Постановление суда № 30114123, 21.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 березня 2013 року Справа № 5013/1407/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.перевіривши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.13у справі№5013/1407/12господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доСпільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"простягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з п.4 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду. Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1,5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Розмір мінімальної заробітної плати визначено Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" та становить 1 147,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 28.01.13 №1000895, заявником сплачено судовий збір у розмірі 2 649,16 грн., при цьому у резолютивній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.12 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.13 у справі №5013/1407/12 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 261 719,29 грн. 7% штрафу та 268 111,93 грн. пені - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким дану суму стягнути з боржника повністю.

Колегія Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що розмір судового збору, який підлягає сплаті становить 5 298,31 грн., через що сума судового збору недоплачена у розмірі 2 649,15 грн. і на час розгляду касаційної скарги, в порушення зазначених норм законодавства, діючих на момент звернення із касаційною скаргою, заявником не надано Вищому господарському суду України доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Дані обставини є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, касаційна скарга подана з пропуском строку на оскарження, та без клопотання про його відновлення.

Постанова прийнята 24.01.13. З цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Останнім днем для подання касаційної скарги було 13.02.13, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. Проте, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою лише 18.02.13 з пропуском строку на касаційне оскарження на п'ять днів без обґрунтованого клопотання про його відновлення.

В силу статті 53 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція може визнати причину пропуску процесуального строку поважною і відновити його. Але такого клопотання на адресу суду не надходило, а відтак, відсутня процесуальна підстава для відновлення строку на касаційне оскарження.

Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що оскарження постанови апеляційного господарського суду залежала виключно від вольових та юридично грамотних дій самого скаржника, зважаючи на обставину відсутності жодних причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 53, 86, 107, 110, п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.01.13 у справі №5013/1407/12 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій