№ 30467167, 05.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4398/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Бондаренко Ю.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000015171 від 06.04.2012 року та №0000087171 від 26.06.2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби проведено планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №200/17-1/НОМЕР_1 від 20.03.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту на суму 77678,37 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 року №0000015171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77679,00 грн. - за основним платежем та на 19419,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). За результатом оскарження позивачем вказаного рішення в досудовому порядку, воно частково скасовано податковим органом, у зв'язку із чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000087171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77679,00 грн. - за основним платежем та на 12387,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки податковий орган дійшов висновок про нікчемність угод позивача з його контрагентом ПП «Арикон», і як наслідок порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не з аналізу господарських договірних відносин позивача з ПП «Арикон», а на підставі висновків, що містяться у акті Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, яким зокрема, встановлено: порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.8, 201.10, 201.14, 201.15 ст.201, п. 202.1 ст.202 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищено суму податкового кредиту; ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Арикон» з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями. Проте, позивач зазначає, що господарський договір №06/11, укладений між ним та його контрагентом, недійсним не визнавався, поставка товарів (м'яса та мясопродуктів) за вказаним договором підтверджується первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями), оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та іншими супутніми документами, які були надані податковому органу під час проведення перевірки. Позивач посилається, що вказані господарські операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3, а саме з оптовою торгівлею м'ясом та м'ясопродуктами, так як фактично отримані від ПП «Арикон» м'ясопродукти в подальшому поставлялись позивачем, зокрема до ДП «УДЦ «Молода Гвардія».

Крім того, позивач зазначає, що в судовому порядку визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» та складання акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1812/236-37156815 від 14.11.2011 року та зобов'язано Алчевську об'єднану ДПІ в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Арикон» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 66195914,00 грн. та податкового кредиту в сумі 61136485 грн., на підтвердження чого ним надано до суду копії постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а-11182/11/1270 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року по вказаній справі.

Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит у червні та у липні 2011 року на підставі належним чином виписаних його контрагентом податкових накладних, а висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та помилковими, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі цього акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.164-166), в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 правомірно зроблені висновки про включення позивачем до податкового кредиту податок на додану вартість у червні та у липні 2011 року по нікчемним угодам, укладеним з ПП «Арикон», чим занижено податок на додану вартість в сумі 77678,37 грн. Таким чином, відповідач вважає що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже скасуванню не підлягають.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, письмові пояснення та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2013 року заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3, позивач) зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.02.2007 року за №25560000000054540, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.160-161).

Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100318915 від 17.01.2011 року (т.1 а.с.144), що підтверджується п.п.2.1.4 акту перевірки та не заперечувалось сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №114 від 30.01.2012 року, направлення на перевірку №251/17-1 від 28.02.2012 року (т.2 а.с.187,189) згідно зі ст.77, ст.82 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС Колесніковою Інною Миколаївною проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 у період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

Копію наказу №114 від 30.01.2012 року та повідомлення від 01.02.2012 року №28/17-1 (т.2 а.с.186) отримано позивачем, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.188).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт №200/17-1/НОМЕР_1 від 20.03.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту на суму 77678,37 грн. (т.1 а.с.26-46).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 року №0000015171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77679,00 грн. - за основним платежем та на 19419,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.51).

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість і винесеним податковим повідомленням-рішенням, скористався досудовим порядком оскарження, подавши скаргу до Державної податкової служби в Одеській області від 13.04.2012 року за №13/1-04-12 (т.2 а.с. 243-247), за результатом розгляду якої Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.06.2012 року за № 14371/Б/10-2008, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.04.2012 року №0000015171 в частині застосованої фінансової санкції за червень 2011 року в сумі 7032,25 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_3 у цій частині - без задоволення (т.1 а.с.13-14).

На підставі акту перевірки №200/17-1/НОМЕР_1 від 20.03.2012 року та згідно рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №14371/Б/10-2008 від 08.06.2012 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000087171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77679,00 грн. - за основним платежем та на 12387,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.53).

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги, позивач звернувся до Державної податкової служби України з повторною скаргою від 19.06.2012 року та доповненнями до неї від 03.07.2012 року на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.04.2012 року №0000015171 (т.1 а.с.59, т.2 а.с. 248-253).

06.07.2012 року за № 15669/Б/10-2315 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги, відповідно до якого Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06 квітня 2012 року №0000015171 про сплату податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції (з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 08.06.2012 року №14371/Б/10-2008) та рішення ДПС в Одеській області від 08 червня 2012 року №14371/Б/10-2008, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення (т.1 а.с.55-58).

Вважаючи висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту на суму 77678,37 грн.

Як вбачається з акту перевірки, доходячи висновку про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач посилається та взяв до уваги відомості, зазначені в акті перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 14.11.2011 року №1812/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року» (т.2 а.с167-185).

Так, в п.3.5.2 «Податковий кредит» акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що в ході перевірки ПП «Арикон» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Арикон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ПП «Арикон» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання (відсутність на момент проведення перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Арикон» з покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188 ПК України.

Враховуючи викладене, в акті перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси зазначається, що усі операції купівлі-продажу ПП «Арикон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, відповідач вказує в акті, що враховуючи вищевикладене та з урахуванням інформації, що надійшла від Алчевської об'єднаної ДПІ у зв'язку з тим, що посадовими особами ПП «Арикон» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року не надано первинних документів, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг), а договори між ПП «Арикон» та ФОП ОСОБА_3 здійсненні без мети настання реальних наслідків, а отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, ФОП ОСОБА_3 завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 77678,37 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки відповідача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з його контрагентом, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за КВЕД є, зокрема, 51.32.0 - оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами (т.2 а.с.160-161).

Судом встановлено, що з метою здійснення своєї безпосередньої господарської діяльності, ФОП ОСОБА_3 (покупець) уклав із ПП «Арикон» (продавець) договір на поставку продовольчих товарів №06/11 від 06.06.2011 року між (т.1 а.с.142-143), згідно умов якого Продавець приймає на себе зобов'язання поставляти Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари в асортименті і в кількості, передбаченими накладними, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 Договору). Оплата товару проводиться в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару чи внесення готівкою грошових коштів в касу Продавця (п.2.1 Договору). Покупець приймає товар за якістю і кількістю в момент поставки у присутності представника Продавця, що підтверджується підписом на товарних накладних (п.3.1 Договору). Покупець зобов'язується зберігати товар у відповідності з умовами, вказаними у посвідченні на якість (п.3.2 Договору). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.2 Договору).

Передача товару від ПП «Арикон» до ФОП ОСОБА_3 за вказаним договором підтверджується відповідними видатковими накладними за червень 2011 року (т.1 а.с.60-75), та за липень 2011 року (т.1 а.с.76-100), які підписані уповноваженими представниками сторін; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за червень 2011 року, за липень 2011 року (т.1 а.с.187-188).

На підтвердження здійснення оплати за договором №06/11 від 06.06.2011 року позивачем надано суду банківську виписку по розрахунковому рахунку позивача (т.2 а.с.115-118).

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завірених податкових накладних за червень 2011 року (т.1 а.с.101-116), за липень 2011 року (т.1 а.с.117-141), отриманих від постачальника товару - ПП «Арикон», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору на всю кількість товару, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.33-35, 111-114).

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року та за липень 2011 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень 2011 року та за червень 2011 року та додатками №5 до них (т.1 а.с.170-175).

З вказаних первинних документів вбачається, що позивач придбав у його контрагента продукцію (яловичину у крупних шматках без кісток, шпінт свинини, м'якоть м'яса свинини охолодженого, печінку яловичу).

Як вже зазначалось судом, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами.

Позивач, посилаючись на те, що товари, придбані у його контрагента були використані в господарській діяльності позивача та в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку, надав до суду копії:

- договору про закупівлю товарів за державні кошти №93ПХ від 09.06.2011 року (т.1 а.с.182-185), укладеного між державним підприємством «Український дитячий центр «Молода гвардія» (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Учасник), відповідно до умов якого, Учасник зобов'язується у 2011 році поставити Замовникові товари, зазначені в специфікаціях (м'ясо яловичини свіже охолоджене у відрубах, обваловане, великий шматок; печінка великої рогатої худоби свіжа охолоджена; м'ясо яловичини охолоджене, обваловане, вирізка, биток), які є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти і оплати такі товари на умовах, передбачених цим Договором, якщо товари відповідають умовам Договору; специфікацій до даного договору (т.1 а.с.186); ветеринарних довідок на м'ясо, виданих СПД «ОСОБА_9» з цеху переробки м'яса - АДРЕСА_1, яке відправляється до ДП «УДЦ «Молода гвардія» (т.1 а.с.190-230); видаткових та податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 на адресу ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» за період червень - липень 2011 року (т.1 а.с.231-232,235-236,239-246, 249-250, т.2 а.с.3-4, 7-10, 13-16, 19-20, 23-24, 27-28,31-32, 36-37, 40-43, 46-47,50-51, 54-55, 58-59, 62-63,66-67, 70-74, 77-80, 83-90, 93-94, 97-106, 109-110); банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача (т.2 а.с.115-116), що підтверджують поставку позивачем його контрагенту-покупцю продукції (м'ясо яловичини свіже охолоджене у відрубах, обваловане, великий шматок; печінка великої рогатої худоби свіжа охолоджена; м'ясо яловичини охолоджене, обваловане, вирізка, биток), придбаної позивачем у ПП «Арикон»;

- договору купівлі-продажу товарів №94-ПХ від 09.06.2011 року (т.1 а.с.177-180), укладеного між державним підприємством «Український дитячий центр «Молода гвардія» (Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Продавець), згідно умов якого Продавець зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві товари, зазначені в специфікаціях (м'ясо свинини свіже охолоджене, обваловане, нежирне, великий шматок; сало свиняче), які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари на умовах, передбачених цим Договором, якщо товари відповідають умовам Договору; специфікації до цього договору (т.1 а.с181); ветеринарних довідок на м'ясо, виданих СПД «ОСОБА_9» з цеху переробки м'яса - АДРЕСА_1, яке відправляється до ДП «УДЦ «Молода гвардія» (т.1 а.с.190-230); видаткових та податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_3 на адресу ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» за період за червень - липень 2011 року (т.1 а.с.233-234, 237-238, 247-248, т.2 а.с.1-2,5-6, 11-12, 17-18, 21-22, 25-26, 29-30, 38-39, 44-45, 48-49, 52-53, 56-57, 60-61, 64-65, 68-69, 75-76, 81-82, 91-92, 95-96, 107-108); банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача (т.2 а.с.115-116), що підтверджують поставку позивачем його контрагенту-покупцю продукції (м'ясо свинини), придбаної позивачем у ПП «Арикон».

На підтвердження наявності транспортних засобів та трудового ресурсу для перевезення отриманого від ПП «Арикон» м'яса та м'ясопродуктів до ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», позивачем надано до суду копії:

- договору позички транспортного засобу від 25.04.2011 року, укладеного між позичкодавцем ОСОБА_5, від імені якої та в інтересах якої діє ОСОБА_6 та користувачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, згідно умов якого позичкодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування строком на дванадцять місяців наступний транспортний засіб: вантажний фургон марки DAIMLER CHRYSLER 313 CDI, 2000 року виписку, номер (шасі, кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований РЕВ-9 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 21.05.2008 року;

- довіреності, виданої ОСОБА_5 ОСОБА_6 (т.2 а.с.147);

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 (т.2 а.с.148);

- трудового договору №15371100983 від 02.06.2011 року, укладеного між працівником ОСОБА_6 і фізичною особою, яка використовує найману працю - ОСОБА_3, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов'язаний виконувати обов'язки водія автотранспорту (т.2 а.с.149).

В свою чергу, на підтвердження обґрунтованості зазначення в ветеринарних довідках на м'ясо, яке поставлялось позивачем до ДП «УДЦ «Молода гвардія» - цеху переробки м'яса, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та СПД «ОСОБА_9», позивачем надано до суду копії:

- договору про надання послуг №0105/11 від 01.05.2011 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надавати послуги, вказані в п.1.2 договору (Виконавець зобов'язується проводити обвалку м'яса тваринного походження; проводити ветеринарний огляд м'яса і м'ясопродуктів з видачею відповідних документів, які підтверджують безпечність і якість товару), з метою подальшої поставки товару на ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», а Замовник зобов'язується оплати дані послуги (т.1 а.с.163-164); акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.06.2011 року (т.2, а.с.241); квитанцію до прибуткового касового ордеру №16 від 26.06.2011 року (т.2, а.с. 242) на підтвердження здійснення оплати за договором №0105/11 від 01.05.2011 року;

- договору про надання послуг №2706 від 27.06.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_9(Виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник 1), та ПП «Арикон» (Замовник 2), відповідно до умов якого, Виконавець відповідно до вимог даного договору зобов'язується за замовленням Замовника 1 надавати наступні послуги: розвантаження/завантаження і первинний ветеринарний огляд свіжого охолодженого м'яса яловичини і свинини; обвалку м'яса; ветеринарний огляд м'яса та м'ясопродуктів з видачею відповідних ветеринарних документів, які підтверджують безпечність і якість товару у відповідності з законодавством України про ветеринарну медицину; Замовник 1 зобов'язується у відповідності з умовами даного Договору прийняти і оплатити вказані послуги; Замовник 2 зобов'язується оплатити послуги по розвантаженню/завантаженню і первинному ветеринарному огляді м'яса у разі його повернення із-за невідповідності нормативним перебуванням по якості (п.1.1 Договору). Послуги перераховані в п.1.1 даного Договору надаються за місцем знаходження цеху Виконавця, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою подальшої поставки м'яса Замовником 1 до ДП «УДЦ «Молода гвардія» (м. Одеса, Суворовський район, Миколаївська дорога, 172) (п.1.2, п.1.3 Договору). Власником м'яса є Замовник 1 з моменту підписання ним з Замовником 2 видаткової накладної (п.1.4 Договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання, і діє до 31 грудня 2011 року (п.6.1 Договору) (т.2, а.с.236-237); акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2011 року та від 31.07.2011 року (т.2, а.с. 238-239); квитанції до прибуткового касового ордеру №27 від 31.07.2011 року, №25 від 29.07.2011 року, №18 від 30.06.2011 (т.2 а.с.163 (т.2, а.с.240), на підтвердження здійснення оплати за договором №2706 від 27.06.2011 року;

- договору оренди низькотемпературного холодильного приміщення №1/1 від 01.05.2011 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Орендатор) та ФОП ОСОБА_9 (Орендодавець), згідно умов якого орендодавець здає, а орендатор приймає в тимчасове користування низькотемпературне холодильне приміщення, площею 75 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зі строком оренди з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року (т.1 а.с.165-166).

Разом з цим, вказаний договір оренди низькотемпературного холодильного приміщення №1/1 від 01.05.2011 року також підтверджує наявність у позивача ресурсів для можливості тимчасового розміщення отриманого від товару ПП «Арикон» (м'яса та м'ясопродуктів) для їх подальшої реалізації.

Крім того, суд зазначає, що досліджені судом ветеринарні довідки на м'ясо, видані ФОП «ОСОБА_9», та завірені провідним лікарем-ветсанекспертом Яковенко Ю.А. (т.1 а.с.190-230) також свідчать про те, що позивачем у ПП «Арикон» була придбана м'ясна продукція, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину" ветеринарна довідка віднесена до ветеринарних документів і є документом дозвільного характеру, який визначається як разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Відповідно до пункту 4.5 Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 N 45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2000 N 760/4981), суб'єкт господарювання реалізовує лише ту продукцію тваринного походження, яка вироблена під безпосереднім державним ветеринарно-санітарним наглядом та контролем і дозволена спеціалістами державної ветеринарно-санітарної медицини для реалізації, про що оформляються відповідні документи (ветеринарно-санітарні свідоцтва, довідки тощо), які засвідчують її якість та безпеку.

Отже, видача ветеринарних документів (ветеринарного свідоцтва та ветеринарної довідки) здійснюється в стислі строки у встановленому ветеринарним законодавством порядку, та за місцем розташування потужностей (об'єктів).

Таким чином, як вбачається з викладеного, саме придбаний позивачем у ПП «Арикон» товар пройшов ветеринарний огляд за місцем розташування потужностей - низькотемпературного холодильного приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, з проведенням обвалки цього м'яса ОСОБА_9 з видачею відповідних документів, які підтверджують безпечність і якість товару, та в подальшому був реалізований у найкоротші терміни ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» з метою отримання прибутку.

Також, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 підтвердив факт надання ним послуг, а саме розвантаження/завантаження і первинний ветеринарний огляд свіжого охолодженого м'яса яловичини і свинини, отриманих позивачем від ПП «Арикон», обвалку цього м'яса та ветеринарний огляд м'яса та м'ясопродуктів з видачею відповідних ветеринарних документів.

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ПП «Арикон» м'яса та м'ясопродуктів і їх подальше використання в господарській діяльності позивача шляхом реалізації ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» з метою отримання ним прибутку.

Досліджуючи правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, визначені п.п. а) - п.п. и).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договору на кількість товару, придбаного відповідно до умов укладеного договору поставки, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагента-постачальника - ПП «Арикон» та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про фактичність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента ПП «Арикон» товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість (т.2 а.с.150-159,162). Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ПП «Арикон», на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Арикон», відносно контрагента позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаного контрагента за своїм місцезнаходженням.

Крім того, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ПП «Арикон» не знаходилось за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Арикон» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір поставки укладений в письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій контрагентом підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договір поставки, як вже зазначалося вище відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також даний договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинними.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В свою чергу, у судовому засіданні представник відповідача не довів суду необхідної кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня, а також, не надав жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій були відсутні інші необхідні умови для проведення саме вказаної господарської операції між позивачем та ПП «Арикон».

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ПП «Арикон», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угоди, яка суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемною, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ПП «Арикон», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для віднесення договору поставки продовольчих товарів №06/11 від 06.06.2011 року, укладеного між ПП «Арикон» та позивачем до нікчемних угод, як таких, що завідомо суперечать інтересам держави, а відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає правомірним віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за червень 2011 року та липень 2011 року суму ПДВ у розмірі 77678,37 грн.

Крім того, суд зазначає, що постановою Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а-11182/11/1270, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Арикон» та складання акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1812/236-37156815 від 14.11.2011 року, та зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Арикон» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 66195914,00 грн. та податкового кредиту в сумі 61136485 грн. (т.2 а.с. 137-143).

Отже, підстави, за яких відповідачем було зроблено висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та приватним підприємством «Арикон» у судовому порядку були визнані протиправними.

З огляду на приписи ст.ст. 72, 254 КАС України, суд приймає до уваги при розгляді та вирішенні даної справи постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а-11182/11/1270, яка набрала законної сили, оскільки відповідач у своєму акті, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту посилався на акт перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 14.11.2011 року №1812/236-37156815 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року».

Однак, судом у справі №2а-11182/11/1270, окремо не досліджувались обставини здійснення конкретних господарських операцій ПП «Арикон» із його контрагентами, в тому числі з ФОП ОСОБА_3, та висновок щодо протиправності дій податкового органу зроблений судом, в тому числі, у зв'язку із відсутністю свідчень про відповідне дослідження податковим органом під час перевірки первинних документів, складених ПП «Арикон» спільно з його контрагентами про здійснення ними господарських операцій.

Тобто, до висновку щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Арикон» та складання акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, суд дійшов лише з процедурних підстав.

Натомість, в межах цього судового процесу, судом досліджені надані позивачем документи з приводу господарських відносин із ПП «Арикон», які у своєї сукупності та взаємозв'язку із іншими наданими позивачем доказами спростовують висновки відповідача щодо відсутності реального характеру та безтоварності господарських операцій між позивачем та ПП «Арикон».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Відповідно до п.п. 4,5,6 розд. 1 цього Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

Проте, як вже встановлено судом, та не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні, в порушення вищезазначених вимог Порядку, в акті перевірки відсутнє посилання на вид господарської діяльності та господарської операції, на підставі якої встановлено завищення позивачем податкового кредиту, не вказано всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень, відсутні посилання на первинні документи, або інші документи щодо здійсненої господарської операції, за наслідком якої встановлені порушення.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем ПП «Арикон», враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження відсутності поставок товарів за вищевказаними правочинами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності окреслених правочинів, суд вважає не доведеними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені вище норми законодавства та обставини справи, суд вважає правомірним віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за червень та за липень 2011 року спірних сум ПДВ, а отже визначення відповідачем ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої позовної вимоги ФОП ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, за наслідками розгляду скарг позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження про скасування податкового повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.06.2012 року за № 14371/Б/10-2008, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.04.2012 року №0000015171 в частині застосованої фінансової санкції за червень 2011 року в сумі 7032,25 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с.13-14).

При цьому, в результаті остаточного зменшення суми грошового зобов'язання відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000087171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77679,00 грн. - за основним платежем та на 12387,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.53).

Статтею 60 Податкового Кодексу України передбачений порядок відкликання податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондуються з приписами пунктів 5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (далі - Порядок №985), яким визначено порядок відкликання податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 3.4. Порядку №985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Отже, оскільки за наслідками розгляду скарг ФОП ОСОБА_3 в адміністративному порядку оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року скасовано в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000087171, то податкове повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року вважається відкликаним в силу вимог пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку №985.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки в силу вимог ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку №985, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0000015171 від 06.04.2012 року є відкликаним у зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання, тому відсутнє саме податкове повідомлення-рішення, яке суд міг би скасувати або визнати правомірним та залишити його силі, а отже не має юридичного наслідку цього рішення та відсутні підстави для його юридичної оцінки судом.

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що податкове повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року є відкликаним в силу вказаних приписів Податкового кодексу України та Порядку №985, а отже не порушує прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000015171 від 06.04.2012 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000087171 від 26.06.2012 року, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає, у зв'язку із безпідставністю позовних вимог в цій частині.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158 - 163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000087171 від 26.06.2012 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05.03.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000087171 від 26.06.2012 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови складено 05 березня 2013 року.