Постановление суда № 30761221, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. справа № 0870/3040/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі №0870/3040/12 за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі-ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь») 3 квітня 2012 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби в якому просить скасувати прийняті відповідачем 27.03.2012 року податкові повідомлення-рішення №0000780801, №0000790801.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті перевірки №152/08-01/00191230 від 6 березня 2012 року та акті перевірки №159/08-01/00191230 від 7 березня 2012 року на підставі яких їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.03.2012 року №0000780801, №0000790801.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки №152/08-01/00191230 від 6 березня 2012 року та акті перевірки №159/08-01/00191230 від 7 березня 2012 року щодо порушення позивачем підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 13.02.2012 року по 02.03.2012 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 1.10.2011 року по 31.11.2011 року.

За результатом проведеної перевірки було складено акт №152/08-01/00191230 від 6.03.2012 року (далі - акт №152), в якому зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, п. 10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за № 1402/18697, розділу V п. 4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.02.2011 року №197/18935, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення грудня 2011 року на загальну суму ПДВ 664 742,00 грн. (а.с. 12-46).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 року №0000780801, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року на суму 664 742,00 грн. (а.с. 75).

Крім того у період з 17.02.2012 року по 7.03.2012 року відповідачем проведено невиїзну камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2012 року.

За результатом проведеної перевірки було складено акт № 159/08-01/00191230 від 7.03.2012 року (далі - акт №159), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

підпункту 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пункту 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697, розділу V пункту 4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 № 197/18935, в результаті чого позивачем завищено заявлену за січень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 664 742,00 грн. (а.с. 47-61).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000790801 згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 664 742,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 332 371,00 грн.

Висновки вказаних актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що позивач в порушення чинного законодавства до складу податкового кредиту, від'ємного значення грудня 2011 року включено суму ПДВ з придбання вугілля на суму 578 909,12 грн. та деталей на суму 85832,48 грн. у грудні 2011 року, всього на загальну суму 664 742 грн. від постачальників, по яким не підтверджується поставка продукції, а саме від ТОВ ТПК «Інтегро» відносно якого існують підозри щодо фактичного постачання вугілля позивачу та ТОВ НВП «Технопром» який згідно бази АІS має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження» (а.с. 29-33).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ ТПК «Інтегро», ТОВ НВП «Технопром» - фактичне переміщення (транспортування), приймання, та використання придбаного у вказаних контрагентів вугілля та деталей ВАТ «Запоріжсталь» у власній господарській діяльності, оскільки як вбачається з актів перевірок відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ ТПК «Інтегро» та ТОВ НВП «Технопром»: договір від 30.08.2011 року № 20/2011/1649 на поставку вугілля з ТОВ «ТПК «Інтегро» (т.1 а.с. 130-141), договір від 19.05.2011 року № 20/2011/1180 з ТОВ НВП «Технопром» (т.2 а.с.22-31), рахунки-фактури, залізничними накладні, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того судом першої інстанції вирішуючи спірні правовідносини вірно врахував, що твердження відповідача про «безтоварність» здійснених позивачем господарських операцій, є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу.

Щодо посилання відповідача в актах перевірки на те, що статутний фонд ТОВ «ТПК Інтегро» складає одну тисячу грн., директор підприємства виконує обов'язки головного бухгалтеру, відповідно до податкової інформації директор ТОВ «ТПК Інтегро» є керівником та засновником ТОВ «Тандем Торг ТПК», податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2011 року підприємством до ДПІ не подана, а також на те, що ТОВ НВП «Технопром» згідно бази АІS має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження», директор підприємства є його головним бухгалтером, згідно податкової звітності встановлено відсутність необхідних потужностей для виробництва продукції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ПК України не визначено перелічені вище обставини, як підстави для не визначення податкових зобов'язань у зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в актах перевірки, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі №0870/3040/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко