Решение № 30300390, 25.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.13р. Справа № 904/788/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське", м. Новомосковськ Дніпропетровська область

про стягнення 1 126 684 грн. 36 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Шепель О.Г., довіреність б/н від 29.01.2013 року

Від відповідача: Нікітін С.П., довіреність б/н від 15.02.2013 року

Суть спору:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" про стягнення боргу у сумі 886000, 01 грн., пеню у сумі 15763, 44 грн., 3 % річних в сумі 3149, 31 грн., штрафу в сумі 221771, 60 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним чином виконанням договірних зобов'язань за договором поставки № 84 від 11.09.2012 р. в частині своєчасної оплати за отриманий товар.

12.02.2013 р. до суду надійшла заява про заміну позивача в порядку процесуального правонаступництва, у якій ТОВ "АК "Дніпроагро" просить замінити позивача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 його правонаступником ТОВ "АК "Дніпроагро", внаслідок укладення між позивачем і ТОВ "АК "Дніпроагро" договору про відступлення права вимоги № 13-007 від 29.01.2013 р. відбулася заміна кредитора у правовідносинах з боржником - ТОВ "Новомосковське".

В судовому засіданні 13.02.2013 року представники позивача та ТОВ "АК" Дніпроагро" просили заяву про заміну сторони задовольнити. Зокрема пояснили, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК" Дніпроагро" (новим кредитором) укладено Договір про відступлення права вимоги № 13-007 від 29 січня 2013 року, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за Договором поставки № 84 від 11 вересня 2012 р., укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковське", про що останнього письмово повідомлено.

Ухвалою суду від 13.02.2013 р. замінено позивача у справі № 904/788/13-г Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву проти позову заперечує та вказує на те, що договір поставки № 84 від 11.09.2012 р. істотни умов поставки не містить. У п.1.1 договору вказано, що поставці підлягає мука, але питання про те, яка саме мука(найменування, сорт , розфасовка, упаковка, кількість) не передбачено. Також в договорі відсутнє посилання на конкретні технічні документи, по яких мука повинна виготовлятися. Не передбачені строки поставки(по кварталах, по місяцях), не вказані конкретні ціни за одиницю товару у залежності від його асортименту і якості. Зазначає на тому, що позивачем не подано до договору специфікації до спірного договору. Наведене, за доводами відповідача, свідчить про те, що спірний договор є неукладеним, не тягне за собою прав і обов'язків для їх сторін, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача як суми основного боргу, пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають. Також, відповідач вказує на те, що, якщо б спірний договір був чинним, то і за несвоєчасну оплату товару загальна сума штрафних санкцій, включаючи проценти за користування чужими грошовими коштами, не могла перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той час, коли було допущено порушення. Важає , що видаткові накладні складені в порушення правил ведення первинної бухгалтерської документації, та умов договору щодо прийняття товару за кількістю.

05.03.2013р. до господарського суду надійшла заява учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" ОСОБА_4 про залучення її до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. ОСОБА_4 вважає, що інтереси відповідача у справі представляє особа, уповноважена на це довіреністю за підписом Василєва Д.О. При цьому, повноваження в.о. генерального директора ТОВ "Новомосковське" Василєва Д.О. обмежені представництвом товариства перед працівниками щодо виплати заборгованості по зарплаті. ОСОБА_4 зазначає, що в.о. генерального директора Василєв Д.О. та всі уповноважені за його підписом представники діють всупереч інтересам ТОВ "Новомосковське" та створюють штучні кредиторські заборгованості, що безпосередньо впливає на права та обов'язки ОСОБА_4, як учасника ТОВ "Новомосковське".

У судовому засіданні 13.02.2013 року було оголошено перерву до 05.03.2013 року, у судовому засіданні 05.03.2013 року було оголошено перерву до 20.03.2013 року.

У судовому засіданні 20.03.2013 року було оголошено перерву до 25.03.2013 року

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковське"(покупець) було укладено договір поставки № 84, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар- муку (надалі- товар), а покупець прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.2. Договору поставки, оплата за поставлений товар по даному договору здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з розстрочкою платежу 5 (п'ять) календарних днів на підставі отриманих рахунків.

На виконання умов Договору поставки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 19-53) на адресу покупця поставлено товар на загальну суму 2 217 716,01 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, оплативши частково за отриманий товар у сумі 1331716, 00 грн. , після чого заборгованість відповідача склала 886 000,01 грн., що є причиною спору.

29 січня 2013 р. на підставі ст. 512-519 Цивільного кодексу України між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК" Дніпроагро" (новим кредитором) укладено договір № 13-007 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 84 від 11.09.2012 р. укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" (боржник) (п. 1.1., п. 1.1.1). Пунктом 1.3 договору встановлено, що до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 886 000 грн. за договором поставки, сплати пені і штрафу в формі та в розмірах, що визначено в договорі поставки, інших обов'язків, встановлених договором поставки.

Повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги № 13-007 від 29 січня 2013 р. та про те, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором поставки № 84 від 11 вересня 2012 р., укладеним між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковське", відповідачу (боржнику) було вручено 29.01.2013 р., що підтверджується підписом повноважної особи відповідача на повідомленні.

Зі змісту договору про відступлення права вимоги №13-007 вбачається, що вказаний договір укладений відповідно до вимог ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок зміни кредитора у зобов'язанні визначений в статті 516 Цивільного кодексу України. Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З долучених до справи матеріалів вбачається, що укладений договір №13-007 про відступлення права вимоги не суперечить вимогам ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 886 000,01 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до п. 5.2. Договору, у разі порушення покупцем терміну оплати за поставлений товар передбаченого п. 2.2 даного Договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період заборгованості, за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 5.3. Договору поставки передбачено, що при порушенні покупцем строків оплати в розмірі та на умовах, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від вартості отриманого товару.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг нарахована пеня у розмірі 15763,44 грн. (за період з 16.09.2012 р. по 08.01.2013 р.) у відповідності до розрахунку позивача, яка підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару у розмірі 221 771,60 грн. Суд перевіривши розрахунок штрафу, вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 3149, 31 грн. (за період з 16.09.2012 р. по 08.01.2013 р.), суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 886 000,01 грн. - боргу, 15763,44 грн. - пені, 3149,31 грн. - 3 % річних, 221 771,60 грн. - штрафу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на оформлення видаткових накладних з порушенням правил ведення бухгалтерської документації тому, що: відповідач все ж таки підтвердив факт отримання ним товару за цими накладними; Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні " не містить наслідків неточного оформлення у видаткових накладних. Зважаючи на те, що на видаткових накладних проставлена печатка відповідача суд дійшов до висновку, що товар за видатковими накладними, які додані до позову, відповідач все ж отримував і фактично схвалив дію осіб, які діяли від його імені без довіреності (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Судом прийнято до уваги той факт, що відповідач не посилається на: незаконне використання печатки, наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факт втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння, та не звертався до жодних органів державної влади з відповідною заявою про анулювання печатки чи видачу нової.

Доказів викрадення печатки або звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідач до суду не надав.

Доводи відповідача щодо умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України не приймається судом до уваги. Чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Сторони самостійно на власний розсуд обумовили у договорі сплату і пені, і штрафу у випадку порушення передбачених договором зобов'язань. А відтак, доводи відповідача стосовно того, що одночасне стягнення штрафу і пені порушує положення статті 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не ґрунтується на законодавстві та відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду цивільної відповідальності способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

Не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_4 про залучення її до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Новомосковське", мотивоване тими обставинами, що ОСОБА_4 є учасником цього товариства та їй належать корпоративні права підприємства. Суд не досліджує обставини, пов'язані з відносинами, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тому дане рішення не може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_4, як учасника Товариства.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковське" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Микити Головка, буд. 7; код ЄДРПОУ 00377489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 1 А, оф. 702; код ЄДРПОУ 36161054) суму 886 000 грн. 01 коп. (вісімсот вісімдесят шість тисяч грн. 01 коп.) - боргу, 15 763 грн. 44 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три грн. 44 коп.) - пені, 3149 грн. 31 коп. (три тисячі сто сорок дев'ять грн. 31 коп.) - 3 % річних, 221 771 грн. 60 коп. (двісті двадцять одна тисяча сімсот сімдесят одна грн. 60 коп.) - штрафу, 22 533 грн. 68 коп. (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять три грн. 68 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України 29 березня 2013р.