№ 30617455, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 14:29 № 826/134/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Карманнікова М.О.,

представників відповідача - Перепелюк О.В., Сиротіної О.Б.,

представника прокуратури - Король І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС, за участю прокуратури Подільського району м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим порушують його законні права та обов'язки.

У позовній заяві ПАТ «АК «Богдан Моторс» просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006492260 від 18.12.2012р. за формою «В4», податкове повідомлення-рішення №0006512260 від 18.12.2012р. за формою «Р», податкове повідомлення-рішення №0006502260 від 18.12.2012р. за формою «П», податкове повідомлення-рішення №0006482260 від 18.12.2012р. за формою «Р».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомленн-рішення законними та обгрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

Представник прокуратури проти позову заперечував.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, представника прокуратури, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що в період з 15.10.2012р. по 23.11.12р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС проведена планова виїзна перевірка ПАТ «АК «Богдан Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 30.11.2012р. №599/22-60/05808592.

В ході перевірки встановлено порушення ПАТ «АК «Богдан Моторс»:

- п. 3 підрозділу 4 Розділу Перехідних положень ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, завищено від'ємне значення від операцій з цінними паперами в першому півріччі 2012 року на загальну суму 18 840 889грн.;

- п.п.5.3.2., п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.5, п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.4, ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за півріччя 2012 року на суму 185 450 046 грн. та заниження податку на прибуток за півріччя 2012 року у сумі 156 890грн.;

- п.50.1, п.50.2 ст.50, п.102.1, ст.102, ст.192, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 364 451, в т. ч. по періодам: березень 2011 року на суму 170000грн., квітень 2011 року на суму 171500грн., серпень 2011 року на суму 109грн., квітень 2012 року на суму 10414грн.,травень 2012 року на суму 12428грн.; заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, ряд.19 Декларації за червень 2012р. на суму 12428грн.; заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд.24 Декларації за червень 2012р. на суму 2014грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0006492260 від 18.12.2012р. за формою «В4», з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2014грн; податкове повідомлення-рішення №0006512260 від 18.12.2012р. за формою «Р», з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 196283 грн., з яких за основним платежем 156890грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39 393грн.; податкове повідомлення-рішення №0006502260 від 18.12.2012р. за формою «П», відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 185 440 046грн.; податкове повідомлення-рішення №0006482260 від 18.12.2012р. за формою «Р», з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 370190грн., з яких за основним платежем 364451грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 739грн.

Перевіркою відповідача достовірності відображених показників у поданих розрахунках фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами за перевіряємий період встановлено, що на порушення п.3 підрозділу 4 Розділу Перехідних положень ХХ, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, завищено від'ємне значення від операцій з цінними паперами в першому півріччі 2012 року на загальну суму 18 840 889грн.

Відповідно до положень ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.37.1. та п.37.2. ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Механізм оподаткування з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими ніж цінні папери, корпоративними правами, визначається абз.1. п.153.8.3 ч. 153.8 ст. 153 Податкового Кодексу України, відповідно до якого, якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від`ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу, на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення.

Відповідно до п.п.134.1.1. ст.34 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Облік результатів операцій з цінними паперами здійснюється платниками податку у додатку ЦП „Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами" до податкової декларації з податку на прибуток.

Пунктом 150.1 ст. 150 Податкового кодексу встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому норми статті 150 Податкового кодексу застосовуються до від'ємного значення об'єкта оподаткування, що не містить витрат на придбання цінних паперів, які не були продані протягом звітного періоду.

Водночас п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу встановлено, зокрема, що п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2012-2015 роках з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів з доходами за 2011 рік 1 мільйон гривен і більше станом на 1 січня 2012 р. є від`ємне значення то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з 1 півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкту оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах.

Враховуючи викладене, у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012 - 2015 років (починаючи із звітного періоду - першого півріччя 2012 року), у платників з доходом, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2011 рік, 1 мільйон гривень та більше враховується лише по 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та дериктивами, які рахуються станом на 01.01.2012 у порядку, передбаченому пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу, якщо у такому від'ємному фінансовому результаті не містяться витрати на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012р.

Отже, витрати на придбання цінних паперів, які були придбані в попередніх податкових періодах та не реалізовані станом на 01.01.2012р., правомірно було враховано позивачем в рядку «Від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» Додатку до Податкової декларації на прибуток, в наступних податкових періодах в повному обсязі.

Разом з тим,суд звертає увагу на те, що податковим органом не враховано, що обмеження розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування для врахування в наступних звітних періодах при застосуванні ст.150 Кодексу не передбачено Законом №4834 при застосуванні п. 153.8 ст.153 для визначення прибутку від операцій з цінними паперами і ніяким чином не обмежує право платника податку враховувати повну суму від'ємного значення фінансових результатів від операцій з цінними паперами в наступних податкових періодах, оскільки це різні за економічним змістом і значенням показники при визначенні податкових зобов`язань.

При цьому, від'ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами не впливає на загальний оподатковуваний дохід від основної діяльності, адже показує витрати на придбання цінних паперів (не проданих на даний час), що були понесені в минулих податкових періодах. Він виникає внаслідок особливого порядку визнання витрат на придбання цінних паперів, які враховуються у відокремленому обліку, та не переноситься до Декларації з податку на прибуток, і, відповідно, не може вплинути на від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке є результатом збиткової діяльності платника податку».

Крім того, згідно пункт 4, підрозділу 4, розділу ХХ ПК України, Операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Відповідно до змісту п.1. розділу ХІХ ПК України, розділ ІІІ цього кодексу, набирає чинності з 01.04.2011 року.

На момент придбання цінних паперів діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. N 334/94-ВР.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на момент придбання цінних паперів, не містить будь-яких обмежень, щодо визначення та перенесення до наступного податкового періоду від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, ніяких обмежень, щодо врахування повної суми від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами придбаними до набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, чинним законодавством не встановлено, а отже, позивачем правомірно в повному обсязі був перенесений від'ємний фінансовий результат, що виник станом на 01.01.2012 року від операцій з цінними паперами.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1186434804. у складі скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування було відображено суму від'ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості перед неризидентами в іноземній валюті у розмірі 67052165 ( у тому числі за І квартал 2011 року на суму 67052162). З даного відповідачем зроблено висновок щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за півріччя 2012 року на суму 185 450 046грн. та занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року у сумі 156 890грн.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в цій частині, відповідач виходив з того, що позивач суми курсових різниць мав віднести до вартості основних засобів, що підлягає амортизації, а не до витрат підприємства. Позиція відповідача мотивується тим, що витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів.

Судом встановлено, що позивачем залучено грошові кошти в іноземній валюті.

Відповідно до п.п.146.4., 146.5 Податкового кодексу, придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Згідно п.7.3.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що позивачем відповідно до вимог чинного законодавства відображено прибутки або збитки внаслідок перерахунку заборгованості перед нерезидентами в іноземній валюті.

Відповідно до п.п.153.1.3. п.153.1. ст.153 Податкового кодексу, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджений наказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. №193 (надалі П(С)БЩ 21).

Відповідно до п.4 П(С)БЩ 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць в іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Відповідно до п. 7 П(С)БЩ 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кожну дату балансу. Визначення курсових різниць а монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу (п.8 П(С)БЩ 21).

Відповідно до п1. ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Виходячи з системного аналізу правових норм, суд робить висновок, що суми отриманого кредиту та відсотків в іноземній валюті за таким кредитом є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу не тільки на дату здійснення розрахунків (отримання кредиту/виникнення заборгованості щодо погашення відсотків), а й на дату балансу. Тобто в звітному (податковому) періоді, в якому отримано кредит, курсові різниці за сумою такого кредиту розраховуються між курсом іноземної валюти НБУ на дату отримання кредиту та курсом НБУ, що діяв на дату звітного балансу. В свою чергу, в наступному звітному періоді курсові різниці будуть розраховуватись між курсом НБУ, що діяв на дату попереднього балансу, та курсом НБУ на звітну дату балансу за умови, що кредит не було погашено. У звітному періоді погашення кредиту курсові різниці розраховуються між курсом НБУ на дату попереднього балансу та курсом НБУ на дату погашення кредиту. При цьому віднесення збитків від курсових коливань (курсової різниці) до витрат допускається виключно по неповернутим сумам заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відображено позитивне та від'ємне значення курсових різниць від перерахунку заборгованості перед нерезидентами в іноземній валюті у складі витрат відповідного звідного періоду як заборгованості за монетерними статтями балансу.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. встановлено його заниження всього на суму 341 500 грн. Перевіркою встановлено, що на порушення п.50.1, п.50.2 ст.50, п.102.1, ст.102, ст.192, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на загальну суму 364 451, в т. ч. по періодам: березень 2011 року на суму 170000грн., квітень 2011 року на суму 171500грн., серпень 2011 року на суму 109грн., квітень 2012 року на суму 10414грн.,травень 2012 року на суму 12428грн., у зв'язку з включенням позивачем до зменшення сум, повернутих предоплат покупцям у яких про терміновано строк давності.

Порядок корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок повернення коштів передбачено ст.192 Податкового кодексу.

Відповідно до п.192.1. ст.192 Податкового кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

П.п.192.1.1. п.192.1. ст.192 Податкового кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно п.192.3. ст.192 Податкового кодексу, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, випливає, що чинним законодавством не передбачено обмежень у часі з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду в якому відбулось повернення попередньої оплати та надіслання отримувачу розрахунку коригування податку. А також відображення у складі відповідних податкових декларацій за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби результатів перерахунку податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ «Український Автомобільний Холдинг» виписано АТ «АК «Богдан Моторс» податкову накладну №17 від 28.04.2012р. на суму 74569грн., в т.ч. ПДВ 12 428, яка не була зареєстрована в ЄРПН.

Судом встановлено, що 28.04.2012 року АТ «АК «Богдан Моторс» мало господарські відносини з ТОВ «Український автомобільний холдинг», за яким придбало у ТОВ «Український автомобільний холдинг», товарно-матеріальні цінності на суму 74569,15грн. в т.ч. ПДВ 12 428, що підтверджується, податковою накладною, видатковою накладною та банківською випискою. На підставі даної операції ТОВ «Український автомобільний холдинг» видало податкову накладну на суму 12 428,19 грн., на підставі якої позивач сформував та задекларував податковий кредит. (декларація за квітень 2012року). У травні позивачу стало відомо, що дана податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН, у зв'язку з чим, шляхом подання уточнюючої декларації за квітень 2012 року, позивач самостійно зменшив сформований податковий кредит за квітень 2012 року на суму 12 428,19 грн. У травні 2012 року, позивач задекларував податковий кредит суму 12 428,19 грн. на підставі податкової накладної №17 від 28.04.2012р. з одночасним поданням скарги на платника податків, який видав податкову накладну та не зареєстрував її в ЄРПН. В подальшому, позивач відкорегував в сторону зменшення та повторно задекларував у червні 2012 року податковий кредит суму 12 428,19 грн. з одночасним поданням скарги на платника податків, який видав податкову накладну та не зареєстрував її в ЄРПН, а також з доданням всіх первинних документів. Після чого податковий кредит було визнано податковим органом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до абз.11, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані, відповідно до вимог чинного законодавста, а відповідно, позивачем було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва ДПС не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006492260 від 18.12.2012р. за формою «В4»; №0006512260 від 18.12.2012р. за формою «Р»; №0006502260 від 18.12.2012р. за формою «П»; №0006482260 від 18.12.2012р. за формою «Р».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09.04.13 р.

Суддя Є.В. Аблов