Постановление суда № 3059425, 11.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ                                          

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

         11 березня 2008 року                                                        м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Тернопільводоканал» до Тернопільської  об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргоюТернопільської  об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2006  року Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулося до суду з позовом доТернопільської  об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Вимоги обґрунтовувалися тим, що податкові повідомлення-рішення   № 0004941501/0/78542 від 10 жовтня 2005 року та № 0005141501/0/78543 від 10 жовтня 2005 року були винесені Тернопільською ОДПІ безпідставно, з порушенням норм податкового законодавства України, а тому підлягають визнанню недійсними.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року, позов задоволено частково.

У касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

         Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

         Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф. З наведеної норми випливає, що необхідною умовою для притягнення платника податків до відповідальності є наявність у нього за результатами фінансово-господарської діяльності узгодженої суми податкового зобов’язання яка не сплачена протягом граничних строків.

         З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2005 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість Комунального підприємства «Тернопільводоканал», за результатами якої було складено Акт № 5006/15-01/03353845. На підставі цього Акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0004941501/0/78542 від 10 жовтня 2005 року та №0005141501/0/78543 від 10 жовтня 2005 року, якими до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми по податку на додану вартість.

         Крім того, судами встановлено та не заперечується відповідачем, що 1 серпня 2003 року позивач подав до відповідача уточнені декларації по податку на додану вартість за період серпень 2001 року – грудень 2002 року, з врахуванням яких зменшувався розмір податку на додану вартість на суму 303845 гривень, у зв’язку з чим сума податку на додану вартість була також зменшена починаючи з грудня 2002 року на 303845 гривень. Тому сума узгодженого зобов’язання за травень-червень 2003 року не була прострочена.

         Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у випадку коли дані документальних перевірок платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань заявлених в податкових деклараціях, то контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

         З огляду на викладене правильним є висновок судів першої та другої інстанцій про те, що нарахування штрафу за відсутності узгодженої суми податкового зобов’язання є безпідставним.

         Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та обставин справи.

         З огляду на викладене, оскаржувані рішення судів першої та  апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням положень матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

         Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу Тернопільської  об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

         Постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року в цій справі залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                        О.Н. Панченко

судді                                                                          Т.Ф. Весельська

                                                                    С.А. Горбатюк

                                                                         О.В. Мироненко

                                                                    М.І. Смокович