Решение № 30617556, 11.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.13 Справа № 904/2380/13

За позовом прокурора м. Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, в особі комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 3 909,92 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

за участю прокурора: Ганзюк А.В., службове посвідчення №011525 від 25.10.2012

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Коваленко О.В., довіреність №514 від 18.04.2012

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Жовті Води в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради (надалі - Позивач1) в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» (надалі - Позивач2) звернувся до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 3 909,92 грн. за договором №62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.2009.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року. У підтвердження своїх позовних вимог Прокурор надав суду договір №62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.2009, рахунки №2010 від 26.10.2011, №2155 від 25.11.2011, №2323 від 21.12.2011, №74 від 23.01.2012, №245 від 23.02.2012, №420 від 23.03.2012, №599 від 20.04.2012, №774 від 29.10.2012, №875 від 27.11.2012, №1042 від 25.12.2012, акт звірки розрахунків №2643.

Прокурор, керуючись п.п.3.1., 3.5. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2 180,33 грн., три проценти річних у сумі 43,18 грн., інфляційній втрати в сумі 12,91 грн., пеню в сумі 1 673,50 грн.

Позивач2 підтримав позовні вимоги Прокурора.

Позивач1 у призначене на 11.04.2013 судове засідання не з'явився; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №4994505699858.

Відповідач у призначене на 11.04.2013 судове засідання не з'явився; пояснень щодо причин неприбуття в судові засідання не надходило; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4994504599874.

09.04.2013 на адресу суду надійшов відзив вих. №06 від 08.04.2013 на позовну заяву, в якому Відповідач просить відмовити Прокурору в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на відсутність у прокурора м. Жовті Води законодавчих підстав для звернення до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах Жовтоводської міської ради в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа»; рахунки не містять відміток про отримання їх Відповідачем та не є вимогою про оплату.

В судовому засіданні 11.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» (Позивач2, Постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Відповідач, Споживач) уклали договір №62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався продавати (постачати) Споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а Споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим Договором (п.1.1. Договору).

Згідно з п.2.1. Договору теплова енергію постачається на об'єкти Споживачу з параметрами теплоносія, які відповідають режимам постачання теплової енергії. Максимальне теплове навантаження - 0,00096 Гкал/год.; опалення - 0,00096 Гкал/год., загальна площа - 12,3 м.кв.

Відповідно до п.3.1. Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011, розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Строк оплати - до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктами 9.1., 9.2. Договору, встановлений строк дії з 01.11.2009 до 31.12.2010, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Виходячи з наданих Позивачем2 Договору, рахунків №2010 від 26.10.2011, №2155 від 25.11.2011, №2323 від 21.12.2011, №74 від 23.01.2012, №245 від 23.02.2012, №420 від 23.03.2012, №599 від 20.04.2012, №774 від 29.10.2012, №875 від 27.11.2012, №1042 від 25.12.2012, Відповідач за період жовтень 2011 року - грудень 2012 року спожив 2,49 Гкал теплової енергії , загальною вартістю 2 180,33 грн. з ПДВ.

Відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснив, таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем2 склала 2 180,33 грн.

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі одного відсотка простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% боргу загальної суми.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В своїй позовній заяві Прокурор ставить питання про стягнення з Відповідача на корсить Позивача2 заборгованості за спожиту, але не оплачену теплову енергію в сумі 2 180,33 грн., три відсотки річних - 43,18 грн. (за загальний період прострочення з 11.11.2011 по 31.12.2012), інфляційних втрат - 12,91 грн. (за загальний період прострочення листопад 2011 року - грудень 2012 року), пені - 1 673,50 грн. (загальний період нарахування 11.11.2011 - 01.01.2013).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення Прокурора, представника Позивача2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача 3 909,92 грн. за договором №62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.2009 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити інфляційні і річні за весь час прострочення. Зобов`язання з оплати інфляційних та річних не обумовлено вимогою кредитора, а існує протягом всього часу прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

Наданий позивачем договір №62/09-Т купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.2009 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками Позивача2 та Відповідача, а отже є укладений.

Виходячи з п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011, умови оплати - до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивач за період з жовтня 2011 року по грудень 2012 поставив Відповідачу теплову енергію обсягом 2,49 Гкал, загальною вартістю 2 180,33 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунками №2010 від 26.10.2011, №2155 від 25.11.2011, №2323 від 21.12.2011, №74 від 23.01.2012, №245 від 23.02.2012, №420 від 23.03.2012, №599 від 20.04.2012, №774 від 29.10.2012, №875 від 27.11.2012, №1042 від 25.12.2012.

Проте Відповідач оплату за теплову енергію не здійснив.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 2 180,33 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що Прокурором, Позивачем2 доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків розрахунків за відпущену теплову енергію, перевіривши здійснений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, а саме: підлягають стягненню 3% річних в сумі 43,18 грн., інфляційних втрат в сумі 12,91 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору, Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі одного відсотка простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% боргу загальної суми.

Позивач2 нарахував Відповідачу пеню у розмірі 1 673,50 грн. за загальний період прострочення з 11.11.2011 по 01.01.2013.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений Позивачем2 розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Прокурора, Позивача2 про стягнення з Відповідача пені в сумі 1 673,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача щодо відсутності у прокурора м. Жовті Води законодавчих підстав для звернення до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах Жовтоводської міської ради в особі комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) зазначається, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах " означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

Відповідно до преамбули Статуту комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа», підприємство створено згідно з рішенням Жовтоводської міської Ради від 05.03.1999 №82 та рішенням міськвиконкому від 31.08.1999 №318. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади м. Жовті Води і знаходиться в управлінні Жовтоводської міської Ради.

Наведене свідчить, що Прокурор м. Жовті Води звернувся до господарського суду в інтересах держави в межах його повноважень.

Також суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, що рахунки не містять відміток про отримання їх Відповідачем та не є вимогою про оплату, оскільки умови оплати, встановлені п.3.1. Договору в редакції додаткової угоди від 10.10.2011, не ставлять в залежність настання строку виконання зобов'язання по оплаті теплової енергії від дати отримання рахунку на оплату Відповідачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (52209, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» (52204, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вул. 8 Березня, 42, код ЄДРПОУ 23645975, р/р 26008060367294 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299) 2 180,33 грн. (дві тисяч сто вісімдесят гривень 33 копійок) основного боргу; 12,91 грн. (дванадцять гривень 91 копійка) інфляційних втрат; 43,18 грн. (сорок три гривні 18 копійок) 3% річних, 1 673,50 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят три гривні 50 копійок) пені.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (52209, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (одержувач - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891) 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок) судового збору.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.04.2013.

Суддя А.Є. Соловйова