Решение № 30111607, 25.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.13 р. Справа № 5006/11/235/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до відповідача, Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 08679965,

про стягнення 21 183,03 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 21 183,03 грн., у тому числі 10 716,00 грн. суми заборгованості за договором купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р., 578,66 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 694,04 грн. 3% річних, 750,12 грн. штрафу та 8 444,21 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р. разом із специфікацією до нього, накладної №0016 від 11.10.2010р., акту звірки взаємних розрахунків згідно договору №14 від 08.10.2010р., а також розрахунок суми позовних вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 16, 509, 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України.

24.01.2013р. Позивачем до матеріалів справи долучено копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.01.2013р. із супровідним листом до нього на адресу Відповідача, а також пояснення по справі, за змістом яких останній свідчить про наявність ще одного договору купівлі-продажу за яким є наявною інша заборгованість ніж спірна та повідомлено про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, про ведення податкового обліку як платник єдиного податку.

Представник Позивача в судове засідання 25.02.2013р. не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив про підтримання вимог у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 25.02.2013р. не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15593902, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. З урахуванням даного, клопотання Позивача щодо розгляду справи за його відсутності задоволено судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

08.10.2010р. між Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 та Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) укладено договір №14 строком дії у відповідності до п.7.2 даної угоди до 31.12.2010р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від його виконання.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) передає у власність Відповідача (Покупця), а останній приймає та оплачує продовольчі товари, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Специфікацією до договору купівлі-продажу сторони обумовили поставку (мовою оригіналу): «крупа ячнєва» вартістю 2.80 грн. за одиницю (кг) враховуючи податок на додану вартість, «крупа горохова» вартістю 3.50 грн., «масло рослинне» вартістю 10,00 грн., «цукор пісок» вартістю 8,00 грн., «томатна паста» вартістю 11,00 грн., «дезактив» 87,60 грн. та «миючий засіб «Бджілка» вартістю 20,55 грн. за одиницю (л).

Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р. обумовлено загальну вартість товару, що підлягає поставці за ним, яка становить 10 716,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів.

Згідно видаткової накладної №0016 від 11.10.2010р., Позивач передав означену продукцію Відповідачу вартістю 10 716,00 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі скріпленим печаткою підприємства останнього.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, приймаючи до уваги вид товару, його загальну вартість та відповідність поставленої продукції визначеної укладеним між сторонами правочином, суд вважає, що наданий Позивачем первинний документ є належним доказом здійснення 11.10.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах договору купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено п.4.2 договору, Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару Продавцем.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (11.10.2010р.) та викладені умови оплати, повний розрахунок за поставлений товар у сумі 10 716,00 грн. повинен бути здійснений не пізніше 21.10.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 10 716,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 578,66 грн., 3% річних з простроченої суми - 694,04 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення 22.10.2010р.- 17.12.2012р. (788 днів прострочення).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», суд що дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 693,20 грн., інфляційні витрати у розмірі визначеному Позивачем.

Одночасно, Позивачем до стягнення заявлено 750,12 грн. штрафу та 8 444,21 грн. пені на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства України.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, приймаючи до уваги зміст п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції передбаченої абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафної санкцій не визначений договором або законом; якщо між іншим порушенням господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Фактичні обставини справи свідчать, що Позивачем, керуючись приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, нараховані штрафні санкції за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання, а саме оплати товару поставленого у межах спірного правочину у відповідності до видаткової накладної №0016 від 11.10.2010р., що не є складовою за наявності якої застосування означеної відповідальності у спірному випадку буде правомірним.

Відтак, суд не вбачає існуючими підстави для застосування штрафної санкції встановленої абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України як відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спірних відносинах і тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, до Відповідача, Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 21 183,03 грн., у тому числі 10 716,00 грн. суми заборгованості за договором купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р., 578,66 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 694,04 грн. 3% річних, 750,12 грн. штрафу та 8 444,21 грн. пені, задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (87527, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Каменська, б.71, ЄДРПОУ 08679965, п/р26005060303905 у Маріупольській філії Приватбанк, МФО 335429) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87539, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не зазначено) 11 987,86 грн., у тому числі 10 716,00 грн. суми заборгованості за договором купівлі-продажу №14 від 08.10.2010р., 578,66 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 693,20 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Підприємства Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (87527, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Каменська, б.71, ЄДРПОУ 08679965, п/р26005060303905 у Маріупольській філії Приватбанк, МФО 335429) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87539, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не зазначено) відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 910,85 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 25.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 04.03.2013р.

Суддя Соболєва С.М.