Постановление суда № 30435950, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К-25157/10

К-25157/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі № 2-а-42980/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.10.2009 № 0000351820/0.

В касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Топаз», просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.10.2009 за № 4715/182/31359285, про порушення норм підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку на загальну суму 6164,58 грн. за період з вересня 2006 року по березень 2007 року, травень, червень 2007 року та з жовтня 2007 року по лютий 2008 року у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП. «Візит-сервіс», за господарськими операціями поставки меблевої гарнітури, яка у свою чергу була придбана останнім у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»».

При цьому контролюючий орган послався на відсутність у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»» трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для здійснення господарської діяльності, що свідчить про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Візит-сервіс» та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»», та як наслідок і правочинів на поставку цієї ж продукції між позивачем та ПП «Візит-сервіс».

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2009 № 0000351820/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 9247,50 грн. (у т.ч. 6165,00 грн. - основний платіж та 3082,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (видаткових та податкових накладних, банківських виписок по рахунку позивача, карточок складського обліку матеріалів, відомостей виготовлення продукції, норм сировини та матеріалів на вироби, виробничих звітів, рахунків, відомостей на реалізацію товару), суди попередніх інстанцій встановили факти придбання ТОВ «Топаз» будівельної фурнітури загальною вартістю 32891,58 грн., у тому числі ПДВ, сплати цієї суми податку ПП «Візит-сервіс» як постачальнику та використання позивачем отриманого товару у подальшій господарській діяльності (виробництво меблів), що є одним із основних видів господарської діяльності позивача. Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України.

Визнаючи не доведеним факт укладення позивачем з ПП «Візит-сервіс» фіктивного правочину поставки меблевої гарнітури, з огляду на висновки про фіктивність господарських операцій останнього з його контрагентом у ланцюзі поставки товару - ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»», суд обґрунтовано виходив з того, що ДПІ не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаний щодо порушення вказаним товариством та його контрагентами чинного податкового законодавства

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак