Постановление суда № 30086367, 14.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/645/13 14.03.2013 14.03.2013 14.03.2013

Провадження № 22-ц/784/864/13 Головуючий у суді першої інстанції - Безпрозванний В.В.

Категорія 44 Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання - Скопенко В.М.

за участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2012 р., ухваленого за позовом

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

та зустрічним позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

про вселення , встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивачі зазначали, що вони зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1. В квартирі зареєстрований і відповідач. Однак, останній в спірній квартирі з 2002 р. не проживає, оскільки має іншу сім'ю.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили визнати відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням в спірній квартирі на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.

У листопаді 2012 р. ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення його в квартиру, встановлення порядку користування житловими приміщеннями та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначав, що він є наймачем спірної квартири. У 2005 р. він припинив подружні стосунки з позивачкою ОСОБА_2, але продовжував проживати в квартирі. З 2007 р. позивачка стала створювати неможливі умови для його проживання, влаштовувала сварки, у зв'язку з чим він був змушений періодично залишати спірне житло. Проте, зв'язок з житлом він не втрачав, систематично сплачував комунальні послуги.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив вселити його до квартири АДРЕСА_1, встановити порядок користування квартирою, надавши йому у користування ізольовану житлову кімнату площею 11,3 кв.м., а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати у користування ізольовані житлові кімнати площею 19,0 кв.м. та 9,7 кв.м., кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню та інші приміщення залишити в загальному користуванні, а також зобов'язати позивачів не чинити йому перешкод у користуванні його житловою кімнатою.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 - задоволено. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1. В користування ОСОБА_4 надано ізольовану житлову кімнату площею 11,3 кв.м. В користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано ізольовані житлові кімнати площею 19,0 кв.м. та 9,7 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню та інші приміщення залишено в загальному користуванні. Зобовьязано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні його житловою кімнатою та приміщеннями загального користування. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки наданим ними доказам про не проживання відповідача в спірній квартирі з 2002 р., просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до положень ст. 71, 72 ЖК України, особа може бути визнано такою, що втратила право користування жилим приміщення в разі її відсутності понад шість місяців без поважних причин.

Так судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано з правом на проживання три особи: ОСОБА_4 - квартиронаймач, колишня дружина - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_3

Спірна квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 9,7 кв.м., 11,3 кв.м. та 19,0 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що з 2005 р., після розлучення з позивачкою, між сторонами виникли неприязнені стосунки, про що свідчать неодноразові звернення відповідача до Корабельного РО НГУ. З цього приводу виносились постанови про відмову у порушенні кримінальних справ від 17 травня 2007 р. ( а.с. 58), 05 серпня 2009 р. ( а.с. 59), 30 листопада 2009 р. (а.с. 60). У зв'язку з цим, починаючи з 2007 р. відповідач був змушений періодично залишати спірне житло.

Проте, зв'язок зі спірною квартирою він не втрачав, сплачував комунальні та інші послуги.

У 2007 р. відповідач звертався до суду з позовом про визнання таким, що втратив право користування спірною квартирою свого сина ОСОБА_5 та рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2007 р. позов було задоволено.

Крім того, у 2009 р. ОСОБА_4 звертався до органів місцевої влади з питання приватизації спірної квартири.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що тимчасова відсутність відповідача в спірній квартирі викликана поважними причинами, а тому відсутні підстави вважати його таким, що втратив право користування цією квартирою.

Також суд вірно вселив ОСОБА_4 в квартиру та встановив порядок користування спірної квартирою, надавши у користування відповідача житлову кімнату площею 11, 3 кв.м., а позивачам кімнати житловою площею 19,0 та 9,7 кв.м., оскільки ці кімнати є ізольованими і можуть бути предметом окремих договорів найму житлових приміщень.

Посилання позивачки на наявність акту про не проживання відповідача в спірній квартирі понад шість місяців та пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не можуть бути підставою для задоволення вимог позивачки, оскільки причини не проживання відповідача в спірній квартирі є поважними.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: