№ 30399078, 01.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1415/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

при секретарі - Кузьменко Н.А.

за участю: позивача - не прибув

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Бондаревського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району по відмові в наданні публічної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району Одеської області по відмові в наданні публічної інформації та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні 26 березня 2013 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд визнати протиправною відмову прокурора Овідіопольського району старшого радника юстиції Каплонюка Валерія Степановича в наданні публічної інформації ОСОБА_3 - копії додатку до рішення Великодолинської селищної ради від 27.01.2012 року № 330. Дана заява прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.11.2012 р. ОСОБА_3 звернулася із запитом про інформацію до прокурора Овідіопольського району Одеської області в якому просить надати копії додатку до рішення Великодолинськії селищнії ради № 330 від 27.01.2012 року.

20.11.2012 року за № 4419 вих.12 прокуратурою Овідіопольського району Одеської області на запит від 13.11.2012 року надано лист-відмову, в якому зазначено, що в листі від 23.08.2012 року № 2792 прокуратурою району вже повідомлялось про те, що такі документи не можуть надаватися запитувачам, оскільки, відомості містять інформацію про осіб (персональні дані осіб). На думку представника позивача, прокурор Каплонюк B.C. зобов'язаний діяти тільки так, як цього вимагає частина 2 статті 19 Конституції України - лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до приписів ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів (п. 2 цієї статті); захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом (п. 3 цієї статті); вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (п. 4 цієї статті).

Приписи ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" не містять двозначного їх трактування (можуть здійснювати, можуть захищати, можуть вживати, можуть притягувати або не притягувати).

Крім того, на думку представника позивача зі змісту оскаржуваної відповіді вбачається, що позивачці протиправно відмовлено в наданні інформації, чим порушено її право на вільне отримання публічної інформації відповідно до закону. Відновлення цього права може відбутися визнанням протиправними дій прокурора Каплонюка B.C. по відмові в наданні публічної інформації.

Також, представник позивача в судовому засіданні надав суду лист прокуратури Одеської області № 16/23-24вих-13 від 13.03.2013 року в якому зазначено, що прокурором району не враховано, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає гласність у роботі місцевих рад та їх органів, обговорення проектів та оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування. Рішення Великодолинської селищної ради щодо регулювання земельних відносин є публічними актами, оскільки вони прямо чи побічно впливають на інтереси всієї громади. Такі рішення не можна вважати відомостями про особу, оскільки вони є публічними документами з огляду на публічність їх прийняття, а також те, що, ухвалюючи рішення, рада в даному випадку розпоряджалась об'єктами комунальної власності. Необґрунтованим є також відмова прокурора Овідіопольського району у наданні за Вашими запитами від 13.08.2012 статистичних звітів про роботу прокуратури району, оприлюднення яких є обов'язковим відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Враховуючи відсутність у прокуратурі Овідіопольського району офіційного веб-сайту, таку інформацію прокурором оприлюднено шляхом розміщення на інформаційному стенді. У той же час, оприлюднення такої інформації не обмежує права на доступ до такої інформації за інформаційним запитом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, наданих суду письмових поясненнях та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що вимоги позивачки є необґрунтованими, виходячи з наступного. До прокуратури Овідіопольського району 13.11.2012р. звернулася із запитом ОСОБА_3 про надання письмової інформації про надання додатку до рішення № 330 від 27.01.2012 року Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. За вих. № 4419 від 20.11.2012 р. запитувачу вказано, що документи не надані на запит, містять інформацію про осіб (персональні дані осіб). Відповідно до ст. 11 Закону України "Про інформацію", ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Отже, Прізвище, ім'я, по батькові особи - це дані, які конкретно ідентифікують особу. Ч.2 ст. 11 Закону України "Про інформацію" перелічує не всі види даних, які відносяться до інформації про особу, а лише наводить приклади : «До конфіденційної інформації про фізичну особу належать зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження». Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Також, згідно рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частини 1,2 ст. 32, частини 2,3 ст. 34 Конституції України роз'яснив, що інформацію про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події,стосунки тощо,пов'язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Отже, і Закон, і Рішення Конституційного суду України відносить інформацію про фізичну особу до конфіденційної.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, дії прокурора Овідіопольського району є законними та правомірними, оскільки він діяв в межах наданих повноважень, керуючись законодавством України.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов'язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.

Приписами ст. 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: знайомитися з матеріалами перевірки; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

У статті 19 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Суд наголошує, що інститут юридичної відповідальності за порушення Закону України "Про доступ до публічної інформації" є однією з гарантій належної його реалізації. Що в свою чергу не ставить за мету безпідставне "притягнення до відповідальності" державних службовців.

З іншого боку, питання юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до інформації чітко визначене законодавцем. Воно пов'язано з величезною кількістю новел запроваджених законом і короткими строками для приведення роботи органу у відповідність до них. Кожна посадова особа має чітко визначений перелік дій за які вона може нести відповідальність, а за які - не повинна.

Загальні положення юридичної відповідальності визначені у статті 24 Закону. Зокрема частиною першою вказаної статті передбачено, що її несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію - це надання відповіді на запит, в якій посадові особи відмовляють в наданні інформації з підстав не передбачених статтею 22 Закону.

Згідно приписів, ст. 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його повноважень, передбачених законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною четвертою статті 20 Закону.

Судом встановлено, що до прокуратури Овідіопольського району 13.11.2012р. звернулася із запитом ОСОБА_3 про надання письмової інформації про надання додатку до рішення № 330 від 27.01.2012 року Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. За вих. № 4419 від 20.11.2012 р. запитувачу вказано, що в додатку до рішення Великодолинської селищної ради № 330 від 27.01.2012 року міститься інформація, доступ до якої обмежено у зв'язку з її конфіденційністю.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі №1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України, визначено, що конфіденційною є така інформація про особу: інформація про особисте та сімейне життя особи - будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначеним законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, питання виділення земельних ділянок громадянам є відомостями майнового характеру.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає гласність у роботі місцевих рад та їх органів, обговорення проектів та оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування.

Рішення Великодолинської селищної ради щодо регулювання земельних відносин є публічними актами, оскільки, вони прямо чи побічно впливають на інтереси всієї громади. Такі рішення не можна вважати відомостями про особу, оскільки вони є публічними документами з огляду на публічність їх прийняття, а також те, що, ухвалюючи рішення, рада в даному випадку розпоряджалась об'єктами комунальної власності.

Отже, суд приходить до висновку, у спірних правовідносинах відповідач неправомірно відмовив в задоволенні запиту ОСОБА_3, оскільки, запитувана інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Крім того, суд погоджується з листом прокуратури Одеської області № 16/23-24вих-13 від 13.03.2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому зазначено, що прокурор Овідіопольського району Одеської області неправомірно відмовив ОСОБА_3 в задоволенні запиту, оскільки, запитувана інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку про неправомірність відмови прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича в наданні публічної інформації, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 26 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до прокурора Овідіопольського району Каплонюка Валерія Степановича про визнання протиправними дій прокурора Овідіопольського району по відмові в наданні публічної інформації - задовольнити.

Визнати протиправною відмову прокурора Овідіопольського району старшого радника юстиції Каплонюка Валерія Степановича в наданні публічної інформації ОСОБА_3 - копії додатку до рішення Великодолинської селищної ради від 27.01.2012 року № 330.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 01 квітня 2013 року.

Суддя Л.М. Токмілова

01 квітня 2013 року

.