Решение № 30300400, 30.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.13р. Справа № 904/1131/13-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур", м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 121 156,93 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Чоп'як В.М. довіреність №2 від 02.01.2013 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (далі- позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі- відповідача) про стягнення 121 156,93 грн. - заборгованості, яка складається з основного боргу в сумі 116 190, 97 грн., 3 % річні в сумі 4965, 96 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 року по справі № 904/1131/13-г порушено провадження і розгляд справи призначено у судове засідання на 26.02.2013 року.

Ухвалою суду від 26.02.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2013 р., ухвалою суду від 20.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 28.03.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо орендної плати за користування приміщенням у відповідності до умов договору найму(оренди) нежитлового приміщення від 26.01.2010 р. за період з 27.03.2010 р. по 23.08.2012 р.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

В ході розгляду справи позивачем на виконання вимог суду ухвали про порушення провадження у справі надано витяг з ЄДРПОУ станом на 29.01.2013р. щодо наявності державної реєстрації відповідача в ЄДРПОУ, як суб'єкта підприємницької діяльності (в стані припинення підприємницької діяльності).

На виконання ухвали суду від 20.03.2013 р. про відкладення розгляду справи позивачем надано витяг з ЄДРПОУ станом на 28.03.2013р. щодо наявності державної реєстрації відповідача в ЄДРПОУ, як суб'єкта підприємницької діяльності (стан - припинено, 27.03.2013 р. 22240060005067780), власне рішення).

Представник відповідача у призначені судові засідання 26.02.2013 р. , 20.03.2013 та 28.03.2013 р. не з'явився, відзив та документи витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2013 р., від 26.02.2013 р., від 20.03.2013 р. суду не надав. Про час та місце судового засідання сповіщений був належним чином, доказом чого є поштове повідомлення(а.с. 20).

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялось.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (далі- наймодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( далі -наймач) було укладено договір (найму) оренди нежитлового приміщення(далі- Договір). За умовами якого, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування (в найм) для здійснення підприємницької діяльності (а саме - для розміщення магазину) нежиле приміщення гуртожитку літ. А-5 першого поверху: кабінет № 39 пл. 10, 4 кв.м., кабінет № 40 пл. 9,4 кв.м., коридор № 41 пл. 1,3 кв. м., туалет № 42 пл. 1,3 кв. м. , кабінет № 43 пл. 17, 0 кв. м., торгівельний зал № 44 пл. 56, 6 кв.м. , склад № 45 пл. 4,5 кв. м. , загальною площею 100, 5 кв. , котре знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на строк з 27 січня 2010 р. по 26 січня 2015 року (п. 1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору нежитлове приміщення, частина якого передається в оренду, належить наймодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 30.12.2008 р. за реєстровим № 16559, що підтверджується Витягом з реєстру власності на нерухоме майно № 24972413, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 04.01.2010 р.

Розмір орендної плати, встановлений договором найму (оренди) складає 4020,00 (чотири тисячі двадцять) гривень за місяць (п. 3.1. Договору), які наймач сплачує готівкою в касу наймодавця або перераховує на розрахунковий рахунок наймодавця щомісячно, не пізніше 9 числа за поточний місяць.

Договором визначено, що у разі закінчення терміну дії цього Договору або його дострокового розірвання сума за користування приміщеннями , та витрати з утримання й експлуатації об'єкта найму перераховуються Відповідачем на день фактичного повернення об'єкту найму, згідно акту приймання - передачі. (п.3.5. Договору).

Договором передбачено, що повернення майна після закінчення строку дії договору найму (оренди) наймачем здійснюється на підставі акту приймання - передачі.( п.4.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.2 Договору, наймач гарантує здійснення оплати у строки, передбачені у статті 3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань , згідно акту прийому-передачі від 27 січня 2010 року приміщення було прийнято відповідачем у задовільному стані, придатному для експлуатації за цільовим призначенням разом з ключами та без будь-яких претензій, що підтверджується підписами та печатками сторін на акті - приймання передачі (а.с. 9).

Незважаючи на припинення строку дії договору відповідач так і не виконав свого обов'язку із повернення приміщення із орендного користування, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про усунення перешкод у користування майном шляхом виселення ФОП ОСОБА_1 з орендованого нежитлового приміщення гуртожитку літ. А -5 першого поверху, котре знаходиться за адресою : АДРЕСА_2

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 грудня 2011 року по справі № 31/5009/7549/11 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено, про усунення перешкод відповідач шляхом виселення з орендованого нежилого приміщення гуртожитку літ. А -5 першого поверху, котре знаходиться за адресою : АДРЕСА_2.

Як встановив господарський суд Запорізької області : договір від 26.01.2010 р. є розірваним з 31.10.2011 р. , відповідачем не надано доказів сплати за оренду приміщення за договором від 26.01.2010 р., після розірвання договору від 26.01.2010 р. доказів повернення спірного майна ТОВ "Улісс-Тур" відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

23.08.2012 року Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження по наказу № 31/5009/7549/11 виданого 03.01.2012 господарським судом Запорізької області про усунення перешкод на користь ТОВ "Улісс-Тур" у користування майном шляхом виселення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з орендованого нежилого приміщення гуртожитку літ. А -5 першого поверху, котре знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 та державний виконавцем встановлено про фактичне виконання рішення керуючись п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем , незважаючи на виселення відповідача із займаних приміщень, він так і не виконав свого обов'язку із погашення заборгованості за користування орендованим майном як в період дії договору та і після закінчення строку дії (до моменту примусового виселення).

На підставі п.3.1 та п.3.5. Договору враховуючи, що відповідачем не сплачено заборгованість із 27 березня 2010 року і до 23.08.2012 року у сумі 116 190,97 грн. відповідно до розрахунку, який додається до позовної заяви позивач просить суд стягнути цю суму. Крім цього для врегулювання спірної ситуації в позасудовому порядку позивач звертався до відповідача із претензією про сплату боргу від 05.12.2012 р., однак відповідача жодним чином не відреагував на зазначену претензію та суми боргу не сплатив.

Також за період з 27.03.2010 р. по 27.12.2012 р. позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річні на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено вище, за твердженням позивача відповідач має заборгованість по орендній платі на загальну суму 116190, 97грн., яка виникла за період з 27.03.2010 р. по 23.08.2012 п. (по день фактичного звільнення приміщення орендарем). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду розрахунок орендної плати за цей період, який суд проаналізувавши визнав обґрунтованим.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 116 190, 97 грн. за Договором на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 116 190, 97 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 4965, 96грн. .(за період з 27.03.2010 р. по 27.12.2012 р.), суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Також суд зауважує на наступному:

В ході розгляду справи позивачем на виконання вимог суду ухвали про порушення провадження у справі надано витяг з ЄДРПОУ станом на 29.01.2013р. щодо наявності державної реєстрації відповідача в ЄДРПОУ, як суб'єкта підприємницької діяльності (в стані припинення підприємницької діяльності).

На виконання ухвали суду від 20.03.2013 р. про відкладення розгляду справи позивачем надано витяг з ЄДРПОУ станом на 28.03.2013р. щодо наявності державної реєстрації відповідача в ЄДРПОУ, як суб'єкта підприємницької діяльності (стан - припинено, 27.03.2013 р. 22240060005067780), власне рішення).

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності

Згідно ч.7 п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо не має інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем жодних доказів на заперечення обставин, викладених в позовній заяві, не надано.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі відноситься на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс- Тур" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.17, код ЄДРПОУ 31970760,) основний борг у сумі 116 190, 97 грн. (сто шістнадцять тисяч сто дев'яносто грн. 97 коп.), 3% річні в сумі 4 965, 96 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 96 коп. ), судового збору в сумі 2 423, 14грн. (дві тисячи чотириста двадцять три грн. 14 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А.Рудовська

Дата підписання рішення -

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 29" березня 2013 р.