№ 30287366, 12.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 березня 2013 р. Справа № 802/657/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представника позивача: Шевчук А.А.;

представників відповідача: Миронюк Я.Ю.; Гуменюк Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор"

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" (надалі - позивач, ТОВ "Липовецький елеватор") до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (надалі - відповідач, Іллінецька МДПІ ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача, податковим органом сформовано податкові повідомлення рішення від 28.01.2013р. за № 0000022301, яким зменшено суму від'ємного об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 1 077215грн., за № 0000012301, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 561 298 грн. 75 коп., та за № 0000032301, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 649 грн.

Оскільки, зафіксовані порушення, що лягли в основу даних податкових повідомлень є необ'єктивними та не відповідають дійсним обставинам, тому позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити, з підстав, що містяться в письмових запереченнях (а.с.61-63, том 2).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У період з 23.11.2012р. по 13.12.2012р., Іллінецькою МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Липовецький елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2012р., результат якої оформлений актом від 20.12.2012р. за № 198/22/32359396 (надалі - акт від 20.12.2012р.).

Даною перевіркою встановлено порушення : 1) п.п.5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п.140.1.2 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток та загальну суму 490 715 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибутком в сумі 1 077215 грн.; 2) п.198.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення ряд. 24 декларації податку на додану вартість на суму 9 649 грн.; 3) порушення п.п.169.1.3 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України у зв'язку з чим невірно застосовна податкова соціальна пільга у 2011 та 2012р.р внаслідок чого донараховано податку в сумі 157 грн. 18 коп. (а.с.11-33, том 1).

Не погодившись з даними порушеннями та актом від 20.12.2012р., ТОВ "Липовецький елеватор" на ім'я начальника Іллінецької МДПІ подано заперечення від 15.01.2013р. (а.с.34-40, том 1).

Листом від 23.01.2013р. вих. № 218/22-212, дані заперечення залишенні без задоволення, а встановлені порушення без змін, додатково проінформовано, що протягом 3 денного терміну будуть прийняття податкові повідомлення рішення (а.с.41-44, том 1).

28.03.2013р. Іллінецькою МДПІ прийнято податкові повідомлення рішення від 28.01.2013р. за № 0000022301, яким зменшено суму від'ємного об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 1 077215грн., за № 0000012301, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 561 298 грн. 75 коп., та за № 0000032301, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 649 грн.(а.с.45-47, том 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Право органу державної податкової служби, щодо проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок, закріплено п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Положення п.86.3 ст. 86 ПК України передбачають, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що визначає п.86.8 ст. 86 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, на предмет дотримання даних норм, суд приходить до висновку, що Іллінецькою МДПІ при проведенні перевірки ТОВ "Липовецький елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, не порушено жодну норму ПК України щодо строку, порядку та процедури оформлення результатів перевірки та винесення податкових повідомлень рішень.

Стосовно зафіксованих порушень, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали акту від 20.12.2012р., перевіркою повноти визнання валових витрат за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. встановлено завищення валових витрат в сумі 900 000 грн. ТОВ "Липовецький елеватор" в тому числі за 4 квартал 2010р. в сумі 450 000 грн. та 1 квартал 2011р. в сумі 450 000 грн. Дані порушення встановлені з підстав віднесення до валових витрат - витрати за використання торгового знаку (роялті), який не приймає участі в торговій діяльності суспільного виробництва ТОВ "Липовецький елеватор".

Судом встановлено, що у відповідності до ліцензійного договору № 12-Л від 01.07.2008р., ПІІ "Об'єднана зернова компанія" (власник) надає ТОВ "Липовецький елеватор" (користувач) право використовувати знак для товарів та послуг, що належить власнику на підставі свідоцтва № 11951. У відповідності до п.3.1 п.3 даного договору, власник надає користувачу право використовувати знак до 15.07.2018р. За що позивач зобов'язується сплачувати у відповідності до додаткових угод за №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 01.12.2008р., від 31.03.2009р., від 30.06.2009р., від 31.12.2009р., 01.01.2012р. до даного договору, встановлений розмір плати.

Так, частина 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір, що визначено ч.3 вищезазначеної норми Цивільного кодексу.

На виконання умов даного ліцензійного договору, в матеріалах справи наявні акти надання послуг за № 55 від 31.10.2010р., за № 61 від 30.11.2010р., за № 67 від 31.12.2010р., за № 6 від 31.01.2011р., за № 8 від 28.02.2011р., за № 9 від 31.03.2011р., за № 24 від 30.04.2011р., за № 30 від 31.05.2011р., за № 36 від 30.06.2011р., за № 42 від 31.07.2011р., за № 48 від 31.08.2011р., за № 54 від 30.09.2011р., за № 60 від 31.10.2011р., за № 66 від 30.11.2011р.. за № 72 від 31.12.2011р., за № 4 від 31.01.2012р., за № 11 від 29.02.2012р., за № 18 від 31.03.2012р., за № 25 від 30.04.2012р., за № 37 від 31.05.2012р., за № 38 від 30.06.2012р., за № 45 від 31.07.2012р., за № 55 від 31.08.2012р., за № 63 від 30.09.2012р., за № 71 від 31.10.2012р., за № 78 від 30.11.2012р., за 85 від 31.12.2012р. (а.с.54-80, том 1) та платіжні доручення від 12.10.2010р. за № 423 та за № 2252, від 13.10.2010р. за № 430, від 03.11.2010р. за № 530, від 26.11.2010р. за № 629, від 03.02.2011р за № 861, від 01.03.2011р. за № 929, від 28.04.2011р. за № 2558, від 02.06.2011р. за № 1197, від 09.08.2011р. за № 1364, від 19.08.2011р. за № 1397, від 09.09.2011р. від 1441, від 05.10.2011р. за № 1505 та за № 1509, від 03.11.2011р. за № 1654, від 10.11.2011р. за № 1685, від 02.12.2011р. за № 1800, від 22.12.2011р. за № 1897, від 03.02.2012р. за № 2896, від 05.03.2012р. за № 2101, від 03.04.2012р. за № 2242, від 19.04.2012р. за № 2321, від 31.05.2012р. за № 2433, від 04.07.2012рю за № 2549, від 20.07.2012р. за № 3075, від 06.08.2012р. за № 3086, від 05.09.2012р. за № 2767 (а.с.54-107, том 1).

Тобто, даними доказами підтверджується фактичне виконання умов ліцензійного договору, і як наслідок використання торгового знаку у господарській діяльності ТОВ "Липовецький елеватор". Більше того, як слідує із матеріалів акту, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що позивач використовував торговий знак на фірмових бланках, накладних, на спец.одягу, на автомобілях, за даних обставин спростовуються встановленні порушення, адже матеріали акту від 20.12.2012р. та встановленні порушення є досить суперечливими один до одного.

Поняття "знак" визначено в Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", зокрема під знаком розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Як вірно зазначено в акті перевірки позивача, згідно до п.4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Положення п.п.7-9 ст. 16 даного Закону встановлюють, що, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

В порядку дослідження доказів, судом досліджено матеріали справи, та встановлено, фактичне використання торгового знаку підтверджується розміщенням знаку на первинних документах ТОВ "Липовецький елеватор".

Положення п.п.14.1.225 п.14.1 ст. 14 ПК України визначають, що роялті це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Норми п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи, представниками відповідача не заперечувався факт використання даного торгового знаку у господарській діяльності позивача, однак, суд не бере до уваги посилання представників відповідача, що встановленні порушення з підстав надання ТОВ "Липовецький елеватор" послуг про зберіганню, сушці, навантаженню не відрізнялись від надання таких послуг будь-якого іншого елеватора без використання торгового Знаку.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 12.03.2013р. задоволено клопотання представника позивача щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, з яких слідує, ПІІ "Об'єднана Зернова Компанія" у відповідності до свідоцтва на знак для товарів та послуг № 11951 є власником знаку.

Таким чином, судом встановлено правомірність формування валових витрат за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р., натомість встановленні порушення щодо їх завищення, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, по господарських операціях позивача з ТОВ "Херсон - Пак" перевіркою встановлено завищення витрат на збут в сумі 48 243 грн. 01 коп., а саме в лютому 2012р. в сумі 28 970 грн. 39 коп. та в березні 2012р. в сумі 19 272 грн. 62 коп. Адже, згідно до актів перевірки ДПІ у м. Херсоні всі господарські операції ТОВ "Херсон -Пак" вчиненні у період з січня по квітень 2012р. без мети настання реальних правових наслідків.

Основним фактором при визначенні даних порушень є факт надання на перевірку лише актів наданих послуг без додаткових доказів та акти перевірки ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсон ПАК".

Надаючи правову оцінку даним посиланням судом встановлено, що у відповідності до договору про надання послуг з сертифікації вантажу № 01/09-15/170 від 13.02.2011р. ТОВ "Херсон -Пак", як виконавець зобов'язується забезпечити проведення карантинного огляду для ветеринарного дослідження вантажу, видачу карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, в свою чергу замовник ТОВ "Липовецький елеватор" зобов'язується своєчасно оплатити дані послуги (а.с.208-209, том 1).

Положення ч.1. ст. 633 Цивільного кодексу України передбачають, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно до карантинних сертифікатів, виданих Державною інспекцією з карантину рослин у Херсонській області, ТОВ "Херсон Пак" дозволено вивезення ТОВ "Липовецький елеватор" сою, дані сертифікати дійсні у період з 22.02.2012р. по 06.03.2013р, з 23.03.2012р. по 07.03.2013р., з 27.03.2012р. по 09.04.2012р.(а.с.226-250, том 1, а.с.1-33, том 2).

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про карантин рослин", карантинний сертифікат - документ, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України. Фітосанітарний сертифікат це сертифікат, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання.

За приписами ст.29 Закону України "Про карантин рослин", карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше, ніж за 14 діб до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі проведених фітосанітарних процедур. Особа, яка у встановленому порядку надала державному фітосанітарному інспектору усі необхідні документи та провела оплату і не отримала у визначені терміни рішення про видачу або відмову у видачі карантинного сертифіката, має право здійснити задеклароване переміщення об'єктів регулювання.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про карантин рослин" об'єкти регулювання підлягають інспектуванню з метою перевірки їх фітосанітарного стану відповідно до порядку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері карантину рослин. Митне оформлення об'єктів регулювання здійснюється лише після проведення інспектування.

Слід відмітити, що на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак", судом також досліджено податкові накладні №51 від 23.02.2012р., №52 від 23.02.2012р. № 53 від 24.02.2012р., № 55 від 12.03.2012р., № 102 від 26.03.2013р., акти надання послуг № 48 від 23.02.12012р.№ 49 від 23.02.2012р., № 50 від 24.02.2012р., № 52 від 12.03.2012р., № 104 від 26.03.2012р. Отже, даними доказами підтверджено реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак" (а.с. 211-220, том 1).

Суд критично відноситься до посилання представників відповідача щодо того, що позивачем в процесі проведення перевірки даних документів не надано, однак суд зауважує, що п. 20.1.2 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органу державної податкової служби під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що жодних інших належних доказів чи первинних документів при встановленні порушень щодо декларування валових витрат податковим органом до уваги взято не було, що не заперечувалось представниками відповідача.

Визначаючись щодо даних порушень, суд виходив з того, що ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг

Таким чином, дослідивши матеріали справи в розрізі податкових повідомлень рішень від 28.01.2013р. форми "П" № 0000022301 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування прибутку на прибуток в розмірі 1 077 215 грн. та податкове повідомлення рішення форми "Р" № 0000012301, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 561 290 грн. 75 коп., є такими що підлягають скасуванню, адже встановленні порушення, що потягли за собою їх винесення не відповідають дійсним обставинам.

Із матеріалів акту перевірки від 20.12.2012р. також слідує, що господарські операції позивача з ТОВ "Херсон Пак" є такими що суперечать моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, однак жодних доказів на підтвердження даного факту представниками відповідача надано не було.

Стосовно податкового повідомлення рішення форми "В4" № 00000323301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 9 649 грн. судом встановлено наступне.

Підставою для винесення даного рішення слугував факт завищення ТОВ "Липовецький елеватор" податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 30.03.2012р в сумі 9 649 грн. в томі числі за лютий 2012р. в сумі 5 794 грн. та за березень 2012р. в сумі 3 855 грн.

Зокрема дані порушення встановленні по господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак", адже останні не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Так, у відповідності до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним що встановлено частиною вищезазначеною нормою ЦК України.

Як зазначено вище, до договору про надання послуг з сертифікації вантажу № 01/09-15/170 від 13.02.2011р. ТОВ "Херсон -Пак", як виконавець зобов'язується забезпечити проведення карантинного огляду для ветеринарного дослідження вантажу, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, в свою чергу замовник ТОВ "Липовецький елеватор" зобов'язується своєчасно оплатити послуги.

Виконання умов даного договору підтверджується карантинними сертифікатами, виданими Державною інспекцією з карантину рослин у Херсонській області, податковими накладними № 51 від 23.02.2012р., № 52 від 23.02.2012р. № 53 від 24.02.2012р., № 55 від 12.03.2012р., № 102 від 26.03.2013р., актами надання послуг № 48 від 23.02.12012р.№ 49 від 23.02.2012р., № 50 від 24.02.2012р., № 52 від 12.03.2012р., № 104 від 26.03.2012р.

Отже, даними доказами підтверджено реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак".

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Разом з тим, ч.2 даної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, з аналізу даних норм слідує, що податкова накладна єдиний та достатній документ на основі якого відбувається облік та шлях переміщення товару та, як наслідок підтверджується реальність проведення господарської операції як такої та одночасно вона є первинним документом бухгалтерського обліку.

Дослідивши матеріали справи в розрізі даних правових норм, судом встановлено, що виконання господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак" підтверджується податковими накладними № 51 від 23.02.2012р., № 52 від 23.02.2012р. № 53 від 24.02.2012р., № 55 від 12.03.2012р., № 102 від 26.03.2013р.

Положення п.201.1 ст. 201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця

У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою податковою накладною.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Представниками відповідача неодноразово зверталась увага суду на той факт, що у відповідності до актів перевірки ДПІ у м. Херсоні не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Херсон Пак" із платниками податків у період з січня по квітень 2012р.

Однак, суд критично відноситься до даних актів, в розумінні статті 70 КАС України, адже у відповідності витягу з ЄДРПОУ юридичною адресою ТОВ "Херсон Пак" є: вул. Патона, буд. 4, м. Херсон, тоді як перевірка проводилась за адресою: вул. Лавреньова, буд. 15, м. Херсон. Крім того, стосовно акту згідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Херсон Пак" із платниками податків за березень та квітень 2012р., суд зауважує, що останній без номера та без дати.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, визнати протравним та скасувати скасувавши податкові повідомлення рішення від 28.01.2013р. за №№ 0000022301, 0000012301, 0000032301.

Водночас суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.20.1.1 п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи відповідача, та встановлені у справі обставини підтверджують позиції позивача.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ТОВ "Липовецький елеватор" судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 294 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.01.2013 року за № 0000022301, 0000012301, 0000032301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Липовецький елеватор" судові витрати в розмірі 2 294 грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 3276 від 12.02.2013 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна