№ 30622595, 09.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

09 квітня 2013 р. Справа № 802/1006/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Шкуропат Я.О.

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

11.03.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» (ТОВ «Вінницький агрегатний завод») з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 27.02.2013 року № 0000072206, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 792 грн, в тому числі за основним платежем 528 грн та штрафною санкцією 264 грн та № 0000082206, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4394,00 грн .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Діоніс» за липень 2011 року та жовтень 2011 року. За результатами перевірки був складений акт № 449/22/34964131 від 13.02.2013 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення незаконними оскільки ТОВ «Вінницький агрегатний завод» у період з липня по жовтень 2011 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ПП «Діоніс») товарів, що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.04.2013 року не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. 02.04.2013 року надав до суду заперечення та просив у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що ТОВ «Вінницький агрегатний завод» не підтвердило належними документами факту доставки товару від контрагента ПП «Діоніс». При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій та відсутність підстав для формування податкового кредиту.

У судовому засіданні 08.04.2013 року представник відповідача надав пояснення щодо суті поданих заперечень та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Вінницькою ОДПІ, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Вінницький агрегатний завод» з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Діоніс»" за липень 2011 та жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 13.02.2013 року № 449/22/34964131 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вінницький агрегатний завод» з питань правильності обчислення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Діоніс»" за липень 2011 та жовтень 2011 року (а.с.28-34).

Вказаним актом задокументовано ряд наявних на думку контролюючого органу порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема встановлено такі порушення:

1. ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року р. № 2755-IV ст. 1,п.2 ст.З, ст. 4, п 1,2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, внаслідок чого товариством завищено суму податкового кредиту по операціям з придбання товарів (послуг) на загальну суму 4922,44 гри в т.ч. липень 2011 року на 528,00 грн; жовтень 2011 року на 4394,44 грн.

2.п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 року, внаслідок чого TOB «ВАЗ»:

- занижено суму , що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2011 року на 528,0 грн;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду (рядок 22-23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) ряд. 24 на суму 4394 грн.

Вказані порушення стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 року № 0000072206 (а.с. 35), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 792 грн, в тому числі за основним платежем 528 грн та штрафною санкцією 264 грн та № 0000082206, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4394,00 грн (а.с.36)

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, суд встановив, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суму в розмірі 4922,44 грн., сформовану по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Діоніс».

Надаючи оцінку господарським операціям позивача із вказаним контрагентом судом встановлено, що між ТОВ «Вінницький агрегатний завод» та ПП «Діоніс» укладено договір № 1/11 від 03.01.2011 року, згідно умов якого Продавець (ПП «Діоніс») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ «Вінницький агрегатний завод») товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Факт доставки товару (запчастин різного асортименту) від ПП «Діоніс» до «Вінницький агрегатний завод» на підставі договору № 1/11, підтверджені видатковими накладними та податковими накладними (а.с. 39-45).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, оскільки матеріали справи містять податкові накладні № 34 від 15.07.2011 року, № 44 від 04.10.2011 року, № 47 від 31.10.2011 року надані позивачу його контрагентом, видаткові накладні № РН-0000036 від 15.07.2011 року, № РН-0000046 від 04.10.2011 року, № РН-0000047 від 13.10.2011 року, платіжні доручення № 4725 від 14.07.2011 року, № 5850 від 04.10.2011 року, № 5972 від 12.10.2011 року та приймальні акти № 11 від 15.07.2011 року, № 4, 4а від 04.10.2011 року та № 11 від 13.10.2011 року, які у своїй сукупності підвтерджують рух товарів між позивачем та ПП "Діоніс" та зміну майнового стану сторін господарського зобов'язання. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.

Крім того, суд наголошує на тому, що твердження відповідача стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Договору № 1/11 від 03.01.2013 року, поставка товару здійснюється транспортом покупця (а.с. 38).

На виконання умов Договору № 1/11, 15.07.2011 року, 04.10.2011 року, 13.10.2011 року згідно видаткових накладних № РН-0000036 від 15.07.2011 року, № РН-0000046 від 04.10.2011 року, № РН-0000047 від 13.10.2011 року, згідно подорожніх листів № 11 від 15.07.2011 року, № 3 від 04.10.2011 року, № 9 від 13.10.2011 року (а.с. 52-54) на транспорті ТОВ « Вінницький агрегатний завод» (легковий автомобіль НОМЕР_3) (а.с. 50-51) здійснено доставку товару від ПП «Діоніс» на склад товариства. Передача вказаного товару на склад також підтверджується приймальними актами № 11 від 15.07.2011 року, № 4, 4а від 04.10.2011 року та № 11 від 13.10.2011 року (а.с. 46-49).

Враховуючи, що маса і кількість товару були такими, що не потребують додаткового укладання договору на перевезення вантажів з перевізниками, суд вважає можливим переміщення придбаного товару позивачем власним транспортом.

Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по зобов'язаннях ТОВ «Вінницький агрегатний завод» із ПП «Діоніс», спростовується вищезазначеними первинними документами, що досліджується судом.

Щодо посилань відповідача стосовно відсутності довіреностей у позивача на отримання придбаного згідно договору № 1/11 від 03.01.2013 року товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства Фінансів України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996 року (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 Інструкції передбачено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

В силу п.8 Інструкції, строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.

Згідно п. 10 Інструкції, особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності.

У матеріалах справи міститься витяги із журналу реєстрації довіреностей за № 645 від 15.07.2011 року, № 975 від 04.10.2011 року, в яких підтверджується факт видачі довіреностей та отримання товарно-матеріальних цінностей працівником ТОВ «Вінницький агрегатний завод» ОСОБА_2

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявний договір, видаткові накладні, платіжні доручення, витяги із журналу реєстрації довіреностей, приймальні акти, податкові накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски печаток, підписи уповноважених осіб, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Таким чином, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм пп. 198.1, 198.6 ст. 198, ст. 187, 198 та пп.200.1, 200.2 ст. 200 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень- рішень від 27.02.2013 року № 0000072206, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 792 грн, в тому числі за основним платежем 528 грн та штрафною санкцією 264 грн та № 0000082206, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4394,00 грн.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000072206 від 27.02.2013 року яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 528 грн. за штрафними санкціями 264 грн. та № 0000082206 від 27.02.2013 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4394 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький агрегатний завод" судові витрати в розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович