Постановление суда № 30324649, 26.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/87335/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод Радар" до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа -Міністерство юстиції України про визнання незаконним та нечинним рішення від 06.04.07 року № 923 ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 квітня 2007 року № 923 та наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 червня 2007 року № 606.

У касаційній скарзі Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Завод Радар" створене шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Радар-інвест" та зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 23.01.2007 (код ЄДРПОУ 23027906).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийняте рішення від 26.04.2007р. № 923 "Про затвердження програми попередження фактів створення акціонерних товариств з ознаками фіктивності та протидії обігу на ринку цінних паперів акцій таких товариств" та наказ від 25.06.2007 р. № 606 "Щодо реалізації Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2007 р. "Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України".

Крім того, як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, зазначені акти були застосовані, зокрема і до позивача, оскільки на думку органу владних повноважень відповідно до рішення від 26.04.2007 р. № 923 та наказу від 25.06.2007р. № 606 позивач підпадає під ознаки фіктивності.

У той же час відповідно до ч.1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч.3 ст. 1, ч. 4 ст.3, ч.1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Цим же законом встановлено, що господарські товариства ведуть бухгалтерський облік, складають та подають відповідну звітність у порядку, встановленому законодавством України. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.

Крім цього, відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. № 65, положень абз. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися, тобто таке, що повністю збігається з найменуванням вже зареєстрованої юридичної особи чи фізичної особи -підприємця.

Таким чином, визначені відповідачем критерії відрізняються від визначених законами України. Тобто оскаржувані нормативні акти суперечать актам вищої юридичної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, уповноваженими органами державної влади були проведені перевірки позивача з метою виявлення ознак протиправної діяльності його посадових осіб, пов'язаної зі створенням фіктивного акціонерного товариства, в результаті проведення яких Краматорським МВ ГУ МВС Донецької області було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб позивача відповідно до п.2 ст. 6 Кримінально процесуального кодексу України, тобто за відсутності в діяннях складу злочину. Таким чином оскаржувані нормативні акти зачіпають права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України та законами України.

Позивач посилався також і на виконання Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2007 р. "Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за межі України" від 17.03.2007 р. № 216/2007 під час підготовки та прийняття оскаржуваних рішень. У той же час дослідженням Рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про заходи щодо запобігання непродуктивному відпливу" виявилося, що жодного завдання на розробку нормативних документів відповідач не отримував. У той же час Кабінету Міністрів України було доручено розробити та в установленому порядку ести на розгляд верховної Ради України законопроекти про внесення змін до Законів України „Про цінні папери та фондовий ринок" ( 3480-15 ) і „Про Національну депозитарну систему г\-1 Т-1ГЧ 710/97-ВР ), передбачивши, зокрема: запровадження механізмів запобігання випуску та. обігу цінних паперів, які використовуються для непродуктивного відпливу капіталів. Тобто Президент націлював виконавчу владу саме на (нормативне) законодавче врегулювання правовідносин, в яких виник спір.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до увани посилання позивача, що оскаржувані акти не були належним чином опубліковані в засобах масової інформації, тобто вважаються такими що не набрали законної сили та не можуть застосовуватися.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.