Постановление суда № 3065447, 16.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“16” липня 2008р.                                                                                              №К-38082/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача:                не викликались;

відповідача:           не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові

на постанову Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р.

у справі №29/250а

за позовом               Державного підприємства “Красноармійськвугілля”

до                               Державної податкової інспекції у м. Димитрові

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Красноармійськвугілля” (далі по тексту – позивач, ДП “Красноармійськвугілля”) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Димитрові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440/0.

Постановою Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р. у справі №29/250а (суддя Гаврищук Т.Г.), яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. (головуючий суддя – Алєєва І.В., судді Величко Н.Л., Діброва Г.І.) позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006р. №0000012440/0.

ДПІ у м. Димитрові, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі №29/250а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Димитрові не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2006р. ДПІ у м. Димитрові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012440/0, яким позивачу на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено сумою податкового зобов’язання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 131069,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту “Про проведення перевірки стану збереження активів відокремленого підрозділу шахти Димитрова державного підприємства “Красноармійськвугілля”, які перебувають у податковій заставі” від 26.05.2006р. №3/24-33839081 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вересні 2005р. здійснено безоплатну передачу вугілля населенню на загальну суму 131069,50 грн., що перебувало у податковій заставі, без згоди податкового органу.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов’язковому письмовому узгодженню з податковим органом підлягають операції, у тому числі купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, які перебували у його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде права власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

На підставі довідки ДПІ у м. Димитрові від 02.10.2006р. судами попередніх інстанцій встановлено наявність станом на 01.09.2005р. у позивача податкового боргу у розмірі 3642,00 грн., в т.ч. по відокремленому підрозділу шахти Димитрова – 94,01 грн.

Виший адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем безпідставно поширено податкову заставу на всі активи позивача без врахування рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р., відповідно до п. 4 якого положення п.п. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня прийняття цього рішення, а отже, з 24.03.2005р. відсутні правові підстави для розповсюдження податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Крім того, судами попередній інстанцій встановлено, що безоплатна передача вугілля здійснювалась позивачем у відповідності до положень ст. 43 Гірничого Закону України, відповідно до якої підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств; пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов’язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок; інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім’ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Положеннями п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено обов’язок сплатити штраф у разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 131069,50 грн. 

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі №29/250а не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі №29/250а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 02.10.2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі №29/250а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Меньшикова О.Я.