Решение № 30075721, 21.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р.Справа № 5023/5138/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (с. Миколаївське) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) про стягнення 7548,10 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - особисто

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Сандора", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №536 від 24.12.09 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7548,10 грн., з яких 7023,96 грн. - основний борг, а 524,14 грн. - сума пені. Судові витрати в розмірі 1609,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання 21.01.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину не явки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма №18 від 16.01.13 р., яка долучена судом до матеріалів справи.

21.01.13 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про надання йому розстрочки виконання рішення згідно узгодженого с позивачем графіку погашення. Крім того просить долучити до матеріалів справи копії документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання відповідача в частині долучення до матеріалів справи копій документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Відповідач в судовому засіданні 14.01.13 р. позов визнає в повному обсязі та просить надати йому розстрочку виконання рішення згідно узгодженого с позивачем графіку погашення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.12.2009 р. між TOB "Сандора" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки за № 536/20.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець - приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої та ін.).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній (рахунку-фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця.

Відповідно до п. 1.3 договору, ціна продукції встановлюється постачальником на момент відвантаження, відображається в накладній (рахунку-фактурі) та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною даного договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних (рахунках-фактурах).

Відповідно до п. 2.2 договору, продукція поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані в накладній (рахунку-фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 7 (семи) календарних днів з дати відвантаження, вказаного в накладній (рахунку-фактурі), шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства.

П. 3.3 договору, сторонами погоджено, що в разі оплати продукції готівкою, документами, що підтверджують оплату продукції, є розрахункові касові документи постачальника (чек РРО або ПКО). Будь-які інші документи не підтверджують надходження грошей в касу постачальника, та не є доказом оплати. При передачі грошей без оформлення касових документів відповідальність за ненадходження грошей в касу постачальника несе покупець.

Судом встановлено, що позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно і у відповідності з умовами договору здійснив поставку товару на загальну суму 63539,28 грн.

Факт отримання відповідачем ФОП ОСОБА_1 від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № ХА/РНв-196613 від 28.12.2011 р., № ХА/РНв-197000 від 29.12.2011р., № ХА/РНв-000719 від 04.01.2011р., № ХА\РНв-005692 від 14.01.2012р., які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Судом встановлено, що відповідно додатку №1 до договору поставки №536 від 24.12.09 р. відповідач уповноважив на отримання продукції в торгових точках у період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. від постачальника ТОВ "Сандора" ОСОБА_2

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача 05.06.2012р. була направлена претензія на суму боргу 7023,96 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №536 від 24.12.09 р., не оплатив за отриманий товар.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 7023,96 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової стави НБУ за кожен день прострочення оплати.

Позивачем зроблений розрахунок суми пені в розмірі 524,14 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Враховуючи питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду згідно узгодженого з позивачем графіку погашення, суд задвольняє вказане клопотання, виходячи з того, що позивач погодив розстрочення заборгованості відповідача графіком погашення та, відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. У зв'язку з чим розстрочити виконання рішення по 23.09.13 р., рівними частинами відповідно до узгодженого між сторонами графіку погашення.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61082, АДРЕСА_1; паспорт НОМЕР_3, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС 14.08.1996 р.; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (57262, Миколаївська обл., Жовтневий р-н., с. Миколаївське; код ЄДРПОУ 22430008; ІПН 224300014209; р/р 26006202255300 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) основний борг в розмірі 7023,96 грн., суму пені в розмірі 524,14 грн. та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області по справі 5023/5138/12 рівними частинами до 23.09.13 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.01.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.