ж до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.837, ч.1 ст.843, ч.1 ст.844, ч.2 ст.845 цього кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається у касаційному порядку, було укладено договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини першої статті 22 Цивільного кодексу України і частини другої статті 224 Господарського кодексу України, як про це зазначено у позові.

Подібна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі Господарського суду Донецької області №5006/18/13/2012, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати, а тому підстави для скасування оскарженої постанови суду, відсутні.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право покласти на сторону судовий збір в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони, незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, що має статус третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, судовий збір за подання касаційної скарги не сплачувала відповідно до п.21 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а за результатами розгляду справи в позові відмовлено, судовий збір за розгляд касаційної скарги, який в даному випадку становить 860,25 грн., належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі Господарського суду Дніпропетровської області №5005/3943/2011 - без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва ЄДРПОУ 38004897 банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві МФО 820019 рахунок 31211254700007, код платежу за бюджетною класифікацією 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254), 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський