Решение № 30283447, 28.03.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.13р. Справа № 904/1708/13-г

За позовом Прокурора міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України, Державного підприємства "Дослідно - експериментальне підприємство Управління державної пенітенціарної служби України Дніпропетровській області", м. Дніпродзержинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 44 640 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Голосна Д.С.

Представники:

від прокуратури: Гандзюк А.В., посвідчення № 011525 від 25.10.12 р.

від позивача: Дробот В.О., представник за довіреністю №5/10-59 від 13.03.13 р.

від відповідача: Носова В.І., представник за довіреністю №007 від 11.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурора міста Дніпродзержинська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України, Державного підприємства "Дослідно - експериментальне підприємство Управління державної пенітенціарної служби України Дніпропетровській області" (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі-відповідач), про стягнення 44 640 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- 36 000 грн. - сума основного боргу;

- 5 400 грн. - пеня;

- 3 240 грн.- 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору відповідального зберігання № 2-01/10 від 03.02.10р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 01.03.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.03.13р.

19.03.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.03.13р.

28.03.13р. в судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові пояснення.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнає частково, а саме тільки у розмірі 4 000 грн., виходячи з того, що у позивача на відповідальному зберіганні майно відповідача знаходилось лише 4 місяця, а саме з 03.02.10р. по 01.06.10р. Крім того, відповідач зазначає про те, що 15.03.13р. ним на поточний рахунок позивача перераховано 1 000 грн., що підтверджує платіжне доручення № 72 від 15.03.13р. Також повноважний представник відповідача зазначив про те, що у зв'язку з визнанням заборгованості у розмірі 3 000 грн., та існуванням заборгованості позивача перед відповідачем, відповідач направив на адресу позивача лист про зарахування зустрічних однорідних вимог № 757 від 25.03.13р. Таким чином, як вважає відповідач, він здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3000 грн. вважається повністю погашеною. На підставі викладеного, повноважний представник відповідача просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 000 грн., а в іншій частині позову відмовити.

В судовому засіданні 28.03.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір відповідального зберігання № 2-01/10 (далі-Договір), відповідно до умов. п.1.1. якого, відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується зберігати довірене йому обладнання загальною вартістю 696 150, 53 грн. без ПДВ, іменоване надалі майно.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що позивач не вправі користуватися майном у власних інтересах та в інтересах третіх осіб без, письмової згоди відповідача.

В п. 1.3. Договору зазначено про те, що позивач зобов'язується повернути майно відповідачу, що було здано на зберігання відповідно до п. 1.1. цього Договору, на першу письмову вимогу відповідача.

Згідно п. 1.4. Договору майно передається позивачеві на зберігання за актом приймання-передачі майна. Відповідачу відомо, що майно буде зберігатися на складі, що розташований за адресою: Україна, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 41.

Повернення майна відповідачу здійснюється за актом-приймання-передачі (повернення) майна (п. 1.5. Договору).

Як зазначено в 2.1. Договору, позивач зобов'язаний:

- Прийняти майно відповідача (п. 2.1.1. Договору).

- Забезпечити схоронність майна від знищення, ушкодження, псування, погіршення якості протягом терміну дії даного Договору (п. 2.1.2. Договору).

- Прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна на період дії цього Договору та зберігати майно, що належить відповідачу, окремо від інших товарів, з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження товару (п. 2.1.3. Договору).

- Нести відповідальність за втрату або ушкодження майна відповідача, що знаходиться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від відповідача до закінчення його зберігання (п. 2.1.4. Договору).

- Повернути майно на першу письмову вимогу відповідача (п. 2.1.5. Договору).

- Нести матеріальну відповідальність за погіршення якості, втрату, недостачу майна зданого на зберігання відповідно до п. 1.1. даного Договору (п. 2.1.6. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач зобов'язаний:

- Прийняти майно після закінчення строку дії договору (п. 2.2.1. Договору).

- Вчасно вносити плату за зберігання (п. 2.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за зберігання майна відповідач сплачує позивачу винагороду в розмірі 1000,00 грн., у тому числі ПДВ, за кожний повний місяць зберігання майна.

Також, в п. 3.2. Договору зазначено про те, що за зберігання майна відповідач сплачує позивачу винагороду, визначену п.3.1. цього Договору, один раз на рік на підставі виставленого позивачем рахунку.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання й діє до 01.06.10р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань взятих на себе даним Договором (п.6.1. Договору).

На виконання умов Договору 03.02.10р. відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно, що підтверджує Акт прийому-передачі (а.с.11).

Як зазначає прокурор та позивач, з моменту укладання договору по даний час позивач зберігає майно відповідача, що підтверджується актом від 21.02.13р.(а.с.23). В свою чергу, позивач своєчасно направляв на адресу відповідача рахунки для оплати (№ 80 від 01.07.2011р., № 110, 111, 112 від 05.11.2012 р. (а.с.17, 18), що підтверджується доданими до матеріалів позову поштовими квитанціями, описами вкладення та повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.19, 20, 21). Але відповідач в порушення умов Договору жодного разу не здійснив розрахунку за договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 36 000 грн.

Прокурор звертає увагу суду на те, що позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача листи з проханням погасити заборгованість за надані послуги зберігання (а.с.13,14, 15, 16). Але жодної відповіді на адресу позивача від відповідача не надходило.

З метою досудового врегулювання спору, 14.01.13р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу з вих. № 5/10-4, згідно якої позивач вимагав від відповідача на протязі 7 днів з дати пред'явлення вимоги перерахувати грошові кошти за Договором на рахунок позивача (а.с.22). Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, прокурор і позивач просять суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги зберігання у розмірі 36 000 грн., пеню у розмірі 5 400 грн., 3 % річних у розмірі 3 240 грн., а всього 44 640 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме лише у розмірі суми основного боргу 4 000 грн., виходячи з наступного.

Відповідач звертає увагу суду на те, що між ним та позивачем 31.05.10р. підписано акт зняття майна з відповідального зберігання (а.с.67).

А крім того, 01.06.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання № 3-06/10 (а.с.60-62), відповідно якого майно, яке знаходилось у позивача на зберіганні, відповідач передав позивачу в оренду, що також підтверджує підписаний між сторонами Додаток № 1 до Договору оренди обладнання № 3-06/10 (а.с.63).

Факт укладання Договору оренди обладнання № 3-06/10 від 01.06.10р. підтверджується матеріалами справи № 8/5005/9115/2012, згідно якої відповідач звернувся до господарського суду з позовом до позивача про стягнення суми боргу у розмірі 169 096,33 грн. за договором оренди № 3-06/10 від 01.06.10р. (а.с. 52-54).

Відповідач зазначає також про те, що строк зберігання обладнання за договором відповідального зберігання № 2-01/10 від 03.02.10р. складає не повні 4 місяці, а саме з 03.02.10р. по 01.06.10р.

Також відповідач зазначає про те, що твердження прокурора та позивача про те, що відповідач не надав відповідь на вимогу № 5/10-4 від 14.01.13р. є неправдивими, оскільки 05.02.13р. відповідач направив на адресу позивача лист № 260 від 04.02.13р. з обґрунтуванням підстав відхилення направленої вимоги № 5/10-4 від 14.01.13р. (а.с.56-57), що підтверджує фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист (а.с.58) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59).

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає про те, що доводи та обставини на які посилається прокурор та позивач є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того відповідач зазначає про те, що 15.03.13р. ним на поточний рахунок позивача перераховано 1 000 грн., що підтверджує платіжне доручення № 72 від 15.03.13р. (а.с.110).

Відповідач також звертає увагу суду на те, що у зв'язку з визнанням заборгованості у розмірі 3 000 грн., та існуванням заборгованості позивача перед відповідачем, відповідач направив на адресу позивача лист про зарахування зустрічних однорідних вимог № 757 від 25.03.13р. (а.с. 107-108, 109, 111). Таким чином, як вважає відповідач, він здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3000 грн. вважається повністю погашеною.

На підставі викладеного, відповідача просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4 000 грн., а в іншій частині позову відмовити.

При викладених обставинах вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 946 Цивільного кодексу України зазначено про те, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку про те, що у відповідача дійсно малась заборгованість перед позивачем за договором відповідального зберігання № 2-01/10 від 03.02.10р., але лише у розмірі 4 000 грн., оскільки позивач прийняв на відповідальне зберігання майно 03.02.10р., що підтверджує Акт (а.с.11), а зняв з відповідального зберігання майно 31.05.10р., що підтверджує Акт (а.с.67), тобто майно відповідача знаходилась на відповідальному зберігання у позивача на протязі 4 місяців за які відповідач повинен сплатити винагороду.

Але, 15.03.13р. відповідачем було перераховано позивачу за договором відповідального зберігання № 2-01/10 від 03.02.10р. суму у розмірі 1 000 грн., що підтверджує платіжне доручення № 72 від 15.03.13р. (а.с.110).

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що позивач має заборгованість перед відповідачем за договором оренди обладнання № 3-06/10 від 01.06.10р. на загальну суму 155 040 грн.

Відповідачем було направлено позивачу лист про зарахування зустрічних однорідних вимог № 757 від 25.03.13р. (а.с.107-108, 109, 111), згідно якого позивач має перед відповідачем заборгованість за договором оренди обладнання № 3-06/10 від 01.06.10р. на загальну суму 155 040,00 грн., а відповідач перед позивачем має заборгованість за договором відповідального зберігання № 2-01/10 від 03.23.10р. у розмірі 3000 грн. та за договором зберігання № 50-12/10 від 01.12.10р. у розмірі 99 028,80 грн. Таким чином, між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 102 028,80 грн., відповідно заборгованість сторін зменшується на суму зарахування.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, то заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3000грн. вважається погашеною.

Таким чином, провадження у справі щодо вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 32000 грн. слід відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та не доведеними.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону, прокурор нарахував для сплати відповідачу 3% річних за період з 03.02.10р. по 03.02.13р. на суму 3 240 грн., розрахунок яких судом перевірний та визнаний таким, що зроблений не вірно, оскільки він зроблений виходячи з суми основного боргу 36 000 грн. та за невірний період.

Господарський суд бере до уваги умови Договору, а саме п. 3.2. Договору в якому зазначено про те, що за зберігання майна відповідач сплачує позивачу винагороду, визначену п.3.1 цього Договору, один раз на рік на підставі виставленого позивачем рахунку.

Оскільки в матеріалах справи знаходиться лист позивача з вих. № 5/10-196 від 10.11.12р., згідно якого останнім були направлені на адресу відповідача рахунки для оплати (а.с.16-18) та докази направлення зазначеного листа та отримання його відповідачем (а.с. 19), то суд вважає, що 3 % річних повинні нараховуватися з 20.11.12р., оскільки рахунки на оплату відповідач отримав 20.11.12р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Після перерахунку відповідно до норм чинного законодавства України та виходячи з того, що сума основного боргу складає 4 000 грн., а також з урахуванням того, що відповідно до умов Договору сплата проводиться за кожний повний місяць зберігання майна один раз на рік на підставі виставленого позивачем рахунку, 3% річних за період з 20.11.12р. по 03.02.13р. складає 24,99 грн.

Таким чином, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 24,99 грн.

Вимоги прокурора щодо стягнення пені у розмірі 5400 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину прокурор або позивач не надав.

Як вбачається із матеріалів справи сторони не встановили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.

З огляду на викладене прокурором безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення пені.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає 3% річних у розмірі 24,99 грн., а в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 547, 549, 599, 601, 610, 612, 625, 629, 936, 938, 946 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4000 грн. провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Обручева, буд.17, код ЄДРПОУ 33612250, р/р 26006900696872 в ДФ "ПУМБ" м. Дніпропетровськ, МФО 305813) на користь Державного підприємства "Дослідно - експериментальне підприємство Управління державної пенітенціарної служби України Дніпропетровській області" (51901, м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, буд. 41, код ЄДРПОУ 08562944, р/р 2600230406801 в ПАТ "Кредит Дніпро" м. Дніпропетровськ, МФО 305749) 3 % річних у розмірі 24,99 грн. (двадцять чотири грн. 99 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Обручева, буд.17, код ЄДРПОУ 33612250, р/р 26006900696872 в ДФ "ПУМБ" м. Дніпропетровськ, МФО 305813) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, призначення платежу "Судовий збір, код 03499891, Пункт 2.1") судовий збір у розмірі 155,13 грн. (сто п'ятдесят п'ять грн. 13 коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 29.03.13р.