№ 3040708, 22.08.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.06 р. № 33/187

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Малетича М.М.

Студенця В.І.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Грязнова Л.М., Петрів Т.В., Даниленко С.І., Менюк С.А.

від відповідача - Варгіч В.С., Мужаровська Н.С., Малютяк С.О., Ткач В.В., Савицька Т.С., Шматко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на повтанову Господарського суду м.Києва від 31.05.2006

у справі № 33/187 (Хрипун О.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Укрпластик» звернулось в Господарський суд міста Києва з позовомпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.03.2005 № 0000372301/0.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.12.2005 № 0001642301/0, № 0001652310/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.05.2006 р. позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправним та скасовано повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 22.12.2005 року № 0001652310/0 в частині зменшення Відкритому акціонерному товариству “Укрпластик” суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2002 року в сумі 124051 грн. та за жовтень 2002 року в сумі 188033 грн., в іншій частині позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ВАТ “Укрпластик” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 31.05.2006 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.

Обгрутовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що він як учасник технологічного парку "Інститут монокристалів", відповідно до ст. 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" звільнений від сплати ПДВ. Як учасник технопарку та виконавець інноваційного проекту позивач забезпечує ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку операцій, пов’язаних" з, виконанням інноваційного проекту, та подає до податкового органу загальні та спеціальні декларації, в тому числі і по ПДВ. Включення господарської операції до загальної чи спеціальної декларації з ПДВ визначається тільки тим, чи пов'язана ця операція "з виконанням1 проекту технологічного парку, або використовується для цілей, не пов'язаних-з виконанням проекту технологічного парку. Тому, здійснюючи імпорт сировини, матеріалів та устаткуванні для виконання інноваційного проекту, нарахований у складі податкових векселів ПДВ відображався позивачем у спеціальних податкових деклараціях з ПДВ, які позивач подавав за результатами діяльності технопарку, а не в загальних деклараціях з ПДВ, за якими здійснювались розрахунки з бюджетом.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва також оскаржено постанову Господарського суду м. Києва від31.05.2006.

В своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати оскаржувану постанову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001652301\0 від 22.12.2005, як таку, що не відповідає обставинам справи та прийнята з порушенням норм матеріального права. Відповідач просить апеляційний господарських суд прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому ДПІ у Дніпровському районі м. Києва стверджує, що податкове повідомлення-рішення № 0001652301\0 від 22.12.2005 р. є законним та обґрунтованим, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

ВАТ “Укрпластик” є учасником технологічного парку "Інститут монокристалів" та виконавцем проекту "Розробка цілісного циклу ресурсо-, енергозберігаючих екологічно чистих технологій та створення інноваційно-виробничого комплексу переробки полімерів потужністю 50 тис.т/рік" (свідоцтво комісії з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів про реєстрацію інноваційного проекту від 22.06.2001 № 42, серія ІНВ-1).

Правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків, в тому числі технопарку "Інститут монокристалів", до складу якого входить позивач, у періоді, який перевірявся відповідачем, визначався Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 16.07.1999 № 991- XIV із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 4 жовтня 2001 року № 2743-III та від 7 березня 2002 року № 3118-ІІІ.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Господарський суд м. Києва дійшов висновку, що у відповідності із частиною 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" в редакції, чинній на протязі періоду, який перевірявся Відповідачем, було встановлено, що суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів, нараховані у порядку, встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Отже Господарський суд м. Києва дійшов висновку, що згідно наведеної норми Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від оподаткування ПДВ у 2002-2004 роках були звільнені лише операції з продажу продукції, пов'язаної з виконанням проектів технологічних парків. На операції з придбання (в тому числі імпорту) таких товарів пільговий режим оподаткування, встановлений ч. 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", не поширювався, а виняток складають лише імпортні операції з поставки тих товарів, про які зазначено у п. 1 ст. 6 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків".

Крім того, господарським судом м. Києва встановлено, що ВАТ “Укрпластик” за період, який перевірявся, подавались як загальні декларації з ПДВ, за якими здійснювались розрахунки з бюджетом, так і спеціальні декларації по діяльності технопарку.

Судова колегія вважає, що Господарським судом м. Києва невірно застосовані норми матеріального права, та не застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

В Постанові Господарського суду м. Києва зазначено, що позивач невірно відображав обіг податкових векселів в загальних та спеціальних деклараціях по ПДВ. Зокрема, в порушення п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" та п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104, за операціями з ввезення товарів на митну територію України для використання при виконанні проекту технологічного парку, які не звільнені від оподаткування ПДВ та сплату до бюджету якого відстрочено податковими векселями, ПДВ позивачем до бюджету не сплачувався, а зараховувався на спеціальні рахунки. Зазначене призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та завищення бюджетного відшкодування.

Відповідно частини 4 статті 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" в редакції, чинній протягом періоду, який перевірявся, встановлювався обов'язок технопарків, щодо забезпечення окремого бухгалтерського та податкового обліку операцій, пов'язаних із виконанням проектів технологічних парків.

Відповідач по справі не заперечував, що сировина та матеріали імпортовані ВАТ “Укрпластик” використовувались виключно на виконання інноваційних проектів технологічного парку.

Отже, Позивач відображаючи векселі в окремому обліку по Технопарку, а не в загальному обліку, діяв у відповідності до чинного законодавства.

ВАТ “Укрпластик” надано судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлені обставини, відповідно яких ВАТ “Укрпластик” здійснював бухгалтерський та податковий облік у відповідності до чинного законодавства.

Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.05.2002р., що набрало законної сили 10.06.2002 р., встановлено, що оплати, проведені при закупівлі сировини в межах проекту, в тому числі і оплати, здійснені за допомогою векселів, відображаються в окремому обліку по Технопарку, а не в загальному обліку та відносяться до декларації по технопарку, а не до загальної декларації.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2005р. справа № 2-1616/2005, що набрало законної сили 29.06.2005р., встановлено, що згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1999р. № 168/97-ВР, ВАТ «Укрпластик», як платник податку на додану вартість при ввезенні товарів, у т.ч. передбачених номенклатурою постачань для реалізації інноваційного проекту, на митну територію України може за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов’язання з ПДВ (податковий вексель).

Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2005р. справа № 2-733/2005, що набрало законної сили 06.06.2005р., встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності Технологічних парків» від 16.07.1999р. № 991-ХІУ, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР векселі по імпорту сировини та матеріалів в період з квітня 2002р. по серпень 2004р., включно, відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість по технопарку ВАТ «Укрпластик». В період з вересня по грудень операції з надання векселів по імпорту сировини та матеріалів для потреб технопарку відображалися товариством «Укрпластик» в загальній податковій декларації на додану вартість, що не відповідає вимогам Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”.

Отже, ВАТ “Укрпластик” провадив свою діяльність, щодо виконання інноваційного проекту, виключно у межах законодавства України, що підтверджується рішеннями судів, які у відповідності до ст. 124 Конституції України: є обов’язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи наведене, суд, постановляючи рішення, повинен був прийняти обставини щодо правомірності відображення податкових векселів при імпортуванні товарів на виконання інноваційного проекту у спеціальній декларації по технопарку, як такі, що не доказуються при розгляді даного спору ( ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин судова колегія вважає обґрунтованими вимоги ВАТ “Укрпластик” про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.03.2005 № 0000372301/0, від 22.12.2005 № 0001642301/0, № 0001652310/0. Отже, позов ВАТ “Укрпластик” підлягає задоволенню у повному обсязі, а постанова місцевого господарського суду від 31.05.2006 р. – скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Господарського суду міста Києва від 31.05.2006 року по справі 33/187 скасувати та прийняти нову постанову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000372301\0 від 30.03.2005 р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001642301\0 від 22.12.2005 р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000165231\0 від 22.12.2005 р.

6. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик» (м. Київ, вул. М. Раскової, 1, код 00203588) 85,00 грн. судового збору та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрпластик» (м. Київ, вул. М. Раскової, 1, код 00203588) 42,5 грн. судового збору за перегляд постанови апеляційною інстанцією та 33900,00 грн. витрат на правову допомогу.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

10. Постанову в повному обсязі складено 28.08.20006 р.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді

Малетич М.М.

Студенець В.І.