№ 30690915, 08.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

08 квітня 2013 р. Справа № 802/1454/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі

до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області

про: включення до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі (далі - УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області (далі - відповідач) про включення до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі - Порядок), управлінням УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі щомісячно були складені відповідно до поданих списків за період листопада 2012 року по лютий 2013 року (включно) акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і були надані для узгодження та підпису відповідачу, але останній відмовився від підписання актів звірки витрат з вказаною в них сумою (сумою яка визначена у списках).

Протягом листопада 2012 року - лютий 2013 року (включно) УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі було включено в акти звірки суми щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, державну адресну допомогу в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 4 Порядку, однак відповідач вказану суму не визнає.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з проханням зобов"язати відповідача включити в акти щомісячної звірки суму виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п. 4 Порядку на суму 113707,14 грн. та стягнути вказані витрати на рахунки УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі.

Ухвалою суду від 01.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

05.04.2013 року до суду надійшла заява представника позивача щодо розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. До заяви було надано детальний розрахунок суми позову.

Представник відповідача, також, подав заяву щодо розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження. Зокрема, зазначив, що проти позову заперечує в повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, а також відсутності потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачем подано до відповідача акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2012 року - лютий 2013 року (включно). В даних актах позивач зазначив, що відшкодуванню підлягають витрати пов'язані з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року, розмір допомоги на поховання та різниця неврахованих сум пенсії, призначеної гр. ОСОБА_1

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою прийнятою правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - "Акт"), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується довідка про відшкодування між Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України (це передбачено пунктами 6 та 7 Порядку).

Кабінетом Міністрів України було прийнято 26.03.2008 року Постанову "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 де визначено, що:

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів (п.1 Постанови);

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (п.2 Постанови);

- виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога (п. 4 Постанови).

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Відповідно до п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено "адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного суду України, а в силу положень ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Із зазначеного випливає, що відшкодування витрат на адресну державну соціальну допомогу за рахунок відділення Фонду за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року (включно) в розмірі 111397,44 грн. не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а відтак суд відмовляє в даній частині позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії ОСОБА_1, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року (включно) в сумі 534,67 грн., то суд задовольняє вказану суму з огляду на таке.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 знаходився на обліку в УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі та отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, отриманого на підприємстві, розташованому на території СНД, тобто на території колишнього СРСР, вказане підтверджується Актом, протоколом, які містяться в матеріалах пенсійної справи, копії долучені до матеріалів адміністративної справи.

Міжнародно-правовим актом, що регулює виниклі правовідносини, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Україною вказана Угода підписана в день її прийняття, а в дію Угода вступила з моменту її підписання.

У відповідності до ст. 1 Угоди - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Таким чином, пенсійне забезпечення здійснюється за законодавством країни-проживання пенсіонера.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Згідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до цієї Угоди, держави-учасниці СНД мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД, усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Стаття 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Починаючи з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.09.1999 року №1105-XIV (далі - "Закон №1105"). Цим Законом на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладено обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсії по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника.

Дія Закону №1105 поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання на фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Разом з тим, у відповідності до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Отже, пенсійне законодавство напряму пов'язує виплату відповідної пенсії з фактичним місцем проживанням пенсіонера. Таким чином, страхові виплати повинні проводитись відповідним відділенням ФССНВ по місцю фактичного проживання застрахованої особи при умові звернення останньої з відповідною заявою.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі виплати її органами Пенсійного фонду України, є відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у даному випадку, ВД ФССНВ та ПЗ в м. Хмільнику та Хмільницькому районі.

З огляду на проаналізовану нормативно-правову базу, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про відшкодування відповідачем пенсії, яка виплачена ОСОБА_1, що отримав каліцтво на території колишнього СРСР та переїхав на постійне місце проживання в Україну.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висвітленою у постанові від 05.12.2011 року в справі №333а-11.

Однак, вирішуючи питання щодо суми стягнення судом береться до уваги, що основний розмір витрат на виплату пенсії за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року (включно) ОСОБА_1, який отримав каліцтво на території колишнього СРСР та переїхав на постійне місце проживання в Україну, становить 534,64 грн., відтак, саме дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Не підлягає стягненню з відповідача сума 1472,68 грн. виплаченої ОСОБА_1 за період листопад 2012 року - грудень 2012 року щомісячної державної адресної допомоги з підстав, що наведені судом вище.

Не підлягає стягненню також і сума допомоги на поховання в розмірі 302,38 грн., виплачена сім'ї померлого ОСОБА_3 як особі, постраждалій від нещасного випадку на виробництві, виходячи з наступного.

Згідно акту за формою Н-1 №1 від 07 січня 2005 року ОСОБА_3 отримав травму на ТОВ Агрофіра ім. Мічуріна - забій головного мозку. Пенсію отримував як інвалід за трудовим каліцтвом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" та постановою Правління Фонду від 06.03.2006 року №13 "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві. Допомога на поховання відшкодовується Фондом у випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. Причинний зв'язок встановлюється відповідно до Інструкції "Про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом", яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 р. №606. В інших випадках, відповідно до абз. 2 пункту 3 Постанови Правління Фонду №13 "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", сім"я потерпілого, отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що Пенсійним фондом не подано доказів, що смерть ОСОБА_3 настала в зв'язку з травмою, яку він отримав на виробництві, відсутні довідки медичних закладів про причинний зв'язок смерті з одержаним каліцтвом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.05.2011 року у справі №21-48а11.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача включити в акти щомісячної звірки суму виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 4 Порядку, то суд зазначає наступне.

Згідно доданих до позовної заяви актів звірки за вказаний вище період суми виплаченої адресної допомоги, позивачем включено до рядка "Сума виплаченої щомісячної цільової допомоги на прожиття".

Форма акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджена постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 (Додаток 3 до Порядку), і включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги не передбачає.

Крім того, Порядком розширеного переліку виплат, які підлягають відшкодуванню, не встановлено, а у відповідача відсутні повноваження щодо самостійного врегулювання питання про включення до щомісячних актів звірки витрат на виплату і доставку адресної допомоги, а відтак підстав для зобов'язання останнього здійснити зазначені дії у суду немає.

У той же час, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вищезазначений Порядок, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин які виникли у даному випадку, так як встановлене ним правило підписання актів звірки (включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах) розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі відсутності згоди на включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в судовому порядку мають вирішуватись вимоги не про зобов'язання включити до акту звірки певні суми, а про відшкодування виплачених Пенсійним фондом України коштів шляхом їх стягнення з обґрунтуванням ціни позову та наданням відповідних доказів (ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"). У такому разі розмір позовних вимог підлягає доведенню сторонами та перевірці і оцінці судом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.09.2011р. по справі № К/9991/6964/11 та № К/9991/9245/11.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі щодо зобов'язання відповідача включити до акту звірки витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2012 року - лютий 2013 року (включно) є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, за сукупністю наведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов УПФ України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі підлягає частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області (вул. Декабристів, 15, м. Хмільник, Вінницька область, балансовий рахунок 37173002000774, УДК у Вінницькій області, код за ЄДРПОУ 25937541) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі (вул. Столярчука, 15 А, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 37730452) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період листопада 2012 року - лютого 2013 року (включно) у розмірі 534,64 грн. (п'ятсот тридцять чотири гривні 64 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна