Решение № 30766541, 18.04.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Малько О.С. , Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Демидівського районного суду від 28 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Демидівського районного суду від 28 грудня 2012 року зазначений позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі по 600 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 2 жовтня 2012 року до досягнення дітьми повноліття та 500 гривень судових витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 214,60 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про неможливість сплачувати аліменти на дітей у визначеному судом розмірі, оскільки має невеликий дохід. Дохід одержує лише із тимчасових заробітків, а харчується завдяки веденню домашнього господарства. На час спору проживає разом з батьками, які є людьми пенсійного віку та потребують його допомоги, т.я. мають хронічні захворювання і перебувають на лікарському обліку.

Вказував, що позивачем, окрім медичної довідки про перебування дітей на діагностичному обліку, не надано жодного доказу необхідності додаткових витрат на їх лікування.

З наведених міркувань просив рішення Демидівського районного суду від 28 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання кожної дитини по 370 гривень щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття, починаючи з 2 жовтня 2012 року.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей на користь ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, бувши батьком двох неповнолітніх дітей, зобов'язаний їх утримувати шляхом сплати аліментів до досягнення ними повноліття. Оскільки ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та регулярного заробітку, тому аліменти присуджено в твердій грошовій сумі, розмір сплати яких визначено по 600 гривень на кожну дитину щомісяця.

Проте висновки суду про розмір аліментів суперечать обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що сторони мають від шлюбу двох дітей - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 9).

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При присудженні аліментів судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи, а згідно з положеннями ст. 182 СК України вірно з'ясовано стан здоров'я та матеріальне становище дітей та ОСОБА_1, які визнано задовільними, та відсутність у відповідача інших дітей, непрацездатних дружини чи батьків, а також інші обставини.

Вирішуючи спірні відносини, ним залишено без уваги норми ст. 184 цього Кодексу щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, а саме тієї обставини, що тимчасові заробітки платника аліментів не дозволяють йому щомісячно сплачувати присуджену суму в 1 200 гривень на двох дітей (по 600 гривень кожному). З урахуванням вимог розумності та справедливості такий розмір повинен складати 400 гривень на кожну дитину щомісяця.

В іншій частині рішення не оскаржувалося, що за правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України унеможливлює право апеляційного суду переглянути його.

Мотивами для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права.

На підставі ст. 184 СК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Демидівського районного суду від 28 грудня 2012 року змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 600 гривень на кожну дитину на 400 гривень на кожну дитину щомісячно.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: