Постановление суда № 30639680, 26.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2013 р. м. Київ К-40513/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 10.07.2007 року по справі № 11/258-АП-07 за позовом Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області до Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор», Товарної біржі «Аграрна біржа», Приватного підприємства «Ніколас» та Фермерського господарства «Істок» про визнання угод недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бериславський елеватор», Товарної біржі «Аграрна біржа», Приватного підприємства «Ніколас» та Фермерського господарства «Істок» про визнання угод недійсними.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 року, у задоволенні позову відмовлено, з огляду на безпідставність заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення попередніх інстанцій скасуванню із закриттям провадження у справі, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Бериславський елеватор» та ДП КАПБ ХФ «Київська агропромислова біржа» 02.01.2005 року укладено договір №1/01/-05 на інформаційне обслуговування. Відповідно до п.1.1 ч.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає надання інформаційних послуг, пов'язаних з котировками цін на біржовому ринку зерна в області, відслідкування тенденції розвитку ринка борошна і продуктів переробки зернових і олійних культур, відслідкування цінових коридорів по послугам, пов'язаним зі зберіганням зерна і олійних на елеваторах області і сусідніх областях, відслідкування і надання змін в законодавчій базі. Пунктом 3.3 ч.3 договору визначена ціна договору, яка складає 140 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 23333,33 грн.

ТБ «Аграрна Біржа» (правонаступник ДП КАПБ «ХФ Київагропромбіржа») на підставі договору № 2/01-05 на інформаційне обслуговування від 02.01.2005 року отримала від ПП «Ніколас» інформаційні послуги пов'язані з котировками цін на біржовому ринку зерна в області, відслідкування тенденції розвитку ринка борошна і продуктів переробки зернових і олійних культур, відслідкування цінових коридорів по послугам пов'язаних з зберіганням зерна і олійних на елеваторах області і сусідніх областях, відслідкування і надання змін в законодавчій базі. Пунктом 3.3 ч.3 договору встановлена ціна договору, яка складає 139500,00 грн. в т.ч. ПДВ 23250,00 грн.

Згідно Договору № 1/03 від 03.01.2005 року на інформаційне обслуговування ФГ «Істок» код 21291651 надало ПП «Ніколас» інформаційні послуги на суму 139500,00 грн. (податкова накладна № 18 від 08.07.2005 року).

Вказані договори позивач вважає такими, що вчинені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що законних підстав для визнання договорів недійсними не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 КАС України (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 07.07.2010 № 2453-V) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, встановлені, зокрема, статями 10, 11 і 11-1 Закону від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII). В інших, не передбачених законом, випадках підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Пунктом 11 ст. 10 Закону № 509-XII передбачено право податкового органу на звернення до суду з позовом до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правового регулювання, чинного до 01 січня 2011 року, правочин (господарське зобов'язання), вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, як такі, що порушують публічний порядок, в силу частини другої ст. 215, статті 238 Цивільного кодексу України (ЦК) є нікчемним та не вимагає визнання недійсним в судовому порядку.

Частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України (ГК) встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи те, що ДПІ звернулось до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів з підстав укладення цих договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, без вимог про застосування до відповідачів юридичних наслідків (адміністративно-господарських санкцій), встановлених частиною першою ст. 208 ГК, у суду першої інстанції не було законних підстав для порушення провадження у справі. Суд апеляційної інстанції, однак, на це порушення судом першої інстанції пункту 1 частини першої ст. 109 КАС України увагу не звернув.

У зв'язку з викладеним, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої ст. 157 КАС України.

Відповідно до частини 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 220, 223, ч. 1 ст. 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2009 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 10.07.2007 року по справі № 11/258-АП-07 скасувати, а провадження у справі закрити.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Бившева Л.І. Вербицька О.В.