№ 30321663, 26.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 803/457/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Лошака В. Л.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтопродукти»» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтопродукти»» (далі - ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»») звернулося в суд із позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) від 15 січня 2013 року за № 0000022201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту № 7464/22-1/37068216 від 28 грудня 2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року». Перевіркою встановлено порушення пункту 135.4 статті 135, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159 091 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 74 484 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 40 512 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 44 085 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки, в акті в собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів включено витрати на збут із-за чого не вірно визначено собівартість реалізованої продукції. Товариство придбало готовий до продажу товар, жодного доведення до стану, придатного до продажу не проводило, тому в декларацію з податку на прибуток підприємства включило до собівартості вартість придбаного товару, витрати на доставку, заробітну плату працівників та нарахування на заробітну плату працівників. Всі інші витрати в податкову декларацію з податку на прибуток підприємства внесено в код рядка 06. Вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № 0000022201 винесене з порушенням норм законодавства та підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № 0000022201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 238 621 грн. 50 коп., в тому числі 159 081 грн. - основний платіж та 79 540 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні № 337/10/10-007 від 19 березня 2013 року та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що згідно даних бухгалтерського обігу позивачем до собівартості реалізованих товарів віднесено лише вартість паливно-мастильних матеріалів, а витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам автозаправочних станцій (АЗС), внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію та інші витрати, понесені при доведенні товарів до стану, придатного до продажу, відносились ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»» до витрат на збут та адміністративних витрат, у зв'язку з чим товариством занижено собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів за 9 місяців 2012 року на загальну суму 757 529 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 354 688 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 192 912 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 209 929 грн. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В період з 6 грудня 2012 року по 19 грудня 2012 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року, за результатами якої складено акт за № 7464/22-1/37068216 від 28 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 135.4 статті 135, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159 091 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 74 484 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 40 512 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 44 085 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № 0000022201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 238 621 грн. 50 коп., в тому числі 159 081 грн. - основний платіж та 79 540 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у Волинській області № 557/10/10.2-06 від 12 лютого 2013 року податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № 0000022201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Висновки перевірки мотивовані тим, що позивачем занижено собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів за 9 місяців 2012 року на загальну суму 757 529 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 354 688 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 192 912 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 209 929 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»» здійснює роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами через АЗС.

За період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»» задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 55 840 847 грн., з якого нараховано податок на прибуток в сумі 122 889 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку, позивачем до собівартості реалізованих товарів (рах. 902) віднесено вартість паливно-мастильних матеріалів. Витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам АЗС, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію понесені ТзОВ «ТД «Нафтопродукти»», віднесені до витрат на збут (рах 93) та адміністративних витрат (рах. 93).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( пункт 138.6 статті 138 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, останні підтверджують обґрунтованість задекларованого позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки № 7464/22-1/37068216 від 28 грудня 2013 року висновки податкового органу про заниження собівартості реалізованих паливно-мастильних матеріалів за 9 місяців 2012 року не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення податковим органом збільшення задекларованого в податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року доходу на 757 529 грн. та донарахування за вказаний звітний період 159 081 грн. податку на прибуток є необґрунтованим та безпідставним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Отже, на думку суду, позивачем правомірно нараховано податок на прибуток за 9 місяців 2012 року, а висновки податкового органу є неправомірними.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року № 0000022201.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 15 січня 2013 року № 0000022201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтопродукти»» 2 259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 50 копійок витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк